Постанова

від 12.03.2013 по справі 804/556/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. Справа № 804/556/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача - представника відповідача - Сиротюка О.В. Коваленко В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 05.12.2012 року № 0001961542; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 05.12.2012 року № 0001931541; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби за результатами позапланової невиїзної перевірки товариства з питань додержання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вінжі» за червень 2011 року був складений акт від 16.11.2012 року № 619/15-0/13451782 та 05.12.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0001931541, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 201 966,00 грн., та № 0001961542, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 79 829, 00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 79 828, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

Позивач з зазначеними рішеннями не погоджується та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що висновки податкового органу про не реальність проведення господарських операцій ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" з ТОВ «Вінжі» є помилковими, придбання продукції підтверджується первинними документами, податковий облік яких здійснено відповідно до норм чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення згідно позовної заяви та додаткових пояснень, що залучені до матеріалів справи, та долучив до справи копії первинних документів для спростування висновків податкового органу.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 16.11.2012 року № 619/15-0/13451782, яким встановлено не реальність здійснених господарських операцій між ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" та ТОВ «Вінжі».

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» зареєстроване 04.08.1995 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

15.11.2012 року на підставі наказу від 14.11.2012 року № 820, виданого Дніпропетровською МДПІ, працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит» (код ЄДРПОУ 13451782) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вінжі» (код ЄДРПОУ 37100385) за червень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 16.11.2012 року № 619/15-0/13451782.

Відповідно до вказаного акту перевірки податковим органом зроблено наступні висновки:

- встановлено не реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «МФ «Фаворит» та його контрагентом-постачальником ТОВ «Вінжі» за червень 2011 року та встановлено юридичну дефектність первинних документів;

- встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст.662, 655 та 656 - ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах; ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Господарського кодексу України;

- порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, ТОВ «МФ «Фаворит» занижено ПДВ на суму 79 828 грн.;

- порушення п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9, п.139 ст. 139 ПКУ, занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 201 966 грн.

05.12.2012 року Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення № 0001931541, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 201 966,00 грн., та № 0001961542, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 79 829, 00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 79 828, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

З аналізу первинних документів судом встановлено наступне.

23.08.2010 року ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" (покупець) уклало з ТОВ «Вінжі» (постачальник) договір поставки № 79/08/10-СИ, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та у строки встановлені договором передати товар у власність покупцеві, який в свою чергу зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах передбачених даним договором.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Вінжі» в червні 2011 року було поставлено позивачу яловичину знежиловану 2 сорту заморожену, на загальну суму 478 970,64 грн., що підтверджується копіями наступних документів, які містяться в матеріалах справи:

- податковою накладною від 02.06.2011 року № 3;

- видатковою накладною від 02.06.2011 року № 111;

- товарно-транспортною накладною від 02.06.2011 року № Р61;

- приходною накладною № ПН-053783 від 03.06.2011 року;

- платіжними дорученнями № 2625 від 09.06.2011 року на суму 178970,64 грн., № 2755 від 14.06.2011 року на суму 100 000,00 грн., № 2875 від 16.06.2011 року на суму 200 000,00 грн.

За податковою накладною від 02.06.2011 року № 3 позивачем було сформовано податковий кредит на загальну суму 79 828, 44 грн.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Оскільки, позивачем були надані до суду копії первинних документів, які не дають підстав вважати, що господарські операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «Вінжі», за якими позивачем сформовано податковий кредит, є нереальними та безтоварними, а податковим органом ані в акті перевірки, ані судовому засіданні, не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам правочину, суд вважає висновки податкового органу щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправними.

Щодо посилань відповідача про не підтвердження факту постачання товару внаслідок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне. Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що перевезення товару здійснювалось ПП ОСОБА_1 вантажним автомобілем марки ДАФ 95 (сідловий тягач) державний номер НОМЕР_3, 1998 року випуску та напівпричепом-рефрижератором GEUSENS державний номер НОМЕР_4, 1991 року випуску, які згідно наданих з ДАІ у Дніпропетровській області належать на праві приватної власності гр. ОСОБА_5, що спростовує висновки податкової про відсутність факту переміщення товару.

Окремо суд звертає увагу на ту обставину, що згідно Акту перевірки та пояснень представника відповідача, фактично єдиною підставою вважати вказані правочини нереальними, а господарські операції безтоварними, є матеріали перевірки ТОВ «Вінжі», а саме - акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вінжі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року від 08.05.2012 року № 1202/22-8/37100385 складений ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товару постачальником ТОВ „Вінжі" було виписано на адресу ТОВ "МФ "Фаворит Плюс" податкову накладну. На момент складання вказаних документів ТОВ „Вінжі", ТОВ "МФ "Фаворит" були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Отже суд дійшов висновку, що нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним та необґрунтованим.

Відповідно до п.п. 14.1.178 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Пунктом 185.1. статті 185 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування операції платників податку є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України:

право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1.);

датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3.).

При цьому вказана стаття передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, пункт 198.6. вказаної статті - що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином ТОВ "МФ "Фаворит " мало достатні підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Вінжі" не спрямовані на настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договір не віднесений законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсними.

Відповідно до п.57.4 ст.57 Податкового кодексу України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача суми сплачених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.94 КАС України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем фактично були понесені судові витрати у розмірі 2294,00 грн. судового збору, тому вказана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.12.2012 року № 0001961542 та № 0001931541.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» судові витрати у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 18.03.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 18.03.2013 року СуддяВ.В. Горбалінський В.В. Горбалінський