Постанова

від 04.03.2013 по справі 801/809/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2013 р. о 16:47 Справа №801/809/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі представника позивача - Брагін О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000974010 від 29.12.2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про завищення податкового кредиту та від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціях виконання робіт сумнівним контрагентом, що має ознаки "нікчемності" та безтоварність зазначених господарських операцій.

Ухвалами суду від 18.01.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що вірною назвою відповідача є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач)

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю, надав пояснення по суті спору, зазначив, що актом перевірки не було встановлено завищення позивачем від`ємного значення об'єкта оподаткування, а сума податкового кредиту за липень 2012 року, задекларована позивачем по правовідносинам з ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія», взагалі не відповідає викладеним в акті сумам завищення податкового кредиту з ПДВ по цьому контрагенту.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.02.2013 року проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, зауважив, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту по правовідносинах з сумнівним контрагентом, усі операції з надання послуг (виконання робіт) з якими не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними.

В судове засідання, призначене на 04.03.2013 року, представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, жодних клопотань не надіслав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 00153117, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в СДПІ ВПП у м. Сімферополі (а.с.78,102-107).

Видами діяльності позивача за КВЕД є добування сирої нафти; добування природного газу; надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування; вантажний морський транспорт; трубопровідний транспорт (зв.бік.а.с.106).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» (ЄДРПОУ 30237468) за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2012 року №109/40-10/00153117 (далі - Акт) (а.с.10-18).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого завищена сума податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2012 року у загальній сумі 3393213,60 грн., у т.ч. ПДВ 565535,60 грн., яка не підтверджена реальністю здійснення господарських відносин із з «ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №0000974010 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 565535,00 грн. за липень 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині завищення податкового кредиту за липень 2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

Таким чином, при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, податкового кредиту, від'ємного значення суми ПДВ та інших показників декларації після І кварталу 2011 року позивач мав керуватися нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також нормами розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Порядок, визначення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та строки проведення розрахунків з 01.01.2011 року встановлені ст. 200 ПК України, а саме:

Згідно з п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст.200 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Під час розгляду справи судом було перевірено наявність у позивача відповідних первинних документів, необхідних для формування складу податкового кредиту липня 2012 року по правовідносинам з ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» та документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом.

Право позивача на отримання податкового кредиту за липень 2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними всього на суму 2495010,00 грн. у т.ч. 415835,00 грн. ПДВ: №64 від 16.07.2012 року, №82 від 17.07.2012 року, №100 від 23.07.2012 року (а.с.41-43).

Зазначені податкові накладні, виписані ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія», містить усі необхідні реквізити та відповідають вимогам передбаченим ст.201 ПК України, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПАУ від 21.12.2010 року №969.

Судом встановлено, що ці податкові накладні виписані на реалізацію правовідносин між позивачем та ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» (постачальник) за договором поставки від 26.06.2012 року №671, предметом якого є товар (пантони металеві) (а.с.31-37).

На виконання договору контрагентом здійснено поставку товару всього на суму 2495010,00 грн. у т.ч. 415835,00 грн. ПДВ, що підтверджується актами виконаних робіт від 16.07.2012 року, 17.07.2012 року, 23.07.2012 року (а.с.38-40); видатковими накладними №РН-0000820 від 16.07.2012 року, №РН-0000830 від 17.07.2012 року, №РН-0000849 від 23.07.2012 року (а.с.44-46); товарно - транспортними накладними (а.с.47-49).

Оплата позивачем вартості товару всього на суму 2495010,00 грн. у т.ч. 415835,00 грн. ПДВ підтверджується платіжними дорученнями №8653 від 29.08.2012 року, №8654 від 29.08.2012 року, №8651 від 29.08.2012 року з відміткою банку (а.с.750-52).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від зазначеного контрагента товарів підтверджується: накладною-вимогою на внутрішнє переміщення матеріалів від 08.08.2012 року, довіреностями, товарно - транспортними накладними, наказом №376 від 27.08.2012 року, актом приймання-передачі (а.с.120-133).

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується факт здійснення поставки товару у липні 2012 року всього на суму 2495010,00 грн. у т.ч. 415835,00 грн. ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія», а також подальше використання цього товару у господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит липня 2012 року з урахуванням суми податку на додану вартість в розмірі 415835,00 горн., сплаченої за трьома вищезазначеними податковими накладними, що виписані ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» (відображено в ряд. 78 розд. ІІ додатку 5 до податкової Декларації за липень 2012 року), яка і увійшла до загальної суми податкового кредиту по декларації за липень 2012 року (відображена у рядку 17 декларації), що також підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за липень 2012 року (а.с.142-144).

В зв'язку з перевищенням суми податкових зобов'язань (ряд. 9 Декларації) над сумою податкового кредиту (ряд. 17 Декларації) по Декларації липня 2012 року, її здано з позитивним значенням у сумі 6244593 грн. (рядок 18 Декларації), у розрахунку якого приймали участь 415835 грн., віднесені до податкового кредиту липня 2012 року за рахунок податкових накладних ТОВ «Торговий будинок «Лінія» №64 від 16.07.2012 року, №82 від 17.07.2012 року, №100 від 23.07.2012 року.

Відповідно до п.п.4.6.2 п.4.6 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N1492 від 25.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228 сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду зазначається у рядку 19 податкової декларації з ПДВ, яке відсутнє у декларації з ПДВ, поданій позивачем за липень 2012 року (а.с.20-30).

Таким чином, завищення розміру від'ємного значення ПДВ по декларації з ПДВ за липень 2012 року взагалі не могло бути.

Залишок суми ПДВ 149700,60 грн., який є різницею між встановленою за актом перевірки сумою завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2012 року (завищення розміру від'ємного значення ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням) та реальною сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2012 року, задекларованою позивачем у декларації за цей період (565535,60 - 415835), відображений позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2012 (ряд. 87 розд. ІІ додаток 5) (а.с.90-100) на підставі податкової накладної ТОВ «Торговий будинок «Лінія» №69 від 13.08.2012 року на загальну суму 898203,60 грн., у т.ч. 149700,60 грн. ПДВ, згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року (а.с.145-147).

Факт включення позивачем ПДВ у сумі 149700,60 грн. по правовідносинам з ТОВ «Торговий будинок «Лінія» до податкового кредиту серпня 2012 року підтверджується й в акті перевірки (а.с.17).

Отже, висновок про завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ по декларації за липень 2012 року на 565535 грн. спростовується матеріалами справи у повному обсязі.

Крім того суд зазначає, що висновок податкового органу про завищення податкового кредиту та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Торговий будинок «Лінія», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, суд також зазначає, що у відповідності до положень ст.75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В той час, як відповідачем при проведенні перевірки були використані відомості комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акт проведення ТОВ «Торговий будинок «Лінія».

В акті перевірки є лише посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які мали бути досліджені під час проведення перевірки, та саме на них мали бути засновані висновки документальної перевірки в силу положень ст. 75 ПК України.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки та податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту, розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 565535,60 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» за липень 2012 року.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення - рішення від 29.12.2012 року №0000974010 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 565535,60 грн. визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 04.03.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.03.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000974010 від 29.12.2012 року про зменшення Публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (ідентифікаційний код 00153117) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 565535,00 грн.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (ідентифікаційний код 00153117) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.