Ухвала

від 23.06.2015 по справі 803/216/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 876/7055/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.11.2012 року: № 0006071701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 23 252,85 грн., в т.ч. за основним платежем - 18 602,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 650,57 грн.; № 0006081701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 28957,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 23 166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5791,50 грн., № 0002322201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 928,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 22.11.2012 року № 0006081701, № 0006071701, № 0002322201.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між ТзОВ «Спецелектромонтаж» (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір, за яким продавець продає, а покупець приймає та оплачує шкіри ВРХ, мокросоленої консервації, обряджені, боєнського походження, ручного злому. Реальність здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з його контрагентом - ТзОВ «Спецелектромонтаж» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями. Придбаний у ТзОВ «Спецелектромонтаж» товар зберігався позивачем на складських приміщенням, що знаходилися в оренді позивача згідно із договором № 09/07 від 09.08.2011 року. В подальшому, вказаний товар був реалізований позивачем згідно із договором № 12 від 12.01.2011 року, укладеним з ПП «Геліос-С».

Таким чином, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару (шкури ВРХ) від ТзОВ «Спецелектромонтаж» фактично відбулася і вказаний товар був використаний в господарській діяльності позивача (шляхом продажу на ПП «Геліос-С»). Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судом першої інстанції не взято до уваги покликання відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.10.2012 року № 1185/22-5/24615077 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Спецелектромонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року, оскільки викладені у ньому висновки про нікчемність укладених ТзОВ «Спецелектромонтаж» правочинів ґрунтуються виключно на тому, що перевірку вказаного підприємства неможливо провести у зв'язку із його відсутністю за місцезнаходженням. Разом з тим, у зазначеному акті вказано про те, що згідно із поданими деклараціями та базою автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТзОВ «Спецелектромонтаж» сформувало податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 року на суму 16261,00 грн., за грудень 2011 року на суму 7918,40 грн. по контрагенту СГД ОСОБА_1

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що момент укладення договору від 01.11.2011 року та на час здійснення господарських операцій на його виконання протягом листопада-грудня 2011 року контрагент позивача - ТзОВ «Спецелектромонтаж» будо включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, здійснювало такий вид діяльності, як оптова торгівля шкурами та шкірою, та було зареєстровано як платник ПДВ.

На думку суду першої інстанції, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (ТТН) на транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Спецелектромонтаж», не може бути безумовною самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат. Суд враховує, що згідно із поясненнями позивача транспортування товару здійснювалося його контрагентом.

Крім того, по операціях придбання позивачем у ТзОВ «Спецелектромонтаж» товару не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.10.2012 року № 1185/22-5/24615077 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецелектромонтаж» (код 24615077), документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011р. по 29.02.2012р., встановлено що зустрічну звірку ТОВ «Спецелектромонтаж»(код 24615077) неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Спецелектромонтаж» (код 24615077) відсутнє за місцезнаходженням (стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Перевіркою встановлено, що відповідно до довідки по формі 1 ДФ за 4 квартал 2011 року кількість працюючих на підприємстві у 4 кварталі 2011р. становить 10 осіб, які, враховуючи реальні можливості, фізично - не могли здійснювати обсяг роботи відображений підприємством в податковій звітності. Розрахунок суми комунального податку підприємством у 2011 році до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не надавався. Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2011р. не подавався. Податковий розрахунок земельного податку, податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у 2011р. не подавалися. Інформація щодо транспортування продукції та здійснення вантажних робіт під час проведення звірки не надана.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що ФОП ОСОБА_1 не підтверджено наявність поставок товарів від постачальника ТзОВ «Спецелектромонтаж» до позивача, а саме не надано документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, не надано акти приймання-передачі товарів, довіреності на осіб для приймання товару. ТзОВ «Спецелектромонтаж» до перевірки не надано документів які підтверджують здійснення господарської операції з підприємствами постачальниками та підприємствами покупцями.

Апелянт стверджує, що враховуючи те, що у ТзОВ «Спецелектромонтаж» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому операції ТзОВ «Спецелектромонтаж» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про підприємств».

Таким чином апелянт вважає, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до податкового кредиту отримані ТМЦ від ТзОВ «Спецелектромонтаж» на суму ПДВ 24179 грн., в т.ч. за листопад 2011 р. на суму ПДВ 16261 грн. та грудень 2011р. - 7918 грн.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, правовий статус якого підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 15338447 від 11.12.2012 року, перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ Волинської області ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 09.04.2010 року № 549, зареєстрований платником ПДВ, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 24.04.2010 року № 100280242.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців № 15338447 від 11.12.2012 року до видів підприємницької діяльності позивача відноситься, зокрема, оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою.

У період з 22.10. 2012 року по 02.11.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 6040/17-2/НОМЕР_4 від 09.11.2012 року, згідно всновків якого, перевіркою встановлено порушення:

- ч.1 ст.201, ч. 1-6 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СГД ОСОБА_1 при придбанні товарів, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу Закону;

- пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.198.1, 198.2 ст. 198, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме придбання товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами, господарські операції які не підтверджені, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість (ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету на суму 23166,00 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 15333,00 грн. та грудень 2011 року - 7833,00 грн. та завищено від'ємне значення за грудень 2011 року ряд. 19 Декларації на суму 85,00 грн. та залишок від'ємного значення р. 24 Декларації на суму 928,00 грн.;

- п.138.1 ст.138, п.177.4 ст.177 ПК України, у результаті чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 18 602,28 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення рішення від 22.11.2012 року: № 0006071701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 23 252,85 грн., в т.ч. за основним платежем - 18 602,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 650,57 грн.; № 0006081701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 28957,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 23 166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5791,50 грн., № 0002322201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 928,00 грн.

Встановлено, що 01.11.2011 року між ТзОВ «Спецелектромонтаж» (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №1, за яким продавець продає, а покупець приймає та оплачує шкіри ВРХ, мокросоленої консервації, обряджені, боєнського походження, ручного злому.

Здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з його контрагентом - ТзОВ «Спецелектромонтаж» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковою накладною № 1 від 01.11.2011 року на суму 97566,00 грн. (в т. ч. ПДВ 16261,00 грн.), видатковою накладною № РН-0000001 від 01.11.2011 року, за шкіру ВРХ в кількості 14140 кг за ціною 5,75 грн. за 1 кг; податковою накладною № 58 від 05.12.2011 року на суму 47510,40 грн. (в т. ч. ПДВ 7918,40 грн.), видатковою накладною № РН-000258 від 05.12.2011 року за шкіру ВРХ в кількості 14140 кг за ціною 2,80 грн. за 1 кг. Оплата поставленого товару проведена позивачем в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 60 від 02.11.2011 року на суму 97566,00 грн., № 63 від 07.12.2011 року на суму 47510,40 грн.

Як слідує з матеріалів справи, придбаний у ТзОВ «Спецелектромонтаж» товар зберігався позивачем на складських приміщенням, що знаходилися в оренді позивача згідно із договором № 09/07 від 09.08.2011 року. В подальшому, вказаний товар був реалізований позивачем згідно із договором № 12 від 12.01.2011 року, укладеним з ПП «Геліос-С».

Господарські операції на поставку товару (шкури ВРХ) між позивачем та ПП «Геліос-С» оформлені видатковими накладними № 2/11 від 02.11.2011 року, № 6/12 від 06.12.2011 року, податковими накладними № 1 від 02.11.2011 року, № 1 від 06.12.2011 року, а оплата товару проведена у повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями № 1045 від 02.11.2011 року, № 1086 від 07.12.2011 року , виписками із банківського рахунку позивача.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Таким чином, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару (шкури ВРХ) від ТзОВ «Спецелектромонтаж» фактично відбулася і вказаний товар був використаний в господарській діяльності позивача (шляхом продажу на ПП «Геліос-С»).

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.177.1. ст. 177 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.177.4 вказаної статті ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, які отримані позивачем і на підставі яких було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України і будь-яких зауважень щодо неналежного їх оформлення ні в акті перевірки інспекторами, ні в судовому засіданні представником відповідача не наведено.

Апеляційний суд вважає безпідставними покликання апелянта на акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.10.2012 року № 1185/22-5/24615077 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Спецелектромонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року, оскільки викладені у ньому висновки про нікчемність укладених ТзОВ «Спецелектромонтаж» правочинів ґрунтуються виключно на тому, що перевірку вказаного підприємства неможливо провести у зв'язку із його відсутністю за місцезнаходженням. Разом з тим, у зазначеному акті вказано про те, що згідно із поданими деклараціями та базою автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТзОВ «Спецелектромонтаж» сформувало податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 року на суму 16261,00 грн., за грудень 2011 року на суму 7918,40 грн. по контрагенту СГД ОСОБА_1

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент укладення договору № 1 від 01.11.2011 року та на час здійснення господарських операцій на його виконання протягом листопада-грудня 2011 року контрагент позивача - ТзОВ «Спецелектромонтаж» будо включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, здійснювало такий вид діяльності, як оптова торгівля шкурами та шкірою, та було зареєстровано як платник ПДВ, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 15338662 від 11.12.2012 року, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 406607 від 13.10.2011 року, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (ТТН) на транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Спецелектромонтаж», не може бути безумовною самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Суд враховує, що згідно із поясненнями позивача транспортування товару здійснювалося його контрагентом, а в акті ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.10.2012 року № 1185/22-5/24615077 вказано, що відповідь на запит до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області щодо наявності транспортних засобів у ТзОВ «Спецелектромонтаж» не надійшла (а. с. 121 зворот).

Суд також враховує, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. З цього слідує, що ТТН повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху, та допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім ТТН.

Крім того, по операціях придбання позивачем у ТзОВ «Спецелектромонтаж» товару не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Спецелектромонтаж», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ «Спецелектромонтаж» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі первинних документів: договорів, актів прийому-передачі наданих логістичних послуг, податкових накладних, платіжних доручень.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Щодо висновку ОДПІ про нікчемність правочинів апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочи може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду».

За змістом ст.228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст.218 ЦК України).

На думку суду апеляційної інстанції, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, їм надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст.10 Закону України «Про державну податкову службу України»). Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вищезазначених договорів недійсними.

На думку суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Спецелектромонтаж» були фіктивними, не надано доказів щодо наявності у сторін умислу, направленого на незаконне заволодіння державним майном.

Жодних доказів, які б свідчили про притягнення посадових осіб сторін до кримінальної відповідальності за протиправні дії, пов'язані з нікчемністю правочину між сторонами відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не надано. Не надано рішень судів про визнання укладених договорів недійсними.

Тобто, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, ст.ст.198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року у справі №803/216/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник