Постанова

від 11.03.2013 по справі 823/522/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року Справа № 823/522/13-а

12 год. 43 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Холода Р.В.,

при секретарі судового засідання - Гоголевій Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Великожон І.Г. за довіреністю,

представника відповідача - Савенко Ю.Н. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УкрДрев» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2013 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УкрДрев» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року форми «Р» №0005972301;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року форми «Р» №0005982301;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Виробниче підприємство «УкрДрев» шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача судовий збір в розмірі 2294грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012р. №0005972301 та №0005982301, відповідно до яких позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. За твердженням позивача при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР та п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого знижено податок на прибуток на загальну суму 61667грн. та п.198.2 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156396грн., тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах №0005972301 та №0005982301 від 07.12.2012р.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог представник відповідача зазначив, що порушення, виявлені під час перевірки та зафіксовані в акті перевірки, є реальними та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Дані порушення грунтуються на взаємовідносинах позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Мастерхім». Позивачем під час проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які б свідчили про фактичне надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 транспортних послуг позивачу. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мастерхім» відповідач зазначив, що при проведенні перевірки позивача використано акт перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 21.09.2012р. №698/23-60/37447790, відповідно до висновків якого встановлено відсутність реальної можливості здійснення господарської діяльності ТОВ «Мастерхім». Крім того, у вказаному акті перевірки зазначено, що директором та засновником ТОВ «Мастерхім» Чернецькою С.В. було надано пояснення, згідно яких остання була причетна до реєстрації вказаного товариства, проте ніколи не здійснювала господарську діяльність та не підписувала ніяких первинних бухгалтерських документів та податкової звітності, що стосуються ТОВ «Мастерхім». Таким чином, надані позивачем для перевірки документи не підтверджують реальний характер господарських операцій.

На підставі вищезазначеного представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УкрДрев», ідентифікаційний код 31489636, зареєстроване 10.05.2001р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради, як юридична особа.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УкрДрев» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2012р. №336/22-14/31489636.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР та п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в результаті чого знижено податок на прибуток на загальну суму 61667грн., в тому числі за І-й квартал 2011 року на суму 1280грн., за ІІ-й квартал 2011 року на суму 6103грн., за ІІІ-й квартал 2011 року на суму 3398грн., за ІV-й квартал 2011 року на суму 996грн. та за ІІ-й квартал 2012 року на суму 49890грн.;

- п.198.2 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156396грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 1024грн., за квітень 2011року на суму 2299грн., за травень 2011 року на суму 3007грн., за липень 2011 року на суму 1742грн., за серпень 2011 року на суму 960грн., за вересень 2011 року на суму 253грн., за жовтень 2011 року на суму 867грн., за березень 2012 року на суму 63600грн., за квітень 2012 року на суму 82644грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012р. форми «Р» №0005972301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 61667грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12473грн. та форми «Р» №0005982301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156396грн. за основним платежем, та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37519грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УкрДрев» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з тим, що вони суперечить нормам податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УкрДрев» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір транспортно-експедеційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2011р. №2-01/11. Згідно вказаного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання організувати транспортно-експедеційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним для перевезення автомобільним транспортом по території України.

На підтвердження факту отримання транспортних послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за вищезазначеним договором представником позивача надано копії первинних документів акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ХС-020, №ХС-016, №ХС-029, №ХС-034, №ХС-043, №ХС-044, №ХС-046, №ХС-045, №ХС-048, №ХС-058, №ХС-062, №ХС-063, №ХС-061, №ХС-064, №ХС-070, №ХС-075, №ХС-082, №ХС-087, №ХС-094, №ХС-096, №ХС-097, №ХС-109, №ХС-101, №ХС-120, №ХС-121, №ХС-124, №ХС-126, №ХС-127, №ХС-132, №ХС-133, №ХС-134, №ХС-136, №ХС-144, №ХС-155, №ХС-160 та податкові накладні від 16.03.2011р. №20, від 15.03.2011р., №16, від 25.03.2011р. №29, від 01.04.2011р. №34, від 12.04.2011р. №43, від 13.04.2011р. №44, від 13.04.2011р. №46, від 13.04.2011р. №45, від 18.04.2011р., №48, від 28.04.2011р. №58, від 29.04.2011р., №62, від 04.05.2011р. №63, від 29.04.2011р. №61, від 04.05.2011р. №64, від 06.05.2011р. №70, від 12.05.2011р. №75, від 13.05.2011р. №82, від 16.05.2011р. №87, від 27.05.2011р. №92, від 30.05.2011р. №96, від 30.05.2011р. №97, від 24.06.2011р. №109, від 10.06.2011р. №101, від 11.07.2011р. №120, від 15.07.2011р. №121, від 18.07.2011р. №124, від 22.07.2011р. №127, від 23.07.2011р. №128, від 29.07.2011р. №132, від 02.08.2011р. №133, від 03.08.2011р. №134, від 10.08.2011р. №136, від 05.09.2011р. №2, від 04.10.2011р. №1, від 17.10.2011р. №3.

При цьому, під час проведення перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердила той факт, що під час проведення перевірки позивачем дійсно не надавались товарно-транспортні накладні, зазначивши, що факт отримання транспортних послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підтверджується лише актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Вказані транспортні послуги товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УкрДрев» включені до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та віднесено до складу податкового кредиту.

Також судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УкрДрев» (покупець) та ТОВ «Мастерхім», в особі директора Чернецької С.В. (продавець) укладено договір поставки від 05.04.2012р. №211/31. Згідно вказаного договору позивачем отримано від ТОВ «Мастерхім» палички дерев'яні на загальну суму 877464грн. в т. ч. ПДВ - 146244грн.

ТОВ «Мастерхім» по факту виконання договору поставки паличок дерев'яних надало позивачу податкові накладні №56 від 30.03.2012р., №46 від 05.04.2012р., №87 від 30.04.2012р., №88 від 30.04.2012р. підписані директором ТОВ «Мастерхім» Чернецькою С.В.

На підтвердження виконання договору поставки від 05.04.2012р. представником позивача до матеріалів справи додано дві товарно-транспортні накладні №18 від 30.03.2012р. та №40 від 30.04.2012р. підписані також директором ТОВ «Мастерхім» Чернецькою С.В.

Так, при проведенні перевірки позивача крім первинних документів використано акт перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 21.09.2012р. №698/23-60/37447790 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мастерхім» за період діяльності з 27.12.2010р. по 21.09.2012р. Відповідно до висновків якого встановлено відсутність реальної можливості здійснення господарської діяльності вказаним товариством, висновками вказаного акту перевірки зазначено, що господарські операції між ТОВ «Мастерхім» та контрагентами-постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг) не підтверджується виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсяг, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

При цьому, при проведенні перевірки директором та засновником ТОВ «Мастерхім» Чернецькою С.В. було надано пояснення, згідно яких остання була причетна до реєстрації вказаного товариства, проте ніколи не здійснювала господарську діяльність та не підписувала ніяких первинних бухгалтерських документів та податкової звітності, що стосуються ТОВ «Мастерхім».

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними виписаними ТОВ «Мастерхім» включені позивачем до податкового кредиту відповідного перевіряємого періоду.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Посилаючись на відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3, відповідач посилається на відсутність товарно-транспортних накладних та як наслідок неможливість надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_3

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 (далі по тексту - Правила).

Відповідно до пункту 11 Правил товарно-транспортна накладна - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу та є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Підпунктом 11.1 Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до підпункту 11.3 правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до підпункту 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з п. 11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (Пункт 11.7 Правил).

Відтак, при здійсненні господарських операцій з отримання транспортних послуг первинними документами бухгалтерського обліку є товарно-транспортні накладні.

Згідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших докумнетів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

З огляду на вказане, та приймаючи до увагу ту обставиу, що позивачем під час проведення перевірки та до суду товарно-транспортні накладні не надані, суд вважає, що господарські операції з надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_3 документально не підтверджені. Суд також погоджується з доводами відповідача про те, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні не підтверджують надання транспортних послуг. Крім того, суд бере до уваги що при проведенні перевірки ТОВ «Мастерхім» директором та засновником товариства Чернецькою С.В. було надано пояснення, згідно яких остання була причетна до реєстрації вказаного товариства, проте ніколи не здійснювала господарську діяльність та не підписувала ніяких первинних бухгалтерських документів та податкової звітності, що стосуються ТОВ «Мастерхім». Таким чином, надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні та товарно-транспортні накладні не підтверджують реальний характер здійснення господарських операцій, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит та валові витрати.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», дослідженню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Отже, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача з контрагентами не мали товарного (реального) характеру, придбання таких товарів та послуг оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків.

Тому суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0005972301 та №0005982301 від 07.12.2012р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції є правомірним та не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення. Натомість представник позивача обґрунтованих пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимогах повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимогах судові витрати здійснені позивачем не підлягають до стягнення.

Керуючись ст.ст. 14, 160-163, 167, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Холод

повний текст постанови виготовлено 18.03.2013р.