Ухвала

від 06.03.2013 по справі 2а-1670/6746/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/6746/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. по справі № 2а-1670/6746/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваресурсінвест" (далі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №0008781502 від 31.08.2012 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби №0008781502 від 31.08.2012 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.2012 р. працівниками ДПІ у м. Полтаві на підставі пп. 20.1.4 ст. 20, пп. 75.1.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за червень 2012 року ТОВ "Полтаваресурсінвест", результати якої оформлено актом від 20.08.2012 р. №623/15-2/36792717 (а.с.8-9).

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством пунктів 198.6, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим платнику податків зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві було винесено податкове повідомлення-рішення №0008781502 від 31.08.2012 р. (а.с.7), яким ТОВ "Полтаваресурсінвест" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 25 170,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням №0008781502 від 31.08.2012 року позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25170 грн. за червень 2012 року.

Податкове повідомлення-рішення №0008781502 від 31.08.2012 року ґрунтувалося на висновках акту камеральної перевірки за якими позивачем сформовано показники податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року, за рахунок операцій, не підтверджених документально, чим порушено п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 25170,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, що позивачем не доведено документально правомірність віднесення до податкового кредиту за червень 2012 року сум ПДВ по податковим накладним виписаних ТОВ "Мерфіс", виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Мерфіс" (продавець) та ТОВ "Полтаваресурсінвест" (покупець) 11.06.2012 р. укладено договір купівлі - продажу №116 (а.с.13), у відповідності до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товарно - матеріальні цінності (запчастини до бурових установок), визначені у рахунках та накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивач надав бухгалтерські та податкові документи, а саме: виписки з особового рахунку, видаткові накладні, податкові накладні, рахунок - фактуру.

Доставку товару здійснював згідно п.3.2 договору постачальник, який має ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.14).

Даний товар у подальшому був переданий позивачем Полтавській експедиції по геофізичним дослідженням в свердловинах відповідно до договору купівлі-продажу №14/3-12 від 14.03.2012 р. (а.с.22), а також філії "Хлібна база 88" Державного підприємства Полтавський КХП відповідно до договору поставки №23 від 23.01.2012 р. (а.с.39). Доставка товару була здійснена ТОВ "Синтек-М" відповідно до договору на перевезення вантажів №27 від 02.07.2012 р. (а.с.43) та згідно товарно-транспортних накладних (а.с.30, 34, 38, 46-48, 50),

На підтвердження обставин щодо зберігання позивачем придбаного товару представником долучено до матеріалів справи договори оренди складських приміщень від 02.01.2012 р. №4/12 (а.с.51-52) та від 03.01.2012 р. №2 (а.с.55-56).

Отже, документально підтверджено фактичне виконання сторонами умов договору укладеного з ТОВ "Мерфіс" та правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним виданим ТОВ "Мерфіс".

Посилання податкового органу в акті камеральної перевірки від 30.08.2012 р. №623/15-2/36792717 на те, що позивач не мав права включати до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за червень 2012 р. податкові накладні отримані від ТОВ "Мерфіс", оскільки позивачем не підтверджено документально показники, відображені позивачем у податковій звітності, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Розділом ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 передбачено, що за наявності достатніх підстав, перелік яких визначено додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого платника", які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, орган державної податкової служби має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Враховуючи наведене суд зазначає, що предметом камеральної перевірки є правильність складання та оформлення податкової декларації, а правомірність господарських операцій, на підставі яких формуються показники в декларації, повинна перевірятися податковим органом в ході документальних перевірок.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про його неправомірність.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог

З урахуванням викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. по справі № 2а-1670/6746/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.