Постанова

від 14.03.2013 по справі 818/873/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р. Справа № 818/873/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Колесникової В.В.,

представника відповідача - Радченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом виробничо-комерційної фірми "Аліде" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Виробничо-комерційна фірма «Аліде» (далі - позивач, ВКФ «Аліде») звернулась до суду з позовною заявою до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якій просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012р. за №0000862311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в загальному розмірі 37537,50грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що ВКФ «Аліде» правомірно включила до складу податкового кредиту суми витрат (та сплачений в ціні придбаного товару податок на додану вартість) по операціям з придбання цегли рядової у ТОВ «Остін трейд», що на думку позивача, підтверджується оформленими належним чином податковою, видатковими накладними, платіжними документами, які підтверджують сплату отриманого товару. Висновок щодо нікчемності правочину з вказаним контрагентом вважає безпідставним, оскільки договірні зобов'язання між ВКФ «Аліде» та ТОВ «Остін трейд» виконані належним чином обома сторонами, поставлений товар використаний позивачем у господарській діяльності з метою будівництва Григорівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Стверджує, що ВКФ «Аліде» дотримувалось, визначеного Податковим кодексом України порядку формування податкового кредиту та порушень чинного законодавства не допускало.

Відповідач - Конотопська ОДПІ, з позовом не погодився. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства. Вважає, що позивачем безпідставно було завищено податковий кредит на суму 25025,00 грн. по операціям з ТОВ «Остін трейд», оскільки дані суми не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку. В задоволенні позову просив відмовити (а.с.91-94).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях (а.с.91-94, 120), просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, ВКФ «Аліде» зареєстрований як юридична особа (код 23998337), та з 04.12.1996р. взятий на податковий облік в органах державної податкової служби, що вбачається з акта перевірки від 19.11.2012року за №219/22-3/23998337 (а.с.9).

У період з 13.11.2012р. по 15.11.2012р. службовими особами Конотопської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ВКФ «Аліде» з питань достовірності формування податкового кредиту за грудень 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Остін трейд».

В ході перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 19.11.2012року за №219/22-3/23998337 (а.с.9-18), було виявлено порушення вимог:

- пп.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 25025,00 грн., в тому числі за грудень 2011р. в сумі 25025,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Остін трейд».

За результатами перевірки 04 грудня 2012р. Конотопською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення за №0000862311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37537,50грн., в тому числі за основним платежем 25025,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12512грн. 50коп. (а.с.19).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ВКФ «Аліде» 23 грудня 2011року уклало з ТОВ «Остін трейд» договір поставки цегли рядової 250*120*65, М100 (а.с.20). На підтвердження здійснення вказаної операції позивачем було надано суду копії таких документів: податкову накладну від 23.12.2011р. на загальну суму поставки 150150грн. (в т.ч. ПДВ 25025грн.) (а.с.46), рахунок-фактуру від 23.12.2011р. (а.с.21), виписку банку (а.с.22), видаткові накладні від 23.12.2011р., 24.12.2011р., 26.12.2011р., 27.12.2011р., 28.12.2011р., 29.12.2011р., 30.12.2011р. (а.с.23-29). Суму податку на додану вартість за вказаною операцією - 25025грн. було включено позивачем до складу податкового кредиту грудня 2011р.

При цьому, відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пп.пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податковому кодексу Україні (в редакції чинних на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податкова накладна, при чому саме належним чином оформлена є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару та підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що одним з обов'язкових реквізитів первинного документу є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Форма податкової накладної, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 передбачає наявність прізвища та підпис особи, яка склала податкову накладну.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.20,23-29,46), в договорі, на видаткових та податковій накладній, виписаних ТОВ «Остін трейд» для ВКФ «Аліде», значаться підписи ОСОБА_3. В той же час, згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с.112-113), наданої в січні 2012р. на запит Державної податкової служби України від 19.12.2011р. (а.с.117), ОСОБА_3, який є громадянином Російської Федерації (а.с.114,115), у період 2009р.-2011р. на територію України в'їжджав лише двічі - 22.03.2011р. та 30.05.2011р. та в ті ж дні повертався до м. Москва РФ (а.с.112-113). Таким чином, на час підписання договору між ТОВ «Остін трейд» та ВКФ «Аліде», видаткових накладних та податкової накладної в грудні 2011р. ОСОБА_3 не перебував на території України та не міг їх підписувати. З його особистих пояснень, наданих старшому оперуповноваженому відділу ЕБ та ПК ВМВС Росії, від 10.01.2012р., вбачається (а.с.105), що йому не відомо про те, яким чином було створено ТОВ «Остін трейд» та він не має відношення до вказаної фірми та не являється ні її директором, ні засновником, ні бухгалтером.

Враховуючи, що ОСОБА_3 від імені ТОВ «Остін трейд» не підписував документи щодо реалізації товарів та податкову і видаткові накладну, таким чином, первинні документи та зокрема, податкова накладна, виписана ТОВ «Остін трейд» по вказаній операції не може бути належним чином оформленою, що відповідно виключає право позивача на включення суми 25025грн. до податкового кредиту.

Надані позивачем на підтвердження реальності операції товарно-транспортні накладні (а.с.30-45) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з узагальненого переліку документів (а.с.17), вони не були надані під час перевірки. Крім того, варто відмітити, що згідно наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

При цьому, в усіх товарно-транспортних накладних у рядку «вантажовідправник» та «автопідприємство» значиться ПрАТ «Ніжинський цегельний завод», у рядках «замовник» та «вантажоодержувач» значиться ПП «Стройторг-1». На жодній товарно-транспортній накладній, хоч і значаться в рядку «Переадресування: ПП «Стройторг-1»- ТОВ «Остійн трейд» - ВКФ «Аліде», не містяться відомості (в т.ч. штампи чи печатки ТОВ «Остін трейд», чи ВКФ «Аліде») щодо руху вантажу та отримання його саме позивачем.

Згідно інформації Центру безпеки дорожнього руху (а.с.106,105), Київського міського бюро технічної інвентаризації (а.с.108,109), за ТОВ «Остін трейд» не значаться ні транспортні засоби, ні основні фонди.

Договір про закупівлю товарів, акти КБ-2В, матеріальний звіт (а.с.47-76) також не може спростувати вказаних вище висновків суду, та свідчити про той факт, що цегла, використана під час будівництва, була отримана позивачем саме від ТОВ «Остін трейд».

За таких підстав слід зробити висновок про те, що у позивача відсутні докази фактичного перевезення цегли автомобільним транспортом постачальника від ТОВ «Остін трейд» до ВКФ «Аліде», що свідчить про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту отримання цегли, її перевезення від постачальника до підприємства позивача, розвантаження та подальше використання у власному виробництві.

Також слід зауважити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (Постанова Верховного Суду України № 07/97 від 04.09.07 р.)

Таким чином, суд приходить до висновку, що Конотопською ОДПІ правомірно було зроблено висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту за грудень 2011р. та збільшено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2012р. за №0000862311 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25025,00грн.

Крім того, відповідно до пп.109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Враховуючи, допущені позивачем порушення вимог Податкового кодексу України, факт вчинення яких не було спростовано в судовому засіданні, суд приходить до висновку також і про обґрунтованість відповідачем нарахування фінансових санкцій (а.с.19).

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012р. за №0000862311, прийнято відповідачем обґрунтовано, воно ґрунтуються на нормам чинного законодавства, відповідач під час його винесення діяв в межах повноважень наданих йому законами України, Податковим кодексом України та ст. 19 Конституції України, дане рішення відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для його скасування.

Оскільки судове рішення прийнято на користь відповідача, то судові витрати, понесені позивачем, ВКФ «Аліде» не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову виробничо-комерційної фірми "Аліде" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року №0000862311 -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 19.03.2013р.