Постанова

від 14.03.2013 по справі 826/2005/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2013 року 10:16 № 826/2005/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 30.05.2012 р.)

від відповідача - Нагірняк В.В. (довіреність від 27.12.2012 р.)

третьої особи - Шупик А.В. (довіреність від 23.02.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Гранум Груп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001261702 від 05.11.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з позовом до ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001261702 від 05.11.2012 р., відповідно до якого позивачці збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 151461 грн. за основним платежем та на 75730,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивачка зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на тому, що в матеріалах перевірки відсутні документи, які підтверджують фактичність транспортування товару від постачальника до покупця, видаткові та прибуткові накладні, акти виконаних робіт, договори про надання послуг, купівлі-продажу.

У той же час, як зазначає позивачка, вона дійсно мала взаємовідносини з низкою підприємств щодо придбання товарів, робіт, послуг, первинні документи щодо чого були надані під час перевірки відповідачу. Позивачка також зазначає про помилковість висновків ДПІ щодо безпідставності віднесення до податкового кредиту окремих сум ПДВ за взаємовідносинами з окремими із зазначених підприємств, про які йдеться в акті перевірки, оскільки відповідно до декларації з ПДВ та додатку № 5 до неї позивачка не включала зазначені суми ПДВ за відносинами із зазначеними підприємствами до складу податкового кредиту.

До складу податкового кредиту, як зазначає позивачка, нею були включені суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, отриманих від ТОВ «Гранум Груп». Суть відносин із цим підприємством полягає у тому, як зазначив представник позивача, що позивачка маючи необхідне обладнання для фасування сипучих продовольчих товарів, придбаває оптом ці товари, фасує їх та надалі продає у фасованому вигляді іншим особам.

Відносно ж взаємовідносин позивачки із третьою особою, позивачка зазначає, що ці відносини підтверджуються сукупністю первинних документів, що підтверджують реальність операцій, а отже, на думку позивачки, наявність підстав для формування податкового кредиту за відносинами із зазначеним контрагентом. При цьому, позивачка наголошує, що приймала товар на складі, де приміщення орендуються і позивачкою та третьою особою, що не передбачало здійснення його транспортування.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити. При цьому, у судовому засіданні представник ДПІ конкретизував, що претензії податкового органу стосується саме взаємовідносин позивачки з ТОВ «Гранум Груп».

Представник третьої особи з'явився у судове засідання та надав пояснення відповідно до яких підтвердив фактичне здійснення операцій з позивачкою, а також надав документи щодо діяльності третьої особи та взаємовідносин з позивачкою.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та вищезгаданими особами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання ОСОБА_4 (ід.код НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1; адреса для листування: 03067, АДРЕСА_2) з питань дотримання податкового законодавства щодо формування сум ПДВ за січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2012 р. № 6851/17-2-НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки).

Як зазначається в Акті перевірки місце здійснення діяльності: АДРЕСА_3 (склад-магазин ) згідно договору оренди .

В Акті також зазначається, що позивачка є платником ПДВ згідно свідоцтва від 20.05.2003 р. НОМЕР_3.

Зазначається, що фактично у січні 2012 р. позивачка здійснювала торгівельно-посередницьку діяльність, оптову торгівлю сипучими продуктами.

Під час перевірки були використані, зокрема, декларація з ПДВ за січень 2012 р. з додатком № 5, банківські виписки за січень 2012 р., податкові накладні за січень 2012 р., договір оренди з ТОВ «Серго» із строком дії до 30.11.2012 р., книга обліку доходів та витрат.

Зазначено, що по декларації позивачкою задекларовано податкових зобов'язань 154286 грн., що відповідає і даним перевірки.

Крім того, за декларацією позивачкою задекларовано 151461 грн. податкового кредиту, які не визнаються ДПІ.

З урахуванням наведеного та задекларованого позивачкою ПДВ до сплати (2825 грн.) за наведеною декларацією, в Акті зазначається про донарахування ПДВ до сплати 151461 грн. (154286-2825).

Зокрема, як зазначається в Акті перевірки, згідно даних автоматизованого співставлення встановлено наступних контрагентів-продавців за січень 2012р.:

- ПрАТ «МТС Україна» по якому сума ПДВ (задекларованих зобов'язань) склала 1924 грн., по позивачці (задекларованого кредиту) - 0, відхилення - 1924,70 грн.

- ДП «Конлист» по якому сума ПДВ (задекларованих зобов'язань) склала 14 грн., по позивачу (задекларованого кредиту) - 0, відхилення - 14 грн.,

- ТОВ «Гранум Груп» по якому сума ПДВ (задекларованих зобов'язань) склала 139 537,82 грн., по позивачці (задекларованого кредиту) 139 537,82 грн., відхилення 0,

- ТОВ «Гепард», по якому сума ПДВ (задекларованих зобов'язань) склала 3533,33 грн., по позивачці (задекларованого кредиту) - 0, відхилення 3533,33 грн.

- ТОВ «Спар-Центр», по якому сума ПДВ (задекларованих зобов'язань) склала 10,95 грн., по позивачці 10,95 грн., відхилення -0,

- МПВВП «Техносервіс-2» по якому сума ПДВ (задекларованих зобов'язань) склала 10 грн., по позивачці (задекларованого кредиту) 10 грн., відхилення - 0;

- ТОВ «Серго», по якому сума ПДВ (задекларованих зобов'язань) склала 833,33 грн., по позивачці (задекларованого кредиту) 833,33 грн., відхилення - 0.

У той же час, в контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до службової записки ДПІ від 06.07.2012 р. № 568/17-411, наданої ДПІ під час розгляду справи, за січень 2012 р. розбіжностей не встановлено . У цій же службовій записці зазначено, що платником податків надані первинні документи щодо взаємовідносин (з контрагентами).

В Акті зазначається також, що під час перевірки (невиїзної ) позивачкою не надано документи, які підтверджують транспортування товару (ТТН, подорожні листи), видаткові та прибуткові накладні та інші документи, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій.

Однак , в контексті положень п/п. 75.1.2. ПК України, Акт перевірки не містить аналізу операцій, відносно яких зроблено висновок про необхідність надання, зокрема, транспортних документів, не міститься відомостей - у зв'язку з чим за тією чи іншою операцією є необхідними (для підтвердження реальності операцій) ТТН, зокрема, щодо відносин з ПрАТ «МТС Україна».

Отже, як надалі зазначає ДПІ в Акті перевірки, не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, для здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема транспортування товарів від постачальника.

У зв'язку з цим, як надалі зазначається в Акті перевірки, діяльність СПД була спрямована на формування податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування та несплати сум податків, а саме відсутні документи, що підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності.

При цьому, ДПІ на стор. 5 Акту перевірки посилається на наявність повноважень для проведення перевірок, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні», який втратив чинність з набранням чинності Законом України від 5 липня 2012 року № 5083-VI.

З урахуванням наведеного у сукупності, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачкою п. 198.1, 198.2., 198.6., 199.1. ПК України.

У той же час, ДПІ не заперечується правомірність нарахування позивачкою податкових зобов'язань та доходу.

На підставі наведених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, штрафна санкція застосована у наведеному вище розмірі у зв'язку з тим, що у 2011 році до позивачки вже була застосована штрафна санкція згідно ППР від 07.06.2011 року.

У той же час, як зазначено вище, відповідно до пояснень представника ДПІ, наданого у судовому засіданні, по суті претензії податкового органу зводяться до наявних, на думку ДПІ, порушень податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Гранум Груп».

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідно до наданого по позову реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який прийнято ДПІ відповідно до квитанції № 2 від 16.02.2012 р. та відомості в якому не заперечуються ДПІ, а також відповідно до додатку № 5 до декларації за спірний період, встановлено наступне.

Так, відповідно до розділу ІІ «Отримані податкові накладні» позивачем у реєстрі відображено отримання податкових накладних та розрахунків коригувань, відповідно до яких сформовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 151461 грн. (п/к. 152519 грн. - 1058 грн. (по розрахункам коригувань)). Зазначена сума відповідає сумі у гр. 17 декларації з ПДВ за січень 2012 р., копія якої надана ДПІ, та сумі коригувань податкового кредиту (1058 грн.), визначеній з урахуванням відомостей, зазначених у вищезгаданому реєстрі.

Серед постачальників, зазначених у вищезгаданому реєстрі та у додатку № 5 до декларації (за даними і.п.н.), відсутні підприємства, про які йдеться в Акті перевірки , а саме: відсутні відомості про отримання податкових накладних від: ПрАТ «МТС Україна», ДП «Конлист», ТОВ «Гепард», ТОВ «Спар-Центр», МПВВП «Техносервіс-2», ТОВ «Серго», тобто за відносинами із зазначеними контрагентами податковий кредит з ПДВ у спірний період позивачем не формувався.

У той же час, щодо ТОВ «Гранум Груп» , на яке міститься посилання в Акті перевірки, реєстр містить відомості про отримання податкових накладних та розрахунків коригувань, отриманих в період з 03.01.2012 р. 31.01.2012 р., перелік яких та наведені відомості в яких відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за №№ 9, 11-41. Наявність у позивача зазначених накладних/розрахунків коригувань, копії яких залучено до матеріалів справи, не заперечується відповідачем. Загальна суму ПДВ, визначена у наведених податкових накладних, виданих ТОВ «Гранум Груп», складає 134031,21 грн., що відповідає відомостям, наведеним у додатку № 5 до декларації з ПДВ за січень 2012 р., копія якого надана ДПІ під час розгляду справи. При цьому, реєстр отриманих податкових накладних також містить про включення до нього розрахунків коригувань за відносинами із зазначеною особою на суму 6 348,00 грн., претензій щодо відображення яких у реєстрі отриманих податкових накладних Акт перевірки не містить.

Відносно інших осіб , зазначених в реєстрі отриманих позивачем податкових накладних за січень 2012 р. та сума податкового кредиту за якими відображена у додатку № 5 до декларації з ПДВ, слід зазначити, що Акт перевірки не містить посилання на цих осіб та взаємопов'язаних з цим висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

Відтак, враховуючи відсутність в реєстрі отриманих податкових накладних та додатку № 5 до декларації з ПДВ відомостей про осіб (крім ТОВ «Гранум Груп»), про яких йдеться в Акті перевірки як контрагентів позивача (постачальників) відносно взаємовідносин із якими ДПІ має претензії до позивача з приводу формування податкового кредиту, тобто враховуючи відсутність формування позивачем сум податкового кредиту з ПДВ за відносинами із особами, які зазначені в Акті перевірки, але відсутні у реєстрі та додатку № 5, беручи до уваги те , що в Акті перевірки не згадується про інших осіб (постачальників позивача), відомості щодо яких відображені в реєстрі та додатку № 5, як про осіб щодо взаємовідносин позивача з якими ДПІ має претензії до позивача з приводу формування податкового кредиту, а також враховуючи , що основним доводом в обґрунтування висновків в Акті перевірки є відсутність транспортних накладних, в контексті взаємовідносин позивача з ТОВ «Гранум Груп», тобто з особою, щодо якої згадується в Акті перевірки та відносно якої наявні відомості в реєстрі та додатку № 5 до декларації, слід зазначити наступне .

Так, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Гранум Груп» (постачальник) укладено договір № 0108/п від 01.08.2011 р. на поставку продуктів харчування в асортименті.

Договором (п. 5.1.) передбачено, що поставка здійснюється на умовах «франко-склад» покупця , що, відповідно, не передбачає здійснення транспортування товару, участі покупця (позивача) у транспортних взаємовідносинах. Виходячи з характеру та суті такого роду операцій, вони виконуються шляхом передачі продукції на складі, а оформлення останніх зазвичай здійснюється шляхом оформлення або видаткових накладних, або за актами приймання-передачі. Згідно з п. 5.2. договору датою поставки є дата, визначена у накладній. Розрахунки проводяться коштами не пізніше 60-ти банківських днів, які слідують за датою поставки.

Як вбачається з видаткових накладних, копії яких додані до позовної заяви, дати яких та суми в яких відповідають датам видачі податкових накладних та зазначеним у них сумам, визначених у реєстрі отриманих накладних, позивачу в період січня 2012 р. на дати зазначених видаткових накладних з боку ТОВ «Гранум Груп» (адреса: АДРЕСА_3) передавались: крупи, рис, макаронні вироби, борошно інші подібні товари в асортименті, кількість та за цінами, що відображені у зазначених видаткових накладних. На дати видачі зазначених видаткових накладних позивачу видані податкові накладні, відомості щодо яких наявні у реєстрі отриманих позивачем податкових накладних за січень 2012 року та відомості в яких кореспондуються з відомостями, наведеними и видаткових накладних.

В контексті наведеного, суд зазначає, що ДПІ в Акті перевірки визнається наявність у позивача складу за тією ж адресою . Наявність складу також підтверджується і договором № 1/11 від 01.12.2011 р., укладеним з ТОВ «Серго», відповідно до якого позивачем прийнято в оренду в період до 30.11.2014 р. складське приміщення площею 50 кв.м. та виробничі приміщення площею 240 кв.м. З наведеного, крім іншого, вбачається, що місце розташування складу позивача співпадає з місцезнаходженням третьої особи (контрагента позивача).

При цьому, оренда приміщень супроводжується висновком-погодженням відповідних державних, у т.ч. санітарних служб (щодо експлуатації макаронної лінії і фасування круп).

Відносно проведення розрахунків до матеріалів справи залучено банківські виписки.

У той же час, відносно подальшого руху товарів, їх використання у господарській діяльності, наявності у позивачки виробничих ресурсів для цілей здійснення господарської діяльності щодо використання (фасування) придбаних товарів, здійснення діяльності щодо чого не спростовано ДПІ під час розгляду справи, слід зазначити наступне.

Так, до матеріалів справи надано: договір від 12.04.2007 р. з ТОВ «Лепрікон» (з додатком) та первинні документи щодо придбання візків (80 шт.), лотків (2500 шт.), корпусів сушильних камер (8 шт.), обладнання для виготовлення макаронів; накладну від 04.06.2002 р. про придбання у ПП «НВФ Током» дозатора для фасування борошна; накладну від 09.10.2000 р. про придбання у ТОВ «НВП Інтермаш» пакувального обладнання, транспортера для круп, а також первинні документи щодо придбання іншого обладнання для здійснення виробничої діяльності. До справи також залучено акти введення в експлуатацію виробничого обладнання, у т.ч. обладнання для макаронної лінії. При цьому, позивачкою також надано свідоцтво про реєстрацію за нею вантажного бортового тентованого автомобіля Вольво. Наведене у сукупності вказує, що позивачка має необхідні ресурси для здійснення виробничої діяльності у сфері, зокрема, фасування сипучих продовольчих товарів.

Щодо подальшого руху товарів, позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні за січень 2012 р. про поставку ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Реал Маркет» та третій особі фасованих товарів. При цьому, представник позивачки конкретизував, що у третьої особи позивачкою придбаваються оптові партії товарів, фасуються позивачкою на виробничих площах та надалі постачаються у фасованому вигляді.

У свою чергу, третя особа, на підтвердження наявності у неї виробничих ресурсів та здійснення реальної господарської діяльності, надала договір від 01.12.2011 р. з ТОВ «Серго» з первинними документами щодо оренди електронавантажувачів, вагів, візків. При цьому, на підтвердження придбання товарів, які надалі постачалися в межах господарської діяльності третьої особи, під час розгляду справи також надано договори та накладні на придбання протягом січня 2012 р. у ПП «Еверест», ФОП «ОСОБА_6», ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Азимут-Трейд» щодо придбання оптових партій цукру, крупи манної, рису, борошна, гороху, крупи гречневої, тобто тієї продукції, що надалі придбавалася позивачкою. При цьому, третьою особою також надано договори про оренду вантажних автомобілів, а також штатний, податкові розрахунки ф. 1-ДФ, де кількість працюючих сягає 83 осіб. Третьою особою також надано договір оренди від 01.12.2011 р. з ТОВ «Серго» та акт передачі від 01.12.2011 р. щодо оренди складських (1130 кв.м.), виробничих (380 кв.м.), офісних (60 кв.м.) приміщень за адресою АДРЕСА_3, які, як зазначили представники позивача та третьої особи та що не спростовано ДПІ, знаходяться поруч з приміщеннями, які орендуються позивачкою.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій та базису поставки ); (3) придбання робіт/послуг з метою їх використання у господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це : непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ, відсутність у платника податків первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності .

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачкою податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивачки на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Так, в контексті доводів ДПІ щодо відсутності документів (ТТН) щодо перевезення товару (за відносинами з ТОВ «Гранум Груп»), під час розгляду справи встановлено та зазначено вище, що за умовами договору із зазначеним контрагентом базис поставки - «франко-склад» позивача, який (склад) знаходиться за тією ж адресою, що і місцезнаходження контрагента позивача (поруч з приміщеннями третьої особи), а відтак, враховуючи характер та суть операцій із зазначеним контрагентом та специфіку діяльності позивачки, передача товару на складі не потребує перевезення та, відповідно, оформлення ТТН, що у свою чергу зумовлює висновок суду про безпідставність доводів ДПІ в обґрунтування висновків акту перевірки. При цьому, щодо переміщення товару на місці, як вже зазначалося, третя особа має у своєму розпорядженні машини, механізми та приладдя ( у т.ч. навантажувачі), що дозволяє перевантажувати товар на місці (в межах наявних у позивачки та контрагента виробничих та складських приміщень) за допомогою вищезгаданого обладнання.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи доказів, зокрема, податкової декларації з ПДВ за січень 2012 р., додатку № 5 до неї, реєстру отриманих позивачем у січня 2012 року податкових накладних та у взаємозв'язку з ними - договору поставки, видаткових та податкових накладних, платіжних документів, договору оренди та акту до нього, документації щодо наявного у позивачки та третьої особи обладнання, документація щодо подальшого руху товарів, документація щодо придбання товарів третьою особою, тобто сукупність тих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду (з урахуванням базису поставки), не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з ТОВ «Гранум Груп» на умовах франко-склад позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій, які здійснювались на умовах, як вже зазначалося, франко-склад позивача.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, основні види якої визначені ДПІ на стор. 2 Акту перевірки.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі. Наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з відомостями, наведеними у первинних документах позивачки та відомостями, наведеного у первинних документах третьої особи.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

В контексті доводів ДПІ щодо ненадання позивачем документів, з урахуванням положень ст. 85 ПК України слід додатково зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано доказів витребування у позивача конкретного переліку документів щодо конкретного переліку контрагентів та доказів (акту) відмови позивача у їх наданні, як-то передбачено вимогами п. 85.6. ПК України , чим спростовуються доводи ДПІ відносно наведеного, які в даному випадку ґрунтуються на недоведених обставинах.

При цьому, судом враховується та вище зазначалося, що за відносинами з ПрАТ «МТС Україна», ДП «Конлист», ТОВ «Гепард», ТОВ «Спар-Центр», МПВВП «Техносервіс-2», ТОВ «Серго», про яких, як постачальників позивача, згадується в Акті перевірки в контексті висновків Акту перевірки та прийнятого рішення, податковий кредит у спірний період позивачем не формувався, що підтверджується додатком № 5 до декларації з ПДВ за січень 2012 р. та реєстром отриманих податкових накладних за січень 2012 р. У той же час, судом враховується, що відносно інших осіб, які визначені в додатку № 5 до декларації та реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2011 року за відносинами з якими позивачем також формувався податковий кредит за січень 2012 р., Акт перевірки не містить висновків щодо оцінки взаємовідносин з позивачем та згадки про зазначені підприємства в контексті сформованих висновків перевірки та прийнятого на їх підставі рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників спірних операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента (контрагентів) були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів та податкових накладних за спірними операціям із вищезгаданим контрагентом. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачкою спірних податкового кредиту із зазначеним контрагентом. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ід.код НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1; адреса для листування: 03067, АДРЕСА_2) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС № 0001261702 від 05.11.2012 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2013 р.