Рішення

від 01.03.2013 по справі 5011-19/6795-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/6795-2012 01.03.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаресурс-Т"

до "MARPOL"

Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укразалізниця"

про стягнення 70 976,73 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Цвітун М.М. за дов. №1/ДЮ від 12.06.2012р.

від відповідача 1: не з"явився

від відповідача 2: Майданік В.В. за дов. № 2130-НЮ від 14.06.2012 р.

від відповідача 3: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста з позовом до "MARPOL" Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 70 976,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.06.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року залучено до участі у справі іншого відповідача - Головне комерційне управління "Укрзалізниця", розгляд справи відкладено на 02.07.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року продовжено строк вирішення спору по справі, розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 01.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року розгляд справи відкладено на 18.12.2012 року у зв'язку із зверненням з проханням про вручення судових матеріалів за кордоном відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року розгляд справи відкладено до 01.03.2013 року

Представник відповідача 1 в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено, вимог ухвал господарського суду міста Києва не виконано.

Представник відповідача 3 в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Згідно до ч. 2 п. Ь) ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією.

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Судове доручення про виклик відповідача - 1 по даній справі судом було направлено відповідно до вимог Конвенції, з дати направлення документа сплинув термін, який був визначений як достатній для даної справи, термін становить більше ніж шість місяців, жодного підтвердження про вручення або доставку судового доручення не надійшло, за таких обставин суд вважає можливим постановити рішення по справі.

В судовому засіданні 01.03.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні від 01.03.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи процесуальні строки розгляду справи.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2011 року між ТОВ «Мегаресурс-Т» (постачальник) та польською компанією «MARPOL» (покупець) було укладено Договір поставки № 1-11/11.

Відповідно до п. 1 Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, в якості, асортименті та строки, зазначені у специфікаціях, що додаються до договору та є його невід»ємною частиною.

Згідно п. 2 Договору, кількість товару, що постачається постачальником, визначається у специфікаціях на підставі замовлення покупця, що оформлюється на кожну окрему партію після узгодження цін.

Ціна товару обумовлюється для кожної партії товару окремо та відображається у відповідній специфікації, що є невід»ємною частиною договору. Загальна сума договору 100 000,00 EUR (п. 3 Договору)

Пунктом 4.3 Договору визначено, що передача товару у власність покупця оформлюється актами прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.2 Договору, прийомка вугілля по якості та кількості проводиться в пункті призначення, у відповідності з вимогами «Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» № П-6 та «Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» № П-7.

Пунктом 6 Договору визначено форму та строк оплати: перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 днів з моменту передачі товару покупцю.

Відповідно до п. 7 Договору, постачальник несе відповідальність за товар по кількості та якості. У випадку несвоєчасної поставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару до моменту поставки товару або до моменту повернення грошових коштів. За передачу товару, який не відповідає по кількості постачальник зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення про встановлення недостачі товару повернути його вартість.

Згідно наявної в матеріалах справи накладної № 48855706 в вагоні № 65729964 здійснювалось перевезення вантажу - антрациту в кількості 65 600 кг зі станції відправлення Красний Луч Донецької залізниці призначенням на станцію Хмельницький Південно-Західної залізниці.

Вантаж виданий на станції призначення 14.02.2011 року представнику одержувача - ТОВ «Мегаресурс - Т» Блатаренку Сергію Валерійовичу згідно довіреності від 09.02.2011 р. № 01, про що свідчить копія дорожньої відомості № 48855706.

Відповідно до Акту прийому-передачі від 23.02.2013 року до договору поставки № 1-11/11 від 03.02.2011 року, постачальник передав у власність покупця, а покупець прийняв від постачальника вугільну продукцію (товар) - вугілля кам'яне, антрацит марки АМ (13-25), не запилене, не агломероване; зольність 10,5%, вага 65 600 кг.

Враховуючи дані специфікації № 1 до Договору, загальна вартість вантажу склала 6 560 євро.

Відповідачем -1 своєчасно оплату не проведено.

Позивачем було направлено відповідачу - 1 претензію за вих.. № 1 від 17.08.2011 року з вимогою сплатити суму заборгованості. Відповідач на претензію не відреагував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно параграфу 4 ст. 17 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення видача вантажу вантажоодержувачу здійснюється відповідно до абз. 9 ст. 52 Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів.

В силу статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які витупають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремим договором.

Так, згідно ст.. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст.. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

Прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

Прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;

Прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);

Прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;

Видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;

Прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.

Згідно параграфу 6 статті 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відомості про кількість та масу вантажу, внесені вантажовідправником, можуть служити доказом проти перевізника тільки тоді, коли перевірка цих даних була проведена залізницею та засвідчена відміткою у накладній.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Згідно наявної в матеріалах справи накладної № 48855706 в вагоні № 65729964 здійснювалось перевезення вантажу - антрациту в кількості 65 600 кг зі станції відправлення Красний Луч Донецької залізниці призначенням на станцію Хмельницький Південно-Західної залізниці.

Вантаж виданий на станції призначення 14.02.2011 року представнику одержувача - ТОВ «Мегаресурс - Т» Блатаренку Сергію Валерійовичу згідно довіреності від 09.02.2011 р. № 01, про що свідчить копія дорожньої відомості № 48855706.

Відповідно до п. 4 параграфу 3 та п. 3 параграфу 4 статті 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Судом встановлено, що в зв'язку з відсутністю ознак втрати, видача вантажу залізницею здійснювалась за спірною поставкою на підставі ст.. 52 Статуту залізниць України.

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В матеріалах справи відсутні комерційні акти, акти загальної форми, докази направлення претензії залізниці щодо стану та кількості вантажу.

Перевізник не може бути визнаний винним за незбереження вантажу доти, доки його вина не буде доведена тими доказами, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу.

Позивачем не надано доказів, підтверджуючих наявність вини відповідачів по даному перевезенню.

Судом не встановлено підстав для покладення на перевізника відповідальності за недостачу вантажу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ДТГО «Південно-Західна залізниця» та Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укразалізниця» суми збитків в розмірі 9 363,40 грн. необґрунтовані, недоведені та такі, що не підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача - компанії «MARPOL» суми заборгованості в розмірі 70 976,73 грн. за договором поставки № 1-11/11 від 03.02.2011 року суд зазначає наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6 Договору визначено форму та строк оплати: перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 днів з моменту передачі товару покупцю.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу - 1 вугілля належним чином, відповідачем порушено умови Договору та своєчасно не проведено оплату за поставлений вугілля.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач - 1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 6 560,00 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.05.2012 року складає 66 765,05 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивачем правомірно нараховані 3% річних за зазначений період в сумі 2 409,03 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 802,65 грн.

Таким чином позов визнається судом законним, доведеним та таким, що підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 655,692,712 Цивільного кодексу України, ст.. 306,307 Господарського кодексу України, ст.. 24, 105, 110,111 Статуту залізниць України, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, ст.. 4. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з компанії «MARPOL» (36-055 Bratkowice, 363, REG: 690573299, NIK: 813-211-76-25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаресурс -Т» (29000, м. Хмельницький, вул.. Подільська, 93 офіс 12, код ЄДРПОУ 37017051) суму заборгованості по договору поставки № 1-11/11 від 03 лютого 2011 року 6 560 євро, еквівалент 66 765 (шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 05 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 409 (дві тисячі чотириста дев'ять) грн.. 03 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 802 (одна тисяча вісімсот дві) грн.. 65 коп., судовий збір в розмірі 1 641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн.. 00 коп..

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 06.03.2013 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала