Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а/1770/3874/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець А.Є.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"14" березня 2013 р. Справа № 2а/1770/3874/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представника позивача

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Західтехкомплект-РВ" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" грудня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Західтехкомплект-РВ" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Приватне підприємство "Західтехкомплект-РВ" звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004332342, №0004342342 від 19.09.2012 року, винесені Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство "Західтехкомплект-РВ", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки господарські операції з ТОВ "Компанія Валкер" та ТОВ "СК Капітал" підтверджено первинними документами, які за формою та змістом відповідають вимогам ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому підприємство правомірно віднесло суми податку на додану вартість по вказаним господарським операціям до податкового кредиту.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Західтехкомплект-РВ" щодо взаємовідносин з ТОВ "Компанія Валкер" та ТОВ "СК Капітал", за період з 01.09.2011 р. по 24.01.2012 р., Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби ( далі ДПІ у м. Рівному) складено акт №446/22-200/33871921 від 07.09.2012 р.

19 вересня 2012 року, на підставі вказаного акту, ДПІ у м. Рівному, прийнято податкове повідомлення-рішення №0004332342, яким ПП "Західтехкомплект-РВ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 14895,00грн. - за основним платежем та податкове повідомлення-рішення №0004342342, яким ПП "Західтехкомплект-РВ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на 18236,00грн., з якої 14589,00грн. - за основним платежем та 3647,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи зазначені податкові-повідомлення, податковий орган прийшов до висновку, що господарські операції між ПП "Західтехкомплект-РВ" та вищевказаними суб'єктами господарювання були вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Також, зроблено висновок щодо безтоварного характеру таких операцій, а тому віднесено їх до нікчемних правочинів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з вказаними висновками та зазначив, що позивачем в порушення п.44.1 ст.44 розділу І, п.138.8. ст. 138, п.п.138.10.1 п.138.10, п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 146.12 ст.146 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) ПП "Західтехкомплект-РВ" до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, віднесено витрати по безтоварним операціям з ТОВ "СК Капітал" та ТОВ "Компанія Валкер" на загальну суму 64763 грн., у тому числі в IV квартал 2011 року на суму 64763 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14895 грн., у тому числі в. IV квартал 2011 року на суму 14895 грн.

Також, щодо порушення позивачем п.44.1 ст.44 розділу І, п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України ПП "Західтехкомплект-РВ" завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ "СК Капітал" та ТОВ "Компанія Валкер" на загальну суму ПДВ 14589 грн.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками, з огляду на наступне.

За змістом п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Посилаючись на порушення зазначеної правової норми ні податковий орган, а ні суд першої інстанції не зазначив обставин щодо порушення позивачем даної норми, оскільки обставини ведення позивачем обліку доходів та витрат, а також інших показників ніким не оспорювався.

Пунктом 138.2. ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом п.146.12. ст.146 ПК України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З системного аналізу вказаних норм убачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а так само віднесення сум до складу витрат, що враховуються при обчисленні об"єкта оподаткування, є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності платника податків, який має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та податковими накладними, що є підставою для формування податкового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується податковим органом, ПП "Західтехкомплект-РВ" включено до податкового кредиту за жовтень 2011р. вартість отриманих послуг від ТОВ "Компанія Валкер" на суму 7060,00 грн. (ПДВ) (згідно додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011р. №9011749349 від 21.11.2011р.) та за грудень 2011р. в сумі 1636,27грн.(№9014207712 від 20.01.2012р.) .

Як на підставу для включення таких сум до податкового кредиту ПП "Західтехкомплект-РВ" надало договір про надання послуг (виконання робіт) від 03.10.2011 року, який укладено з ТОВ "Компанія Валкер", акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 30.01.2012року, акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 01.11.2011року, податкову накладну №2701 від 27.10.2011року, податкову накладну № 78 від 30.12.2011року, акт приймання передачі від 26.01.2012року, платіжне доручення №278 від 28.10.2011року на суму 42360,00 грн. та платіжне доручення №395 від 28.12.2011року на суму 9817,60грн.

З огляду на викладене, господарську операцію позивача з ТОВ "Компанія Валкер" підтверджено первинними документами, які містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість).

Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Разом з тим, слід зазначити, що судом першої інстанції не було надано жодної оцінки доказам позивача щодо товарності здійснених ним господарських операцій з ТОВ "Компанія Валкер", в тому числі і факту отримання послуг по ремонту обладнання позивача, яке він використовує для здійснення своєї господарської діяльності.

Так, з матеріалів справи убачається, що ТОВ "Компанія Валкер" надавала позивачу послуги з ремонту Термопластавтомат ДЕ-3730Р та Термопластавтомат ДЕ-3330 Ф1.

На підтвердження факту використання вказаного обладнання у господарській діяльності ПП "Західтехкомплект-РВ" було надано копії актів ведення в експлуатацію основних засобів №9 від 29.06.2007р. та №1 від 25.01.2012р. Також, дані Термопластавтомати - машини для лиття під тиском термопластичних матеріалів, обліковується на підприємстві згідно інвентарної картки №2 як основні засоби.

Отже, витрати пов"язані з ремонтом основних засобів, позивачем віднесено до податкового кредиту та до складу витрат відповідно до п. 146.12. ст. 146 Податкового кодексу України.

Зі змісту таблиці 3 «Сума витрат на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до пункту 146.12 статті розділу ІІІ Податкового кодексу України» додатку АМ податкової декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період 4 кв. 2011 року убачається, що балансова вартість всіх груп основних засобів на початок звітного 2011 року становить 357594грн., а відповідно сума ліміту поліпшень на звітний 2011 рік становить 35759грн. Вартість виконаних ремонтних робіт по термопластавтомату ДЕ 3330 Ф1, що здійснювалися у 2011 році, становила 35300,00грн., ПДВ -7060,00грн. Позивач не здійснював збільшення первісної вартості термопластавтомату, а відніс такі витрати до складу витрат, що підтверджується також і рядк.06.1.5.2. податкової декларації з податку на прибуток .

Як на підставу для визнання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія Валкер" безтоварними та правочин нікчемним, податковий орган та суд першої інстанції посилається на акт про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Валкер" (код ЄДРПОУ 37868142) щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 06.10.2011 року по 30.04.2012 року (01.06.2012р; №708/22-00/37868142), яким встановлено, що між ТОВ "Компанія Валкер" (в особі директора Павлюкова К.Ю.) та ТОВ "Сервіспром Альянс" (в особі директора Бережцого І.Л.), код ЄДРПОУ 37308608, іпн. 373086026501, свідоцтво платника податку на додану вартість №100324380, 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська 38/58, оф. 10) було укладено договір поставки товарів та надання послуг №0201/12-СП.

Також, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від ДПІ у Голосіївському районі м. Київа отримано акт від 28.04.2012 року №210/3-22-80-37308608 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Сервіспром-Альянс" (код ЄДРПОУ 37308608) з питань правильності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011року та з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, за результатами якого встановлено відсутність поставок товарів за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року та з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Сервіспром-Альянс" у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів- покупців.

Окрім зазначеного, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень податковий орган зазначає і те, що до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС надійшла постанова слідчого СВ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції Коновалова І.Б., від 23.05.2012р. про порушення кримінальної справи за фактом підроблення іншого документа та використання завідомо підробленого документа, за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. З КК України, в якій зазначено, що 17.10.2011 року, невстановлена особа підробила заяву платника податку на додану вартість від імені, директора вказаного товариства Павлюкова К.Ю., яку подала до ДПІ Вишгородського району.

Згідно висновку спеціаліста №131 від 14.03.2012 року підпис в графі "Павлюков К.Ю." у реєстраційній заяві ф.№1-ПДР від 17.10.2011 №7119/10/3, виконано не громадянином Павлюковим К.Ю., а іншою особою.

Згідно висновку спеціаліста від 14.03.2012 року №131, проведеного начальником СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області майором міліції Майданіком Андрієм Васильовичем, встановлено, що підписи в графі "Павлюков К.Ю." у реєстраційній заяві ф. №1-ПДВ від 17.10.11 №7119/10/3 та реєстраційній заяві ф. №1-ОПП від 12.10.11 №7035/10/3 виконанні двома різними особами та виконанні не гр. Павлюковим Кирилом Юрійовичем, а іншою особою.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані обставини є підставою для визнання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія Валкер" безтоварними, а правочин таким, що укладений без мети настання юридичних наслідків.

Як убачається з матеріалів справи, на час здійснення правочинів, позивачем перевірялося ТОВ "Компанія Валкер" на предмет його надійності, шляхом використання інформації з офіційних веб-ресурсів - Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", та Державної податкової адміністрації України (згодом ДПС України), на яких розміщені ресурси для перевірки контрагентів на предмет чи зареєстровані вони державним реєстратором, чи не перебувають у стадії припинення діяльності, чи зареєстровані як платники ПДВ, а також чи являється такий контрагент сумлінним платником податків.

На час укладення правочинів з позивачем не було жодної інформації з приводу того, що вказана юридична особа не діє, або що вона відсутня за місцезнаходженням чи свідоцтво платника ПДВ анульовано. Отже, станом на дату укладення вищевказаного правочину зазначена юридична особа для всіх третіх осіб була належним контрагентом та платником податків, оскільки згідно до ст.16 та ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, а якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Також, в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують те, що податкові накладні та інші первинні документи підписані не директором вказаного товариства ТОВ "Компанія Валкер" Павлюковим К.Ю. Так само, не надано доказів того, що директор товариства заперечує свою участь у створенні даного товариства та укладенні договору з позивачем.

Сама ж по собі обставина, що невстановлена особа підробила заяву платника податку на додану вартість від імені директора вказаного товариства Павлюкова К.Ю., яку подала до ДПІ Вишгородського району, не може бути безспірним свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що заяву про реєстрацію платником податку подано іншою особою, податковим органом не надано, узгодженості дій товариства та його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, ДПІ у м. Рівному не доведено.

З огляду на викладене, ПП "Західтехкомплект-РВ" правильно включено до податкового кредиту за жовтень 2011р. вартість отриманих послуг від ТОВ "Компанія Валкер" на суму 7060,00 грн. (ПДВ) (згідно додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011р. №9011749349 від 21.11.2011р.) та за грудень 2011р. в сумі 1636,27грн.(№9014207712 від 20.01.2012р.).

Щодо господарської операції ПП "Західтехкомплект-РВ" з "СК Капітал", слід зазначити, що підставою для включення до податкового кредиту за жовтень 2011р. стала вартість отриманих послуг від ТОВ "СК Капітал" (33871921) на суму 3757,50 грн. (ПДВ) (згідно додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011р. №9011749349 від 21.11.2011р.) та за листопад 2011р. в сумі 2135,00грн. (ПДВ) (декл. за листопад №154278 від 20.12.2011р.).

Для підтвердження вказаної господарської операції ПП "Західтехкомплект-РВ" було надано податковому органу та суду першої інстанції видаткову накладну від 31.10.2011р. №РН-0000483, видаткову накладну від 30.11.2011р. №РН-0005435, податкову накладну № 228 від 30.11.2011р., податкову накладну № 158 від 31.10.2011р., платіжне доручення №347 від 30.10.2011р. на суму 12810,00грн., платіжне доручення №289 від 31.10.2011р. на суму 22545,00грн.

Зазначені первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Зазначені обставини податковим органом як під час перевірки та розгляду справи судом першої інстанції та при апеляційному розгляді не спростовано, як не надано доказів того, що наявні у справі первинні документи не відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так само, позивачем підтверджено реальність проведення господарських операцій з його контрагентом. Проте, суд першої інстанції не надав жодної оцінки вказаним обставинам та не обґрунтував причин, з яких не прийняв до уваги зазначені докази.

Як убачається з матеріалів справи ПП "Західтехкомплект-РВ" відповідно до договору від 28.10.2011 року отримало від ТОВ "СК Капітал" пластикат, який використано позивачем для полімерного покриття металевих каркасів і виготовлення захисних трубок тросів ручного гальма для автомобілів «LANOS", які виготовляються позивачем на замовлення виробника автомобіля - ПАТ "Запоріжський автомобілебудівний завод".

На підтвердження використання товару, придбаного у ТОВ "СК Капітал", і власній господарській діяльності позивачем надано договір поставки №32-15/2011 року від 09.04.2011 року, який укладено між ПП "Західтехкомплект-РВ" та ПАТ "Запоріжський автомобілебудівний завод", специфікацію до даного договору на вказану продукцію та калькуляцію, розшифровку матеріальних витрат, видаткові та податкові накладні.

Вказані первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення таких витрат до складу витрат для визначення об'єкта оподаткування.

З огляду на вкладене, висновки податкового органу та суду першої інстанції щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість та при віднесенні таких витрат до складу витрат для визначення об'єкта оподаткування не відповідають обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свою позицію відсутністю реальних господарських операцій позивача з ТОВ "СК Капітал", оскільки ДПІ у м.Рівному отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "СК Капітал" (код ЄДРПОУ 36348519) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011р. по 24.01.2012 р.

Зокрема, актом від 24.01.2012р. №13/237/36348519 встановлено, що відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, інформація яких використана під час перевірки (АІС "РПП"), стан платника - "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. За результатами висновку ВПМ ДПІ в Обухівському районі встановлено, що за юридичною адресою: Київська обл., Обухівський район, с.Великі Дмитровичі вул. Молодіжна, 9 ТОВ "СК Капітал" не знаходиться, договір оренди приміщення за юридичною адресою - не укладався. Такі обставини, на думку суду першої інстанції підтверджено і старшим оперуповноваженим відділення ПНВ ПДВ ВПМ ДПІ в Обухівському районі ст. лейтенантом податкової міліції Конончуком Р.В. та старшим оперуповноваженим відділення ПНВ ПДВ ВПМ ДПІ в Обухівському районі капітаном податкової міліції Лисенком В.В., якими здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ "СК Капітал" код ЄДРПОУ - 36348519 та складено акт обстеження місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності від 17.01.2012р., щодо відсутності суб'єкта господарської діяльності за юридичною адресою. Чисельність працюючих, згідно звітів 1ДФ поданих до ДПІ в Обухівському районі за 3,4 квартали 2011 року не подавались.

Також, податковий орган прийшов до висновку про безтоварність господарської операції з вказаним контрагентом і у зв"язку з висновком спеціаліста, науково-дослідного експертно- криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №27 від, 18.01.2012р., Майданіка А.В., яким встановлено, що підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_11, у наступних документах: Сертифікат, який дозволяє подавати до ДПІ податкову звітність в електронному вигляді; договір про визнання електронних документів, виконані не громадянином ОСОБА_11, а іншою особою.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками та приходить до висновку, що вони не є тими обставинами, які впливають на правильність визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення таких витрат до складу витрат для визначення об'єкта оподаткування.

Як зазначалося і по першій господарській операції, ПП "Західтехкомплект-РВ" перевірялося ТОВ "СК Капітал" на предмет його надійності, шляхом використання інформації з офіційних веб-ресурсів - Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", та Державної податкової адміністрації України (згодом ДПС України), на яких розміщені ресурси для перевірки контрагентів на предмет чи зареєстровані вони державним реєстратором, чи не перебувають у стадії припинення діяльності, чи зареєстровані як платники ПДВ, а також чи являється такий контрагент сумлінним платником податків.

На час укладення правочину з позивачем не було жодної інформації з приводу того, що вказана юридична особа не діє, або що вона відсутня за місцезнаходженням чи свідоцтво платника ПДВ анульовано. Отже, станом на дату укладення вищевказаного правочину зазначена юридична особа для всіх третіх осіб була належним контрагентом та платником податків, оскільки згідно до ст.16 та ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, а якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Тому, посилання податкового органу на те, що що ТОВ "СК Капітал" не набуло цивільної праводієздатності є безпідставним.

Як убачається з акту перевірки, зазначене підприємство, з вересня по грудень 2011 року подавало до податкового органу декларації з податку на додану вартість.

Окрім того, договір з ТОВ "СК Капітал" укладено в жовтні 2011 року, в той час як перевірка місцезнаходження товариства проводилася у січні 2012 року.

Також, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують те, що податкові накладні та інші первинні документи підписані не директором вказаного товариства. Так само, не надано доказів того, що директор товариства заперечує свою участь у створенні даного товариства та укладенні договору з позивачем.

Суд не погоджується з висновками податкового органу що відсутності у Товариства технічного персоналу, основних та транспортних засобів, виробничих фондів, необхідних для виконання спірних операцій, є підставою для висновку, що ТОВ "СК Капітал" здійснювало свою діяльність поза межами правового поля.

Слід зазначити про те, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Проте, ні податковим органом, а ні судом першої інстанції вказані обставини не доведено.

Стосовно доводів ДПІ у м. Рівному, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Компанія Валкер" та ТОВ "СК Капітал" є нікчемними та не були направлені на створення реальних наслідків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Цивільний Кодекс України (далі -ЦК України) містить загальні правила про недійсні правочини, згідно яких -це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК України). При цьому даний закон поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК України) та оспорюванні (частина третя статті 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення. Повний перелік нікчемних правочинів встановлений в самому ЦК України та є виключним.

Однак, операції надання послуг та операції з купівлі, які укладено ПП "Західтехкомплект-РВ" з ТОВ "Компанія Валкер" та з ТОВ "СК Капітал", не містять обставин, викладених в ЦК України та, відповідно, не є нікчемною.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна, фізичної, юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Між тим, в акті перевірки податкового органу, а так само і суду першої інстанції не має посилання на будь-які ознаки зазначеної статті, які б давали підстави вважати даний правочин нікчемним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у податкового органу відсутні належні та допустимі докази які б свідчили про те, що підприємство отримувало податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства, що обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків, законодавством України не передбачено.

З урахуванням викладених вище обставин та правових норм, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем правомірно, відповідно до норм Податкового кодексу України, віднесено до податкового кредиту та до складу витрат, кошти по вищезазначеним господарським операціям, а тому, винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення №0004332342, яким ПП "Західтехкомплект-РВ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 14895,00грн. - за основним платежем та податкове повідомлення-рішення №0004342342, яким ПП "Західтехкомплект-РВ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на 18236,00грн., з якої 14589,00грн. - за основним платежем та 3647,00грн. - штрафні (фінансові) санкції є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, слід зазначити, що судом першої інстанції як на обґрунтування відмови у задоволенні позову надано оцінку діям позивача відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який на час виникнення правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі, втратив чинність.

З огляду на викладене, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та не надав належну оцінку доказам, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Західтехкомплект-РВ" задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" грудня 2012 р. скасувати та прийняти нову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0004332342 та №0004342342 від 19.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Західтехкомплект-РВ" 331 грн.31 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "15" березня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Західтехкомплект-РВ" вул.Костромська,1/243,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська, 8,м.Рівне,33023