Постанова

від 14.03.2013 по справі 5011-53/16152-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа№ 5011-53/16152-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Солодка О.М. - дов. б/н від 04.11.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор 428» на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013р.

у справі № 5011-53/16152-2012 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хладотехника»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор 428»

про стягнення 101 344,80 грн.

В судовому засіданні 14.03.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2013р. у справі № 5011-53/16152-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор 428» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хладотехника» 101 344, 80 грн. основного боргу, 2 026, 91 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2013р. у справі № 5011-53/16152-2012 та направити справу на новий розгляд.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставити справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013р. для розгляду справи № 5011-53/16152-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.03.2013р.

04.03.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н та дати (вх. № 09-11/4180), в якому позивач заперечував проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Одночасно від представника позивача надійшло клопотання б/н та дати (вх. № 09-11/4187) про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.03.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 14.03.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання представника позивача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хладотехника» (позивач, виконавець за договором) та Приватним підприємством інженерно-будівельною фірмою «ХХІ вік Миколаїв» (замовник за договором) укладено договір № 4/2008, згідно п. 1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: розробка робочих креслень, поставка обладнання, комплектуючих вузлів та матеріалів, далі - «Обладнання», виконання монтажних робіт по виготовленню системи холодозабезпечення (водоохолоджуюча машина, два конденсатора, мідні труби, фреон, циркуляційні насоси зі щитом управління, три кондиціонери зовнішнього повітря зі щитами управління, ізоляція, елементи холодильної автоматики) для приміщень 4-го ярусу надбудови плавготелю Н300. Монтажні та пуско-налагоджувальні роботи виконуються в м. Києві.

Згідно п. 2.1.1. договору виконавець обов'язується розробити робочі креслення системи холодозабезпечення на основі Технічного завдання (Додаток № 1), виданого замовником. Розробити специфікацію обладнання та матеріалів.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума обладнання та робіт по договору у відповідності з Договірною ціною (додаток № 3) складає 775 024, 80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 129 170, 80 грн.

Пунктом 3.4. укладеного договору сторони погодили, що оплата по даному договору здійснюється в три етапи:

Етап 1. Передплата в розмірі 200 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 33 333, 33 грн. перераховується замовником протягом 30-ти банківських днів після підписання договору на оплату авансів за обладнання (водоохолоджуючу машину, кондиціонери зовнішнього повітря, насосне обладнання, комплектуючі матеріали).

Етап 2. Часткова оплата в розмірі 500 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 83 333, 33 грн. перераховуються замовником після отримання письмового повідомлення про готовність до відгрузки обладнання, на монтажні роботи.

Етап 3. Остаточна оплата в розмірі 75 024, 80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 12 504, 13 грн. перераховуються замовником протягом 5-ти банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Строки поставки обладнання і виконання робіт визначаються згідно Календарного графіку, розробленого і погодженого виконавцем і замовником, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 3) (п. 5.1. договору).

Згідно п. 6.4. договору обладнання виконавця переходить у власність замовника тільки після надходження на розрахунковий рахунок виконавця 100% вартості обладнання, у відповідності до розділу 3 даного договору.

Даний договір, згідно п. п. 13.1.-13.2., вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, включаючи гарантійні строки.

08.08.2008р. сторонами договору укладено додаткову угоду № 1 до договору № 4/2008 від 25.03.2008р., згідно п. 1 якої замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати поставку і монтаж повітряно-теплових завіс в кількості 4 шт. для вхідних дверей плавготелю Н300.

Вартість робіт виконавця за додатковою угодою складає 31 297, 20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 5 216, 20 грн. (п. 2.1. додаткової угоди № 1).

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди № 1 оплата вартості обладнання і робіт здійснюється в наступному порядку: оплата 100% вартості обладнання в розмірі 27 134, 40 грн., в тому числі ПДВ 20% - 4 522, 40 грн. перераховується замовником протягом 3-х банківських днів після підписання даної додаткової угоди, оплата монтажних робіт здійснюється після підписання акту КБ-2.

Додаткова угода, згідно п. 3.1., вступає в дію з дня її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 4/2008 від 25.03.2008р.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну вартість 101 344, 80 грн.

Даний факт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за березень 2009р. (акт КБ-2) (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи), який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін договору № 4/2008 від 25.03.2008р.

Однак, Приватне підприємство інженерно-будівельна фірма «ХХІ вік Миколаїв» свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за березень 2009р. не здійснило, про що також свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.09.2009р., підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що заборгованість Приватного підприємства інженерно-будівельної фірми «ХХІ вік Миколаїв» перед позивачем складає 101 344, 80 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору № 4/2008 від 25.03.2008р. вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 ЦК України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством інженерно-будівельною фірмою «ХХІ вік Миколаїв» неналежним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором № 4/2008 від 25.03.2008р, а відтак його заборгованість за даним договором становить 101 344, 80 грн.

При цьому, судом встановлено, що 25.09.2009р. між Приватним підприємством інженерно-будівельною фірмою «ХХІ вік Миколаїв» (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Навігатор 428» (відповідач, новий боржник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хладотехника» (позивач, кредитор за договором) укладено договір № П-10/1 про переведення боргу.

Згідно п. 1.1. даного договору первісний боржник переводить борг по договору № 4/2008 від 25.03.2008р. (далі - основний договір), укладеному між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання первісного боржника перед кредитором по основному договору, а кредитор не заперечує проти переведення боргу по основному договору.

Пунктом 2.1. договору про переведення боргу сторони погодили, що первісний боржник виплачує новому боржнику за переведення боргу винагороду в розмірі 101 344, 80 грн.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором по сплаті заборгованості в сумі 101 344, 80 грн.

Даний договір, згідно п. 5.3., вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, з посиланням на договір № П-10/1 від 25.09.2209р. про переведення боргу, звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по договору № 4/2008 від 25.03.2008р., яка отримана відповідачем, що підтверджується зворотнім повідомленням кур'єрської служби (належним чином засвідчена копія наявна у справі).

Однак, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення. Жодних доказів на підтвердження оплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Таким чином, станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор 428» перед позивачем, враховуючи наявність Договору про переведення боргу № П-10/1 від 25.09.2009р., становить 101 344, 80 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 ЦК України передбачено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, а саме правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач не виконав, прийнятий на себе згідно договору № П-10/1 від 25.09.2209р. про переведення боргу, обов'язок первісного боржника по основному договору, відтак його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 101 344, 80 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 101 344, 80 грн. заборгованості за договором про переведення боргу правомірна та підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що помилкове застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень ст. ст. 512, 514 та 516 Цивільного кодексу України (що стосуються заміни кредитора у зобов'язанні), а не ст. ст. 520, 521 Цивільного кодексу України (що стосуються заміни боржника у зобов'язанні), не вплинуло на винесення вірного по суті рішення.

Доводи відповідача щодо скасування рішення суду у зв'язку з прийняттям рішення без його участі через перебування представника у відрядженні не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідач належним чином повідомлений про призначення розгляду справи судом першої інстанції на 17.12.2012р.

17.12.2012р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор 428» було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

При цьому, доказів, що підтверджують викладені в клопотанні обставини директором відповідача суду першої інстанції надано не було.

Ухвалою суду від 17.12.2012р. розгляд справи було відкладено на 14.01.2013р., про дату, час та місце розгляду справи 14.01.2013р. відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 68).

Оскільки відповідач не надав суду відзив на позов з документальними запереченнями та 14.01.2013р. повторно не направив свого представника в судове засідання, будь-яких обґрунтованих клопотань щодо неявки в суд 14.01.2013р. не надав, суд розглянув справу за наявними матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання свої заперечень проти позовних вимог, а також користувався наданими йому процесуальними правами, тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Крім того, посилання відповідача на п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України як на підставу повного скасування оскаржуваного рішення, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідачем не зазначено, які обставини справи, що мають значення, залишились нез'ясованими, що могло б бути підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013р.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не заперечував наявність заборгованості та її розмір, та не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 14.01.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор 428» на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013р. у справі № 5011-53/16152-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013р. у справі № 5011-53/16152-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-53/16152-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 19.03.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Руденко М.А.