Постанова

від 11.03.2013 по справі 816/505/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/505/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Арнаутова Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Лайн" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текс Лайн" (надалі - позивач, ТОВ "Текс Лайн") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0013652301/2013 від 07 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 8 082 грн, з них за основним платежем - 5 388 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 694 грн, та № 0013642301/247 від 07 грудня 2012 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 26940 грн.

27 лютого 2013 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0013652301/2013 від 07 грудня 2012 року та № 0013642301/247 від 07 грудня 2012 року (а.с. 217, т.2).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0013652301/2013 від 07 грудня 2012 року та № 0013642301/247 від 07 грудня 2012 року, винесені Кременчуцькою ОДПІ на підставі висновків про порушення п. 188.1 ст. 188, п. 201.6 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139. ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість на суму 5388 грн за серпень 2011 року та включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування в 3 кварталі 2011 року, суму в розмірі 26940 грн, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму 26940 грн, по взаємовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2).

Разом з тим, правомірність формування податкових зобов`язань позивача з податку на додану вартість та правомірність визначення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 під час поставки товару підтверджено належними документами (податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, банківськими виписками та документами, що підтверджують подальше використання відповідної продукції у господарській діяльності), складеними відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". А висновки перевірки про нікчемність угод позивача із ФОП ОСОБА_2 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні, призначене на 11 березня 2013 року, не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0013652301/2013 від 07 грудня 2012 року та № 0013642301/247 від 07 грудня 2012 року зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено неправомірне заниження податку на додану вартість на суму 5388 грн за серпень 2011 року та включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування в 3 кварталі 2011 року, суму в розмірі 26940 грн, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму 26940 грн, по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2, оскільки господарські відносини між позивачем та його контрагентом не мали реальний характер, через те, що за результатами зустрічних перевірок ТОВ "Строймаркет" та ФОП ОСОБА_3 (контрагентів ФОП ОСОБА_2) встановлена неможливість проведення таких зустрічних перевірок.

Зважаючи на викладене, позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі - 8082 грн, а також зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 26940 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 29.10.2012 року по 30.10.2012 року відповідно до наказу від 26.10.2012 року № 2582 державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Кременчуцької ОДПІ Ленюком М.Л. проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Текс Лайн" (ідентифікаційний код 31622643) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2012 року № 4512/22-209/31622643 (а.с. 10 - 18, т.1), в якому відображено порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п. 201.6 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139. ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0013652301/2013 від 07 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 8 082 грн, з них за основним платежем - 5 388 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 694 грн (а.с. 30, т.1),

- № 0013642301/247 від 07 грудня 2012 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 26940 грн (а.с. 28, т.1).

Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0013652301/2013 від 07 грудня 2012 року, № 0013642301/247 від 07 грудня 2012 року, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить з наступного.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця .

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що 21.01.2011 року ТОВ "Текс Лайн" уклало договір поставки № 41 з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 6, т. 2), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 (продавець) зобов`язується поставити будматеріали (надалі - товар) в асортименті і кількості згідно накладних, а ТОВ "Текс Лайн" (покупець) купити його на умовах даного Договору.

Згідно з пп. 2.2 п. 2 зазначеного договору продавець зобов`язується передати покупцю наступні документи: видаткова накладна, інструкція по використанню, податкова накладна.

Відповідно до пп. 3.1. п. 3 договору поставки № 41 покупець оплачує товари за цінами, вказаними в рахунках - фактурах.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту та визначенні витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, були податкові накладні, видані ФОП ОСОБА_2, а саме: податкові накладні № 53 від 04.08.2011 року (а.с. 152, т. 1), № 55 від 04.08.2011 року (а.с. 148, т. 1), № 164 від 10.08.2011 року (а.с. 151 т.1), № 329 від 22.08.2011 року (а.с. 153, т.1), № 330 від 22.08.2011 року (а.с. 154, т. 1), № 342 від 23.08.2011 року (а.с. 149 , т. 1), № 488 від 31.08.2011 року.

Зазначені податкові накладні підписані та скріплені печаткою ФОП ОСОБА_2, який на момент їх видачі зареєстрований як фізична особа - підприємець та мав статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_2 щодо поставки товарів (будівельних матеріалів) підтверджується іншими первинними документами, а саме: видатковими накладними № 2334 від 04.08.2011 року, № 2235 від 04.08.2011 року, № 2686 від 31.08.2011 року, № 2544 від 22.08.2011 року, № 2397 від 10.08.2011 року, № 2549 від 23.08.2011 року (а.с. 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, т. 1), рахунками № мD 3333, № мD3332, № мD3608, № мD 3518, № мD 3401, № ЦБ 8703, № мD 3519 (а.с. 113, 115, 117, 119, 121, 123, т.1) банківськими виписками, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар (а.с. 248-250, т.1).

Відповідно до умов договору поставки № 41 ФОП ОСОБА_2 надані відповідачу сертифікати відповідності на товар, що ним реалізовувався, а також висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи (а.с. 152- 266, т.2).

Крім того, позивачем на підтвердження реальності отримання товару, що купувався у ФОП ОСОБА_2, надана до суду копія витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2010, 2011 рік, з якого вбачається, що товар від ФОП ОСОБА_2 отримував від імені ТОВ "Текс Лайн" гр. ОСОБА_5

Перевезення придбаного у ФОП ОСОБА_2 здійснювалось автомобілем - вантажним фургоном -В марки "ГАЗ 2705-22-ЗНГ", випуску 2002 року, реєстраційний номер НОМЕР_2, що орендувався позивачем відповідно до договору оренди автомобіля ВПР №824424 у ОСОБА_6 (ІДН НОМЕР_3), копія якого наявна в матеріалах справи.

В подальшому отриманий від ФОП ОСОБА_2 товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, а саме: виконував ремонтно-будівельні, будівельні роботи, роботи з відновлення та ремонту ізоляції, теплоізоляції на об`єктах ПАТ "Укртатнафта" відповідно до договору № 08/02 від 14.01.2011 року, укладеного з фірмою "Укртатнафтасервіс" (а.с. 32 - 43, т. 1), на підтвердження чого до суду надані акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 44-79, т.1), подорожні листи вантажного автомобіля (а.с. 1- 5, т.2), акти фактичного використання матеріалів підрядника, матеріальні звіти по центральному складу (а.с. 84 - 153, т.2).

Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, зазначених у витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АА № 946081 від 17.12.2012 року (а.с. 100, т. 1), зокрема , 41.20 - будівництво житлових і нежитлових приміщень, на підставі ліцензії серії НОМЕР_4 на господарську діяльність, пов`язану із створення об`єктів архітектури (а.с. 102, т.1).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_2 мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ безпідставно прийшла до висновків про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п. 201.6 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139. ст. 139 Податкового кодексу України.

Доводи перевірки про те, що контрагентів ФОП ОСОБА_2 - ТОВ "Строймаркет" та ФОП ОСОБА_3 - не можливо перевірити, суд оцінює критично.

Із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив вимоги податкового чи іншого законодавство, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження його розміру

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

У даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку (1 стадія), робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень не надано.

Отже, відповідачем не доведено, що договір позивача із ФОП ОСОБА_2 мав ознаки нікчемності, тобто був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону.

Беручи до уваги наведене, податкові повідомлення - рішення № 0013652301/2013 від 07 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 8 082 грн, з них за основним платежем - 5 388 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 694 грн, № 0013642301/247 від 07 грудня 2012 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 26940 грн, винесені без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття таких рішень, тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0013642301/247 від 07 грудня 2012 року та № 0013652301/2013 від 07 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Лайн" витрати зі сплати судового збору у розмірі 350 грн 22 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський