Ухвала

від 06.06.2013 по справі 826/2005/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2005/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазин О.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2013 року в справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум Груп" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001261702 від 05.11.2012., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001261702 від 05.11.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання ОСОБА_2 з питань дотримання податкового законодавства щодо формування сум ПДВ за січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2012 р. № 6851/17-2-1791903182, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вказане ППР було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішенням Державної податкової служби у м. Києві, вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем норм податкового законодавства, зокрема п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Гранум Груп», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 151 461,00 грн. за січень 2012 року, а також нараховано штрафні санкції в розмірі 75 730,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки первинні документи, надані ФОП ОСОБА_2 до перевірки, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, оскільки не підтверджені відповідними доказами.

Колегія суддів погоджується таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Гранум Груп» укладено Договір поставки № 0108/п від 01.08.2011 року, згідно якого, постачальник зобов'язується поставляти продукти харчування в асортименті, а покупець - приймати і оплачувати продукцію в строк згідно умов договору та у кількості - згідно прибутково-видаткових документів (п.1.1 Договору). Ціна продукції встановлюється в гривнях і містить ціну продукції, маркірування, упаковки та навантаження і зазначається в товарних накладних постачальника. Товарна накладна супроводжує кожну окрему поставку партії продукції і є невід'ємною частиною договору (п.3.1. Договору). Відповідно до п.5.1, поставка продукції здійснюється на умовах Франко-склад покупця якщо інше не узгоджено сторонами. Згідно з п. 5.2. договору датою поставки є дата, визначена у накладній. Розрахунки проводяться коштами не пізніше 60-ти банківських днів, які слідують за датою поставки.

На підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії видаткових та податкових накладних (том 1, а.с. 48-111), відомості щодо яких наявні у реєстрі отриманих позивачем податкових накладних за січень 2012 року.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у позивача виробничих потужностей для цілей здійснення господарської діяльності щодо використання (фасування) придбаних товарів, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями договорів та первинних документів, які засвідчують придбання позивачем відповідного обладнання у ТОВ «Лєпрікон» (том.1 а.с. 200-205), ПП «НВФ Током» (том 1 а.с. 209-210), ТОВ «НВП Інтермаш» (том 1 а.с.213-219).

Згідно договору № 1/11 від 01.12.2011 року (том.1, а.с. 112-114) укладеного ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Серго», позивачу передано в оренду складські приміщення загальною площею 290 кв.м., строком до 30.11.2014 року, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 (том.1, а.с. 115).

З матеріалів справи вбачається, що місце розташування зазначеного складу співпадає з місцезнаходженням контрагента позивача, що підтверджує відсутність необхідності транспортування товару зі складу постачальника на склад позивача та, відповідно, оформлення товаро-транспортних накладних.

Щодо подальшого руху товарів, позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні за січень 2012 р. про поставку позивачем ТОВ «Реал Маркет» фасованих товарів.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції, позивачем надано достатньо документів, зокрема, договір поставки, видаткові та податкові накладні, платіжні документи, договір оренди та акт до нього, документація щодо наявного у позивача обладнання, документація щодо подальшого руху товарів та інші документи, які підтверджують факт господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі первинні документи, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим законодавством України та підтверджують фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом щодо поставки товару, а доводи відповідача про порушення ФОП ОСОБА_2 норм ПК України, наведені в акті перевірки, є необґрунтованими.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд:

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2013 року в справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум Груп" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001261702 від 05.11.2012. - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.