Постанова

від 06.03.2013 по справі 816/432/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/432/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Сировні Я.А.,

за участю:

представників позивача - Житнікова А.І.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова комплектація" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова комплектація" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги від 21.01.2013 № 30.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки підприємство ліквідується у зв'язку з чим припинено будь-яку господарську діяльність. Зазначав, що відповідачем при винесенні спірної вимоги не було враховано надану інформацію про початок процедури ліквідації, а також порушено строки винесення такої вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у своїх запереченнях зазначив, що висновки податкового органу є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстави для скасування спірної вимоги відсутні. Посилався на факт обов'язковості сплати податків самостійно задекларованих платником.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова комплектація" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.01.2000, ідентифікаційний код 30708525, свідоцтво серії А01 № 061511.

08 листопада 2012 року позивачем подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2012 року № 9070020527 з терміном сплати 18 сіня2013 року, згідно якої визначено суми авансових внесків (а.с. 18-41).

Загальними зборами учасників підприємства відповідно до протоколу загальних зборів від 27 грудня 2012 року № 27/12-1було прийнято рішення припинити товариство шляхом ліквідації та затверджено голову та членів ліквідаційної комісії товариства (а.с. 42).

У зв'язку з несплатою вказаних внесків, відповідачем винесено податкову вимогу від 21 січня 2013 року № 30, якою повідомлено позивача, що станом на 21 січня 2013 року сума податкового боргу за узгодженими зобов'язаннями становить 50514517,00 грн.

Не погодившись з вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірній податковій вимозі, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому-четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подачі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.

Підпунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктами 59.3, 59.4 зазначеної статті встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на момент подання зазначеної вище декларації не було затверджено нову форму податкової декларації та не було передбачено подання разом з нею розрахунку щомісячних авансових платежів.

Відповідно до пункту 16.1.10 частини 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

Згідно пункту 37.3.1 частини 37.3 статті 37 вказаного кодексу підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є ліквідація юридичної особи.

Позивачем було повідомлено про прийняття рішення про ліквідацію підприємства, що відповідачем не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, згідно пункту 2 розділу ХХ Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Також, суд звертає увагу, що згідно довідки відповідача, складеної за результатами позапланової виїзної документальної перевірки у зв'язку з прийняттям рішення про припинення юридичної особи від 20.02.2013 № 1585/22.2-11/30708525 (а.с. 115-140) встановлено та підтверджено декларування факту припинення господарської діяльності, а тому і сам факт отримання доходу (прибутку) та його подальшого оподаткування підприємством виключається.

Таким чином, суд приходить до висновку, виходячи з вищевикладеного, що відповідачем при винесенні спірної вимоги не було досліджено у повному обсязі відомості позивача про процедуру ліквідації підприємства та подальшого неправомірного винесення податкової вимоги від 21 січня 2013 року.

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено, що виконання позивачем дій для належного здійснення свого обов'язку по відповідного декларуванню сум податку з урахуванням розпочатої процедури ліквідації.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що податкова вимога є правовим актом індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 21.01.2013 № 30.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова комплектація" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 21.01.2013 № 30.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова комплектація" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2300,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 11 березня 2013 року.

Суддя К.Ю. Гарник