Ухвала

від 13.03.2013 по справі 1570/1300/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р.Справа № 1570/1300/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року ТОВ «ОКТАН» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012350 від 06.02.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим товариством занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 393769 грн., є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентом МПП «ДЕН-ВІК». Посилання податкового органу на відсутність у МПП «ДЕН-ВІК» найманих працівників, виробних активів, транспортного обладнання тощо, не є беззаперечним доказом «нікчемності» угод, укладених між МПП «ДЕН-ВІК» та ТОВ «ОКТАН», оскільки контролюючим органом не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству МПП «ДЕН-ВІК» для реалізації товару, що проданий ТОВ «ОКТАН». До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. При укладенні договору поставки позивач переконався, що його контрагент МПП «ДЕН-ВІК» був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку, а тому на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, які відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України. Використання ж позивачем у власній господарській діяльності придбаних у контрагента товарів підтверджується договорами, укладеними з покупцями, видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, які були надані посадовим особам відповідача під час проведення перевірки. Висновок про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом є лише припущенням посадових осіб відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами; акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання зазначених угод недійсними.

Ізмаїльська ОДПІ Одеської області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено факт заниження товариством податку на додану вартість на суму 393769 грн., оскільки всі операції купівлі-продажу з контрагентом МПП «ДЕН-ВІК» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Проаналізувавши надані позивачем під час проведення перевірки документи являється неможливим встановити достовірність отримання нафтопродуктів ТОВ «ОКТАН» від МПП «ДЕН-ВІК» у лютому 2011 року, оскільки у останнього відсутні майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутні основні фонди, трудові ресурси, складські приміщення тощо. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ОДПІ вважає правомірними, в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Ізмаїльська ОДПІ Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «ОКТАН» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 16.01.2012р. №114, відповідно до направлень від 16.01.2012р. №000009 та №000010, посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ Одеської області, у період з 16.01.2012р. по 18.01.2012р., проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «ОКТАН» (код ЄДРПОУ - 22506013) з питань дотримання податкового законодавства щодо взаємовідносин з МПП «ДЕН-ВІК» (код ЄДРПОУ - 22468821) за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №17/23-50/22506013 від 18.01.2012р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 393769 грн. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період товариство мало договірні відносини з контрагентом МПП «ДЕН-ВІК» щодо постачання товару, однак Ізмаїльською ОДПІ отримано від ДПІ у Суворовському районі м.Одеси лист №30997/7/23-014 від 03.11.2011р. з актом №512/23-1/22468821 від 02.11.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки по підприємству МПП «ДЕН-ВІК» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «ОКТАН» відомостей за лютий 2011 року у зв'язку з відсутністю МПП «ДЕН-ВІК» по посадових осіб підприємства за податковою адресою, а також висновок ВПМ Ізмаїльської ОДПІ №26/26 від 13.01.2011р. про безтоварність фінансово-господарських операцій між МПП «ДЕН-ВІК» та ТОВ «ОКТАН» за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. У зв'язку з цим, податкова інспекції прийшла до висновку про: неможливість фактичного здійснення МПП «ДЕН-ВІК» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Зазначено, що усі операції купівлі-продажу МПП «ДЕН-ВІК» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Крім того, листом №10603/7/23-5 від 11.04.2011р. від ДПІ у Печерському районі м.Києва Ізмаїльською ОДПІ Одеської області отримано акт про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Віктрейд ЛТД» (яке являється єдиним постачальником нафтопродуктів МПП «ДЕН-ВІК») з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р., в якому зазначено про відсутність у товариства необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підставі акту перевірки 06.02.2012р. Ізмаїльською ОДПІ Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012350, яким за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «ОКТАН» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 393770 грн. (в т.ч. за основним платежем - 393769 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «ОКТАН» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та МПП «ДЕН-ВІК», є необґрунтованим, оскільки договірні зобов'язання між контрагентами виконано у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи; Податковим кодексом не передбачено права податкового органу на визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2011р. між позивачем (Покупець) та МПП «ДЕН-ВІК» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №1, за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця нафтопродукти - дизельне паливо за ціною 7,64 грн. та 7,74 грн. за літр. На виконання вказаного договору МПП «ДЕН-ВІК» поставило товар згідно видаткових накладних №11 від 16.02.2011р., №12 від 16.02.2011р., №13 від 24.02.2011р., №14 від 24.02.2011р., №15 від 25.02.2011р., №16 від 25.02.2011р., №17 від 25.02.2011р., №18 від 25.02.2011р. на загальну суму 1758769,14 грн.

Транспортування дизельного палива здійснювалось за замовленням МПП «ДЕН-ВІК» перевізниками: ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_7, СПД ОСОБА_3, транспортні послуги яких замовлені ТОВ «Юнисервіс», ПП «Альстар», ТОВ «П'ятий елемент 777», СПД ОСОБА_4 згідно товарно-транспортних накладних.

Умови поставки були узгоджені в додаткових угодах до договору поставки №16/02/2011 від 15.02.2011р., №23/02/2011 від 23.02.2011р., №24/02/2011 від 24.02.2011р., №25/02/2011 від 25.02.2011р., відповідно до яких поставки здійснювалась за правилами Інкторемс СПТ (витрати з перевезення несе постачальник, а доставку здійснює транспортна організація до місця призначення) або FCA (постачальник зобов'язаний надати товар у названому місці перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем).

Перевезення палива виконувалося автомобільним транспортом, що належить: ПП ОСОБА_5 - автомобіль КРАЗ, д/н НОМЕР_3, Рено д/н НОМЕР_4; ПП ОСОБА_7 - автомобіль Вольво, д/н НОМЕР_1; ПП Дикал - автомобіль КРАЗ, д/н НОМЕР_5; ПП ОСОБА_6 - автомобіль НОМЕР_2; СПД ОСОБА_4 - автомобіль МАЗ, д/н НОМЕР_6. Відвантаження дизельного пального здійснювалося з наливної естакади по вул. Кубишкіна, м. Кілія, з ресурсу дизельного пального МПП «ДЕН-ВІК».

Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень: від 16.02.2011р. №7388, від 22.02.2011р. №7402, від 24.02.2011р. №7414, від 24.02.2011р. №7412, від 28.02.2011р. №7426, від 01.03.2011р. №7430, від 02.03.2011р. №7435, від 03.03.2011р. №7449 на загальну суму 1758766,84 грн.

Продавцем товару МПП «ДЕН-ВІК» виписані податкові накладні на загальну суму 1758769,14 грн.: №№ 1, 2 від 16.02.2011р., №№ 3, 4 від 24.02.2011р., №№ 5, 6, 7 від 25.02.2011р., №8 від 26.02.2011р. На підставі отриманих податкових накладних ТОВ «ОКТАН» до податкового кредиту по рядку 01.1 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року віднесено податок на додану вартість в сумі 293128,19 грн., які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що фактичного відвантаження товару не відбулося, у зв'язку з чим позивачем завищено у ряд.10.1 Декларації «придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій» у лютому 2011 року.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором з МПП «ДЕН-ВІК», зокрема, прийнято товар та сплачено за нього грошові кошти. Наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій. Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

В акті перевірки Ізмаїльська ОДПІ посилається на акт ДПІ у Суворовському районі м.Одеси №512/23-1/22468821 від 02.11.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки по підприємству МПП «ДЕН-ВІК» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «ОКТАН» відомостей за лютий 2011 року у зв'язку з відсутністю МПП «ДЕН-ВІК» по посадових осіб підприємства за податковою адресою. Однак, з матеріалів справи вбачається, що МПП «ДЕН-ВІК» було оскаржено дії ДПІ у Суворовському районі м.Одеси щодо складання акту №512/23-1/22468821 від 02.11.2011р. і постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р. у справі №1570/2295/2012, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012р. залишена без змін, задоволено позов МПП «ДЕН-ВІК», визнано протиправними дії ДПІ у Суворовському районі м.Одеси щодо складання акту №512/23-1/22468821 від 02.11.2011р. про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента МПП «ДЕН-ВІК» (код ЄДРПОУ) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. Як наслідок, судом не можуть братися до уваги висновки акту перевірки, дії по складанню якого визнано неправомірними в судовому порядку і рішення суду набрало законної сили.

З матеріалів справи також вбачається, що на момент укладення договору з позивачем та його виконання контрагент був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачі податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №17/23-50/22506013 від 18.01.2012р., складеного за результатами перевірки ТОВ «ОКТАН». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Крім того, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

У п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного позивачем та МПП «ДЕН-ВІК», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів вважає, що Ізмаїльська ОДПІ Одеської області не мала законних підстав для визначення ТОВ «ОКТАН» податкового зобов'язання з податку на додану вартість щодо взаємовідносин позивача з МПП «ДЕН-ВІК». Як наслідок, податкове повідомлення-рішення №0000012350 від 06.02.2012р. є незаконним та підлягає скасуванню.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне дослідити правомірність проведеної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позапланова перевірки ТОВ «ОКТАН» з питань дотримання податкового законодавства щодо взаємовідносин з МПП «ДЕН-ВІК» за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. була проведена у відповідності до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до якої підставою для проведення виїзної позапланової документальної перевірки є ненадання платником податку пояснень та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

12.01.2012р. ТОВ «ОКТАН» було отримано запит ВПМ Ізмаїльської ОДПІ Одеської області №487/10/26-0 від 12.01.2012р. З посиланням на п.20.1.6 ст.20 ПК України, ст.11 Закону України «Про міліцію» запропоновано позивачу надати завірені копії документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин з МПП «ДЕН-ВІК» за період лютий 2011 року, а також письмові пояснення з приводу господарських взаємовідносин з вказаним контрагентом-постачальником (а.с.31).

Однак, 16.01.2012р., тобто до спливу десятиденного строку, відведеного платнику податків для надання пояснень та документальних підтверджень на запит органу державної податкової служби, відповідачем видано наказ №114 про проведення перевірки ТОВ «ОКТАН» (а.с.35), яка була проведена в період з 16 по 18 січня 2012року і за результатами якої складений акт перевірки №17/23-50/22506013 від 18.01.2012р.

23.01.2012р., з додержанням десятиденного строку, визначеного п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, позивачем були надані пояснення та документальні підтвердження на запит ВПМ (а.с.32).

Ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій Ізмаїльською ОДПІ Одеської області не надано пояснень з цього приводу чи будь-яких доказів, які спростовують зазначені обставини.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 15.03.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.