Постанова

від 12.03.2013 по справі 5009/1665/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5009/1665/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ліквідатора ПП "Шелтер" Винник Кристини Євгенівни на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі господарського суду№ 5009/1665/12 Запорізької області за заявоюПП "Шелтер" до ПП "Шелтер" про визнання банкрутом ліквідаторВинник К.Є. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі про банкрутство,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2012 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Шелтер" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (а.с. 1).

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 року визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії - Винник К.Є., яку зобов'язано подати в офіційні друковані органи оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, докази публікації надати суду до 06.06.2012 року, зобов'язано ліквідатора скласти та надати суду реєстр вимог кредиторів у строк до 29.06.2012 року та завершити ліквідаційну процедуру боржника відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 46 - 47).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2012 року (суддя Юлдашев О.О.) звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено, банкрута - ПП "Шелтер" ліквідовано, провадження у справі припинено, вимоги, не задоволені за недостатністю майна, визнано погашеними, зобов'язано ліквідатора передати до архівних організацій фінансово-господарські документи підприємства-банкрута для їх подальшого зберігання згідно із законодавством, клопотання Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі №5009/1665/12 залишено без задоволення (а.с. 95 - 96).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція міста Дніпропетровська Дніпропетровської області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 04.09.2012 року у справі №5009/1665/12.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - М'ясищева А.М., суддів: Будко Н.В., Москальова І.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.09.2012 року у справі №5009/1665/12 скасовано, справу №5009/1665/12 направлено на розгляд до господарського суду Запорізької області (а.с. 111 - 113).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ліквідатор боржника Винник К.Є. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 29.10.2012 року, а ухвалу суду першої інстанції від 04.09.2012 року залишити в силі, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, статті 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, статей 7, 31, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 26, 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 29.10.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України .

Частинами 1, 2 статті 51 Закону передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд зі заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частинами 1 - 3, 5 статті 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи .

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами .

Згідно з частиною 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом .

За приписами частин 7, 8 статті 111 ЦК України , для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку . До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи .

Пунктом 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, встановлено, що юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід, у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи : заяву про припинення платника податків за ф. №8-ОПП (додаток 17), дата якої фіксується в журналі за ф. №6-ОПП; оригінал довідки за ф. №4-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії). У такому самому порядку мають бути подані документи і в разі прийняття рішення про закриття відокремлених підрозділів юридичної особи.

Відтак, на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства шляхом подання, зокрема, заяви про припинення платника податків за формою №8-ОПП.

Отже, враховуючи зазначені вище вимоги закону, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника. Обов'язкова перевірка проміжного ліквідаційного балансу податковими органами, відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, не передбачена.

Згідно з пунктом 78.1.7. частини 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

При цьому, положення законодавства про банкрутство не ставлять можливість винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом в залежність від проведення органами державної податкової служби обов'язкової позапланової перевірки в порядку, передбаченому статтею 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 32 Закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) .

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених нім дій в ході ліквідаційної процедури.

Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.12.2011 року власником ПП "Шелтер" прийнято рішення №1 про припинення діяльності підприємства шляхом його ліквідації та створення ліквідаційної комісії у складі голови комісії - Винник К.Є. (а.с. 9 - 10).

Судом першої інстанції встановлено, що в межах здійснення процедури самоліквідації підприємства, у Бюлетені державної реєстрації №201 (1) від 10.01.2012 року розміщено оголошення про припинення юридичної особи - ПП "Шелтер", також 26.01.2012 року у місцевій газеті "Запорізька Правда" опубліковано оголошення про ліквідацію підприємства-боржника (а.с. 15, 15 - зворот, 11).

Також судом встановлено, що державним реєстратором внесено запис до ЄДР про те, що боржник, як юридична особа, перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №509346 станом на 06.01.2012 року (а.с. 12).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог частини 1 статті 111 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення кредиторських вимог ліквідатором складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 15.03.2012 року, який затверджено власником боржника, що містить відомості про склад майна боржника, перелік пред'явлених кредитором вимог та результати їх розгляду (а.с. 13, 14).

Суд першої інстанції встановив, що загальна сума кредиторської заборгованості боржника становить 628 821, 84 грн., а саме перед ТОВ "Енергосфера", заборгованість перед Пенсійним фондом України, бюджетом та за страховими внесками, по заробітній платі, по виплаті авторської винагороди відсутня, майно боржника, у тому числі грошові кошти та дебіторська заборгованість, заставне майно, відсутні (а.с. 68 - 73, 75 - 81).

З огляду на встановлене, та враховуючи тяжке матеріальне становище боржника, недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції постановою від 14.05.2012 року визнав боржника банкрутом за спеціальною процедурою відповідно до статті 51 Закону, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Винник К.Є. (а.с. 46 - 47).

Судом першої інстанції встановлено, що 28.05.2012 року до господарського суду надійшло клопотання Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі до проведення перевірки підприємства-боржника та зобов'язання ліквідатора надати всю фінансово-господарську документацію боржника (а.с. 50).

Також суд першої інстанції встановив, що на виконання постанови про визнання боржника банкрутом ліквідатором надано господарському суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, який ухвалою суду від 21.08.2012 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2012 року (а.с. 63 - 91, 92).

Оцінивши надані ліквідатором документи в їх сукупності, суд першої інстанції у судовому засіданні від 04.09.2012 року дійшов висновку про те, що ліквідатор Винник К.Є. вжив усіх передбачених законом заходів для виявлення можливих майнових активів банкрута та належно провів ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі №5009/1665/12.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 04.09.2012 року та приймаючи рішення про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ліквідаційна процедура підприємства-банкрута проведена з порушенням приписів чинного законодавства, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків, що, на думку апеляційного суду, свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі №5009/1665/12.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується звернення ТОВ "Енергосфера" та ПАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" до боржника з грошовими вимогами на загальну суму 632 683, 77 грн., що були внесені ліквідатором до ліквідаційного балансу боржника від 06.08.2012 року (а.с. 89 - 90).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що кредитором ТОВ "Енергосфера" не надано до грошових вимог доказів виникнення грошових зобов'язань на суму 628 521, 84 грн., а зокрема, накладних, довіреностей, платіжних документів, в той час як згідно з пунктом 1.1 Договору купівлі-продажу №25-08/11 саме накладна на передачу товару є додатком до Договору та підтверджує фактичне виникнення грошових зобов'язань внаслідок передачі товару (а.с. 39, 40).

Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що доказів в підтвердження факту утворення заборгованості боржника перед ПАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на суму 3 861, 93 грн. та пред'явлення ним грошових вимог до боржника в ході ліквідаційної процедури матеріали справи не містять.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про неповноту дій ліквідатора в ході проведення ліквідаційної процедури внаслідок невстановлення через органи ДПІ переліку банків, в яких боржником було відкрито рахунки для обслуговування та неповноту дослідження судом першої інстанції закриття всіх банківських рахунків боржника на стадії ліквідаційної процедури та зазначив, що згідно з довідкою ПАТ "Діамантбанк" від 07.08.2012 року у ПП "Шелтер" закрито рахунок у національній валюті, однак відсутність (наявність) будь-яких рахунків банкрута в інших фінансових установах матеріалами справи не підтверджена (а.с. 113).

З огляду на встановлене апеляційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками про неповноту проведених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури, неналежність та невідповідність закону звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також про те, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника та припинив провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що боржником в ході процедури самоліквідації, в порушення припису пункту 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, не було повідомлено Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію міста Дніпропетровська, в якій боржник знаходиться на податковому обліку, про припинення юридичної особи-боржника у зв'язку з ліквідацією, шляхом подання заяви про припинення платника податків за формою №8-ОПП.

При цьому, надіслання проміжного ліквідаційного балансу боржника на перевірку до ДПІ у Жовтневому районі міста Запоріжжя не може вважатися належним повідомленням податкового органу про ліквідацію підприємства-платника податків (а.с. 18 - 19).

Колегія суддів касаційного суду зазначає про необґрунтованість доводів скаржника про відсутність у Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська прав на оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції з огляду на встановлене апеляційним судом порушення прав податкової інспекції, в якій боржник перебуває на обліку як платник податків, як потенційного кредитора на етапі досудової процедури ліквідації відповідно до статті 111 ЦК України та державного органу, компетентного прийняти рішення про визначення податкових зобов'язань в ході ліквідаційної процедури, а посилання скаржника на іншу судову практику при розгляді скарг податкових органів зроблено скаржником без відповідного аналізу обставин таких справ.

Також необґрунтованими є доводи скаржника про неможливість оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки ухвала суду від 04.09.2012 року, якою затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі є за своєю правовою природою одним з судових рішень, прийнятих у процедурі банкрутства, а отже, вона підлягає оскарженню відповідно до статті 107 ГПК України.

В решті доводи скаржника про неналежну оцінку доказів у справі апеляційним судом є такими, що спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі його повноважень відповідно до статті 111 7 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування прийнятої у справі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора ПП "Шелтер" Винник Кристини Євгенівни залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі №5009/1665/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко