Постанова

від 20.06.2006 по справі 15/110-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

20 червня 2006 р.                                                                                  

№ 15/110-06 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Плахотнюк С.О. -головуючого,

Панченко Н.П.,

Самусенко С.С.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

 ТОВ “Аптека Біокон”

на рішення

господарського суду Сумської

області  від 13 березня 2006 року

у справі

господарського суду

№ 15/110-06

Сумської області

за позовом

ТОВ “Аптека Біокон”

до

СПД -фізичної особи ОСОБА_1

про

стягнення 3 139 грн. 27 коп.

за участю представників сторін

від позивача -

Жуган Т.М.

від відповідача -

не з'явився

В С Т А Н О В

И В:

У лютому 2006 року ТОВ “Аптека

Біокон” звернулося до господарського суду Сумської області із позовом до СПД

-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на

майно відповідача у загальній сумі 3 139 грн. 27 коп., яка складається з суми

основного боргу в розмірі 1 435 грн. 26 коп., пені 41 грн. 09 коп., штрафу 143

грн. 52 коп., 3 % річних 6 грн. 48 коп., суми інфляційних нарахувань 12 грн. 92

коп. та суми збитків, понесених позивачем у зв'язку із захистом та відновленням

порушеного права в розмірі 1500 грн.

В обгрунтування позовних вимог

позивач посилався на неналежне виконання зобов'язань за договором поставки

товару № НОМЕР_1, відповідачем мають бути відшкодовані позивачу збитки

відповідно до п.п.7.1 договору, ст.224 ГК України та ст.623 ЦК України, а також

у зв'язку з простроченням оплати за отриманий товар відповідач має сплатити

пеню та штраф відповідно до п.п. 7.1, 7.2, 7.3 договору, ст.ст. 549, 614, 624

ЦК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань”, і 3 % річних з простроченої суми боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України.

          У березні 2006 року позивач уточнив

позовні вимоги та просив стягнути на його користь загальної заборгованості 1

704 грн. 01 коп., пені 41 грн. 09 коп., штрафу 143 грн. 52 коп., 3 % річних - 6

грн. 48 коп., інфляційних нарахувань - 12 грн. 92 коп. та 1 500 грн. збитків.

          Рішенням господарського суду Сумської

області від 13.03.2006 у справі №15/110-06 (суддя -Резниченко О.Ю.) позов

задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 41 грн. 09 коп.

пені, 6 грн. 48 коп. 3 % річних, 12 грн. 92 коп. інфляційних нарахувань, в

іншій частині позову відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що оскільки

відповідачем допущено прострочення в оплаті товару за договором № НОМЕР_1,

позовні вимоги в частині стягнення пені, а також 3 % річних та інфляційних

нарахувань обґрунтовані і підлягають задоволенню відповідно до Закону України

“Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.

549, 551 ЦК України та ст.625 ЦК України.

          Щодо вимог позивача про стягнення

збитків та штрафу, то віднесення до складу збитків витрат на правове

обслуговування суперечить положенням ст.623 ЦК України, а штраф за прострочку

платежу як вид неустойки не може застосовуватися до грошових зобов'язань

відповідно до ст.549 ЦК України та з відповідача стягнуто за порушення

грошового зобов`язання інший вид неустойки - пеня.

          У касаційній скарзі позивач просить

скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.03.2006 у справі

№ 15/110-06 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу у сумі

143 грн. 52 коп., суми збитків, понесених позивачем у зв'язку із захистом та

відновленням порушеного права в розмірі 1 500 грн. з огляду на те, що рішення

місцевого господарського суду винесено з порушенням норм ЦК та ГК України.

          Позивач посилається на те, що

господарський суд першої інстанції не застосував норми ст. 526 ЦК України та

ст.193 ГК України, в яких передбачено, що суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону та договору, а також ст.ст. 611, 623 ЦК

України і ст.224 ГК України, які передбачають відшкодування збитків за

порушення зобов'язань, встановлених договором або законом.

          Вищим господарським судом України

ухвалою від 22.05.2006 у справі №15/110-06 порушено касаційне провадження.

Відповідач у справі процесуальним

правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної

інстанції не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача,

пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, судова

колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарським судом першої

інстанції встановлено наступні обставини у справі № 15/110-06.

14.06.2005 між сторонами був

укладений договір поставки товару № НОМЕР_1, згідно якому позивач поставив

відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 1

775 грн. 19 коп., що підтверджується накладною №НОМЕР_2.

Відповідно до п.3.1 договору №

НОМЕР_1 відповідачу була надана відстрочка платежу до 06.11.2005.

Господарським судом першої

інстанції встановлено, що відповідач розрахувався з позивачем за поставлені

згідно накладної № НОМЕР_2 лікарські засоби протягом січня-лютого 2006, що

підтверджується платіжними дорученнями № НОМЕР_3 на суму 500 грн., № НОМЕР_4 на

суму 775 грн. 19 коп., № НОМЕР_5 на суму 500 грн.

Місцевим господарським судом

визначено, що на момент порушення провадження у справі заборгованість

відповідача за отриманий товар у розмірі 1775 грн. 19 коп. повністю ним

сплачено.

Відповідачем допущено прострочення

в оплаті отриманого за вищезазначеною накладною товару, відповідальність за яку

передбачено п.7.3 договору № НОМЕР_1 та Законом України “Про відповідальність

за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

За п. 7.3 вищезазначеного договору

покупець за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню у

розмірі 0,7 % від заборгованої суми за кожний день прострочки платежу, але не

більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України

неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен

передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є

неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного

грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно ст. 551 ЦК України предметом

неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом

неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом

цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути

збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру

неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків,

передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду,

якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які

мають істотне значення.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського

суду, що позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 06.11.2005 по

30.01.2006 обґрунтовано задоволено на підставі ст.ст.549, 551 ЦК України, п.7.3

договору № НОМЕР_1 та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає вірним висновок місцевого господарського

суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за період з

06.11.2005 по 30.01.2006 та інфляційних нарахувань за грудень 2005 року

підлягали задоволенню згідно ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 611, 623 ЦК

України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові

завдані цим збитки.

Як вказав місцевий господарський

суд, збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він

поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання, та які знаходяться у

причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Господарський суд першої інстанції

зробив висновок, з яким погоджується колегія суддів Вищого господарського суду

України, що віднесення до складу збитків витрат на правове обслуговування не

відповідає положенням ст.623 ЦК України, такі витрати не мають обов'язкового

характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з

оспорюваною сумою за позовом.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України

штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або

неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський суд першої інстанції

зробив висновок, з яким погоджується колегія Вищого господарського суду

України, що позовні вимоги про стягнення штрафу за прострочку платежу не

підлягали задоволенню, з відповідача за порушення грошового зобов'язання

стягнуто інший вид неустойки -пеня.

Відповідно до ст.1117

ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати

доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази

або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведені встановлені

господарським судом першої інстанцій обставини у даній справі, Вищий

господарський суд України погоджується з висновками попередньої інстанції,

вважає рішення господарського суду першої інстанції такою, що відповідає нормам

матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної

скарги відсутні.

Враховуючи вказане, керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          1.     Касаційну скаргу ТОВ “Аптека Біокон” на

рішення господарського суду Сумської області від 13.03.2006 у справі №

15/110-06 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Сумської

області від 13.03.2006 у справі № 15/110-06 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                           

С. Плахотнюк

Судді:                                                                      

          Н. Панченко

          С. Самусенко