Постанова

від 07.03.2013 по справі 803/216/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року Справа № 803/216/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2012 року № 0006081701, № 0006071701, № 0002322201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, про що складено акт № 6040/17-2/НОМЕР_4 від 09.11.2012 року.

Перевіркою встановлено такі порушення:

- частини першої статті 201, частин першої - шостої статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 655, 656, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СГД ОСОБА_3 при придбанні товарів, відповідно до частини першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу Закону;

- підпункту 14.1.191, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України (ПК України), а саме придбання товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами, господарські операції які не підтверджені, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість (ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету на суму 23166,00 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 15333,00 грн. та грудень 2011 року - 7833,00 грн. та завищено від'ємне значення за грудень 2011 року ряд. 19 Декларації на суму 85,00 грн. та залишок від'ємного значення р. 24 Декларації на суму 928,00 грн.;

- пункту 138.1 статті 138, пункту 177.4 статті 177 ПК України, у результаті чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 18602,28 грн.

На підставі акту перевірки № 6040/17-2/НОМЕР_4 від 09.11.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 22.11.2012 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0006071701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 23252,85 грн., в т. ч.: за основним платежем - 18602,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4650,57 грн.;

- № 0006081701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 28957,50 грн., в т. ч.: за основним платежем - 23166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5791,50 грн.;

- № 0002322201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 928,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

Так, зокрема, зі змісту акту перевірки випливає, що договір № 1 від 01.11.2011 року, укладений між ТзОВ «Спецелектромонтаж» та позивачем, має ознаки нікчемності. Не погоджуючись з такими висновками, позивач вказує на наступне: основним видом його діяльності є оптова торгівля шкурами та шкірою, в межах якої позивачем було укладено зазначений договір на поставку товару для подальшої реалізації; проведені з ТзОВ «Спецелектромонтаж» господарські операції належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних документів; на момент вчинення господарських операцій контрагент був зареєстрований як платник податків, в т. ч. ПДВ.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 22.11.2012 року № 0006081701, № 0006071701, № 0002322201.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 06.03.2013 року № 298/10/10-007 (а. с. 109-111) представник відповідача адміністративний позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні, з огляду на таке. В ході проведення перевірки встановлено взаєморозрахунки між позивачем та ТзОВ «Спецелектромонтаж», за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, згідно з договором № 1 від 01.11.2011 року. Проте, не підтверджено наявність поставок товарів від постачальника ТзОВ «Спецелектромонтаж» до позивача, а саме не надано акти приймання-передачі товарів, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Крім того, актом перевірки № 1185/22-5/24615077 від 15.10.2012 року встановлено відсутність у ТзОВ «Спецелектромонтаж» необхідних умов для здійснення господарських операцій (тобто, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів).

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3, правовий статус якого підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15338447 від 11.12.2012 року (а. с. 49), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ Волинської області ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 09.04.2010 року № 549 (а. с. 50), зареєстрований платником ПДВ, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 24.04.2010 року НОМЕР_5 (а. с. 64). При цьому, як слідує із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15338447 від 11.12.2012 року, до видів підприємницької діяльності позивача відноситься, зокрема, оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою (а. с. 49).

Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, про що складено акт № 6040/17-2/НОМЕР_4 від 09.11.2012 року (а. с. 12-30).

Перевіркою встановлено взаєморозрахунки СГД ОСОБА_3 з ТзОВ «Спецелектромонтаж» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року. Згідно з договором № 1 від 01.11.2011 року продавець ТзОВ «Спецелектромонтаж» продає, а покупець СГД ОСОБА_3 приймає та оплачує шкіри ВРХ, мокро солені, ручного злому. На виконання вказаного договору ТзОВ «Спецелектромонтаж» було видано: в листопаді 2011 року податкову накладну № 1 від 01.11.2011 року на суму 97566,00 грн. (в т. ч. ПДВ 16261,00 грн.) та видаткову накладну № РН-0000001 від 01.11.2011 року, за шкіру ВРХ в кількості 14140 кг за ціною 5,75 грн. за 1 кг, а в грудні 2011 року - податкову накладну № 58 від 05.12.2011 року на суму 47510,40 грн. (в т. ч. ПДВ 7918,40 грн.) та видаткову накладну № РН-000258 від 05.12.2011 року за шкіру ВРХ в кількості 14140 кг за ціною 2,80 грн. за 1 кг. Оплата товару проведена згідно з платіжними дорученнями № 60 від 02.11.2011 року на суму 97566,00 грн., № 63 від 07.12.2011 року на суму 47510,40 грн.

Згідно з актом № 1185/22-5/24615077 від 15.10.2012 року, надісланого ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, встановлено, що зустрічну звірку ТзОВ «Спецелектромонтаж» неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Вказаним актом також встановлено, що у ТзОВ «Спецелектромонтаж» не достатньо адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам.

В ході проведення перевірки позивача не підтверджено наявність поставок товарів від постачальника ТзОВ «Спецелектромонтаж» до покупця СГД ОСОБА_3, укладений між ними договір має ознаки нікчемності.

Перевіркою позивача встановлено такі порушення:

- частини першої статті 201, частин першої - шостої статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 655, 656, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СГД ОСОБА_3 при придбанні товарів, відповідно до частини першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу Закону;

- підпункту 14.1.191, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме придбання товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами, господарські операції які не підтверджені, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість (ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету на суму 23166,00 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 15333,00 грн. та грудень 2011 року - 7833,00 грн. та завищено від'ємне значення за грудень 2011 року ряд. 19 Декларації на суму 85,00 грн. та залишок від'ємного значення р. 24 Декларації на суму 928,00 грн.;

- пункту 138.1 статті 138, пункту 177.4 статті 177 ПК України, у результаті чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 18602,28 грн.

На підставі акту перевірки № 6040/17-2/НОМЕР_4 від 09.11.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 22.11.2012 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0006071701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 23252,85 грн., в т. ч.: за основним платежем - 18602,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4650,57 грн. (а. с. 10);

- № 0006081701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 28957,50 грн., в т. ч.: за основним платежем - 23166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5791,50 грн. (а. с. 9);

- № 0002322201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 928,00 грн. (а. с. 11).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно із пунктами 177.1 - 177.4 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичної особи - підприємця, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичної особи - підприємця або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ Волинської області ДПС, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Спецелектромонтаж», за якими позивачем сформовані витрати та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що 01.11.2011 року між ТзОВ «Спецелектромонтаж» та позивачем було укладено договір № 1, за яким продавець ТзОВ «Спецелектромонтаж» продає, а покупець СГД ОСОБА_3 приймає та оплачує шкіри ВРХ, мокросоленої консервації, обряджені, боєнського походження, ручного злому (а. с. 31).

Господарські операції за вказаним договором оформлені такими первинними документами, виданими ТзОВ «Спецелектромонтаж»: в листопаді 2011 року - податковою накладною № 1 від 01.11.2011 року на суму 97566,00 грн. (в т. ч. ПДВ 16261,00 грн.) (а. с. 34), видатковою накладною № РН-0000001 від 01.11.2011 року, за шкіру ВРХ в кількості 14140 кг за ціною 5,75 грн. за 1 кг (а. с. 32); в грудні 2011 року - податковою накладною № 58 від 05.12.2011 року на суму 47510,40 грн. (в т. ч. ПДВ 7918,40 грн.) (а. с. 35), видатковою накладною № РН-000258 від 05.12.2011 року за шкіру ВРХ в кількості 14140 кг за ціною 2,80 грн. за 1 кг. (а. с. 33). Оплата поставленого товару проведена позивачем в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 60 від 02.11.2011 року на суму 97566,00 грн. (а. с. 40), № 63 від 07.12.2011 року на суму 47510,40 грн. (а. с. 41).

Крім того, судом на підставі пояснень представника позивача та первинних документів встановлено, що придбаний у ТзОВ «Спецелектромонтаж» товар зберігався позивачем на складських приміщенням, що знаходилися в оренді позивача згідно із договором № 09/07 від 09.08.2011 року (а. с. 95). В подальшому, вказаний товар був реалізований позивачем згідно із договором № 12 від 12.01.2011 року, укладеним з ПП «Геліос-С» (а. с. 78). Господарські операції на поставку товару (шкури ВРХ) між позивачем та ПП «Геліос-С» оформлені видатковими накладними № 2/11 від 02.11.2011 року (а. с. 79), № 6/12 від 06.12.2011 року (а. с. 81), податковими накладними № 1 від 02.11.2011 року (а. с. 82), № 1 від 06.12.2011 року (а. с. 84), а оплата товару проведена у повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями № 1045 від 02.11.2011 року (а. с. 85), № 1086 від 07.12.2011 року (а. с. 86), виписками із банківського рахунку позивача (а. с. 92-93).

При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки № 6040/17-2/НОМЕР_4 від 09.11.2012 року податковим органом взагалі не були досліджені операції щодо використання позивачем придбаного у ТзОВ «Спецелектромонтаж» в господарській діяльності товару шляхом його подальшої реалізації на ПП «Геліос-С», отримання в зв'язку з цим прибутку, хоча такі операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару (шкури ВРХ) від ТзОВ «Спецелектромонтаж» фактично відбулася і вказаний товар був використаний в господарській діяльності позивача (шляхом продажу на ПП «Геліос-С»). Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.10.2012 року № 1185/22-5/24615077 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Спецелектромонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року (а. с. 113-130), оскільки викладені у ньому висновки про нікчемність укладених ТзОВ «Спецелектромонтаж» правочинів ґрунтуються виключно на тому, що перевірку вказаного підприємства неможливо провести у зв'язку із його відсутністю за місцезнаходженням.

Разом з тим, у зазначеному акті ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.10.2012 року № 1185/22-5/24615077 вказано про те, що згідно із поданими деклараціями та базою автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТзОВ «Спецелектромонтаж» сформувало податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 року на суму 16261,00 грн., за грудень 2011 року на суму 7918,40 грн. по контрагенту СГД ОСОБА_3 (а. с. 115, 117).

При вирішенні даного спору суд також враховує, що на момент укладення договору № 1 від 01.11.2011 року та на час здійснення господарських операцій на його виконання протягом листопада - грудня 2011 року контрагент позивача - ТзОВ «Спецелектромонтаж» будо включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійснювало такий вид діяльності, як оптова торгівля шкурами та шкірою, та було зареєстровано як платник ПДВ, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15338662 від 11.12.2012 року (а. с. 44-47), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 406607 від 13.10.2011 року (а. с. 43), свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (а. с. 48). При цьому, запис про відсутність ТзОВ «Спецелектромонтаж» за місцезнаходженням внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців лише 15.08.2012 року (а. с. 47), а свідоцтво про реєстрацію ТзОВ «Спецелектромонтаж» платником ПДВ анульовано 16.08.2012 року (а. с. 113 зворот).

На думку суду, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (ТТН) на транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Спецелектромонтаж», не може бути безумовною самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат. Суд враховує, що згідно із поясненнями позивача транспортування товару здійснювалося його контрагентом, а в акті ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.10.2012 року № 1185/22-5/24615077 вказано, що відповідь на запит до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області щодо наявності транспортних засобів у ТзОВ «Спецелектромонтаж» не надійшла (а. с. 121 зворот).

Суд також враховує, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. З цього слідує, що ТТН повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху, та допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім ТТН.

Крім того, по операціях придбання позивачем у ТзОВ «Спецелектромонтаж» товару не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Спецелектромонтаж», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ «Спецелектромонтаж» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Спецелектромонтаж» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, на думку суду, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та витрат у листопаді - грудні 2011 року по операціях з поставки товару ТзОВ «Спецелектромонтаж», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 22.11.2012 року № 0006081701, № 0006071701, № 0002322201.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 636,81 грн., сплачений квитанціями № 83 від 24.12.2012 року, № 159 від 13.02.2013 року, № 161 від 13.02.2013 року (а. с. 2, 56-57).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 22 листопада 2012 року № 0006081701, № 0006071701, № 0002322201.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 636 гривень 81 копійка (шістсот тридцять шість гривень вісімдесят одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 березня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх