Постанова

від 04.06.2013 по справі 823/522/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/522/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Аліменко В.О. та Кучми А.Ю.

при секретарі - Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «УкрДрев» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «УкрДрев» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «УкрДрев» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2012 року форми «Р» №0005972301 та №0005982301 та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Виробниче підприємство «УкрДрев» шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача судовий збір в розмірі 2294 грн. 00 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року під час якої встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138 та п.198.2 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 23 листопада 2012 року на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0005972301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 61667, 00 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12473,00 грн. та №0005982301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 156396, 00 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37519 грн.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ґрунтувався на даних Акту від 21.09.2012року №698/23-60/37447790 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «МАСТЕРХІМ» за період з 27.12.2010 року по 21.09.2012 року, який був складений ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, згідно висновків якого було встановлено відсутність реальної можливості здійснення господарської діяльності з вказаним товариством.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «Виробниче підприємство «УкрДрев» (замовник) та Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2011 року № 2-01/11. Згідно вказаного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання організувати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним для перевезення автомобільним транспортом по території України.

Відповідно до пункту 73.4 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на який посилався суд першої інстанції, не є належним доказом відсутності господарської діяльності позивача з контрагентом, оскільки за результатами проведення зустрічної звірки повинна складатися довідка.

Крім цього, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність у контрагента TOB «МАСТЕРХІМ» трудових ресурсів, виробничого та транспортного обладнання, сировини помилковим, оскільки даний висновок було зроблено на підставі Акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва із якого вбачається, що первинні бухгалтерські документи взагалі не перевірялись та не зазначалося саме які основні фонди та інші ресурси необхідні для здійснення даного виду господарської операції, а саме: продажу паличок дерев'яних.

Також, відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Так, станом на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «МАСТЕРХІМ» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні, в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо недійсності статуту та реєстраційних документів ТОВ «МАСТЕРХІМ», оскільки він був зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.

Більше того, суд першої інстанції оставив поза увагою документи, які були надані до суду першої інстанції позивачем на підтвердження реальності поставки товару - паличок деревинних, а саме: договір поставки від 5 квітня 2012року №211/31; видаткові накладні №48 від 30.03.12р., №38 від 05.04.12р., №77 від 30.04.12р., №78 від 30.04.12р.; податкові накладні від 30.03.2012р. №56 на суму 381600грн., від 05.04.2012р. № 46 на суму 142200,00 грн., №87 від 30.04.2012р. на суму 210780,00грн. та № 88 від 30.04.2012року на суму 142884,00грн.; платіжні доручення від 05.04.2012р. № 1081 на суму -142200,00грн., від 25.04.2012р. №1140 на суму 239400,00грн., від 10.05.2012року №1188 на суму, 210780,00грн., від 26.06.2012р. №1310 на суму 130084,00грн., 04.07.2012р. №1322 на суму 155 000,00грн.; товарно-транспортні накладні №18 від 30.03.2012р., № 26 від 05.04.2012року та №40 від 30.04.2012р.;

Крім того, як вбачається з акта перевірки податковим органом було зазначено, що отриманий товар позивачем було оприбутковано та списано при виготовленні продукції в якості сировини за рахунками бухгалтерського обліку - Дт 209Кт631 на суму 731220 грн. (оприбуткування на склад закупленого товару від TOB «МАСТЕРХІМ» та відображено збільшення зобов'язань ); Дт23Кт209 на суму 237570,00 грн. (списання зі складу у виробництво продукції); Дт26Кт23 на суму 237570,00 грн. (списано сировини на виготовлену продукцію); Дт901Кт26 на суму 23 7570,00 грн. (списання вартості використаної сировини на собівартість реалізованої продукції), а тому колегія суддів приходить до висновку, що взаємовідносини з ТОВ «МАСТЕРХІМ» мали реальний характер.

Підпунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що одним з основних видів діяльності TOB « ВП «УкрДрев» є виробництво інших виробів з деревини, а тому колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентом були здійснені в межах господарської діяльності, а тому є реальними, що підтверджуються необхідними документами, які містяться в матеріалах справи.

Виходячи з вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про те, що придбання таких товарів оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків колегія суддів вважає помилковим та таким що не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо правомірність дій ДПІ у м. Черкаси яким встановлено порушення нашим підприємством вимог пп. 138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.1 даної статті, п. 140.2-140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки витрати понесені позивачем підтверджуються відповідними первинними документами, а тому вони повинні входити у формування об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Згідно п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Факт здійснення господарської діяльності в даній справі підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до норм чинного законодавства. Контрагент позивача ТОВ «МАСТЕРХІМ» на час здійснення господарських операцій мало спеціальну правосуб'єктність і було зареєстроване як платник податків на додану вартість, а отже, мало право видавати податкові накладні.

Крім цього, в матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують реальність характеру господарських операцій з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, а тому висновок суду першої інстанції про безтоварність операції по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_3 є помилковим та таким, що не відповідає матеріалам справи.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем укладено правочини з наміром здійснити господарські операції, необхідні для провадження основного виду діяльності (виготовлення продукції), всі зобов'язання відповідно до договору були виконані, придбаний товар було оприбутковано та використано у господарській діяльності, а спірні операції не були спрямовані на ухилення від оподаткування та не мають характеру фіктивності, крім цього всі первинні документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про безтоварність спірних операцій по взаємовідносинах з TOB «МАСТЕРХІМ» є помилковими.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «УкрДрев» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «УкрДрев» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 07 грудня 2012 року № 0005972301 та № 0005982301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Виробниче підприємство «УкрДрев» шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача судовий збір в розмірі 2294 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.