Постанова

від 12.03.2013 по справі 6/5005/7366/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа№ 6/5005/7366/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпропетровської міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012р. у справігосподарського суду Харківської області за позовомПрокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "ФСД-групп" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської обл. Державної податкової служби м. Дніпропетровськ провнесення змін до договору оренди земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

прокуратури: Сайтарли І.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, за посв. від 21.01.2013р. № 014716)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська, діючи в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ФСД-ГРУПП" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, про внесення змін до п.п. 2.3 та 4.1 Договору оренди земельної ділянки від 25.10.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, виклавши їх в наступній редакції: "2.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.08.2012р. становить 597 719грн. 95коп."; "4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 17 931грн. 60 коп.. не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, то встановлюється цим кодексом".

Позовна заява обґрунтована тим, що з 04.06.2008р. (набрання чинності змін до Закону України "Про оренд)' землі") та починаючи з 01.01.2011р. (набрання чинності Податковим кодексом України) розмір річної орендної плати за земельну ділянку, визначений у спірному договорі, суперечить чинному законодавству України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 р. у справі №6/5005/7366/2012 позов задоволено частково. Змінено п.п. 2.3 та 4.1 договору оренди земельної ділянки від 25.10.2007 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСД-ГРУПП", посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 7109, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040710400745 від 28.11.2007 р., викладено його в наступній редакції: - "2.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.08.2012 р. становить 597 712 грн. 17 коп.; -"4.1 Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 17 931 грн. 37 коп. не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом". В решті позовних вимог відмолено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 р. у справі № 6/5005/7366/2012 скасовано. В позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою, Дніпропетровська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2007р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Скориківський, 5 (Кіровський район), загальною площею 0.0363га., на строк до 07.03.2012р.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору становила 271 343грн. 80коп. (п.2.3).

Згідно п. 4.1 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1.5 (одна ціла п'ять десятих) відсотка її нормативної грошової оцінки.

Сторони дійшли згоди, то розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельною податку; підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів Індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках передбачених законом (п.4.8).

Згідно п.п. 12.1-12.2 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Частинами 1.2 ст. 632 Цивільною кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено встановлення розміру орендної плати в договорі оренди з урахуванням відповідних меж.

Предметом спору у даній справі є зобов'язання внести зміни до умов договору оренди земельної ділянки у відповідності із змінами, які внесені до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а також нормами Цивільного кодексу України.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-УІ від 03.06.2008р. внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, то встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Судом встановлено, що з метою приведення рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011р., пунктом 1 якого встановлено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть були не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що умови спірного договору оренди н частині визначення розміру орендної плати перестали відповідати вимогам - як раніше чинної ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в новій редакції), так і положенням п.288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України.

Вирішуючи спір господарський суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у випадках, встановлених договором, то позовні вимоги позивача про внесення змін до п.п. 2.3 та 4.1 спірного договору оренди земельної ділянки від 20.06.2005р. підлягають частковому задоволенню.

При цьому судом встановлено арифметичну помилку прокурора, допущену ним під час розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що пропонується до змін у п.2.3 договору, яку було усунено судом шляхом здійснення перерахунку.

Так місцевим господарським судом встановлено, що згідно листа Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області за № 10/10-19/4 від 20.08.2012р. нормативна грошова оцінка І кв. м. земельної ділянки площею 0.0363га (кадастровий номер 1210100000:06:089:0068) по пров. Скориковському. 5 для земель промисловості складає - 1 646,59грн.

Звідси, в результаті множення квадратних метрів земельної ділянки за спірним договором оренди на вартість 1 кв.м. земельної ділянки зазначеної у листі Держкомзему, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за договором оренди ( п.2.3 у новій редакції) станом на 20.08.2012р. має бути 597 712грн. 17коп., а не 597 719грн, 95коп., як заявлено прокурором в позові.

Відповідно мінімальний розмір орендної плати, розрахунок якого ґрунтується на нормативній грошовій оцінці земельної ділянки за договором оренди також має бути 17 931,37грн., а не 17 931,60грн., як розрахував позивач.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд правильно вирішив частково задовольнити вимогу позивача та викласти п.2.3 і п. 4.1 договору у наступній редакції: "2.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом па 20.08.2012р. становить 597 712грн. 17коп."; "4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 17 931грн. 37коп., не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом".

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції, керуючись положенням Закону України "Про оцінку земель" та "Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затвердженим спільним наказом Держкомітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Українською академією аграрних наук від 27.01.2006р. за №18/15/21/11, дійшов висновку щодо ненадання прокурором та позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України витягу з технічної документації грошової оцінки земель, вважаючи при цьому лист управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської обл. від 20.08.2012 р. № 10/10-1914, в якому вказана нормативна оцінка 1 кв.м земельної ділянки площею 0,0363га по пров. Скориковському, 5 для земель промисловості, неналежним доказом у даній справі в розумінні ст. 34 ГПК України.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія не погоджується, оскільки у даному випадку спір не про законність встановлення чи правильність базового розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлена у відповідності до вимог Законів України "Про оцінку земель" та "Про землеустрій", а про внесення змін у спірний договір оренди в частині нормативно грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати за спірним договором оренди, які базуються на вже встановленому розмірі нормативно грошової оцінки 1 кв. м. земельної ділянки за спірним договором, про що свідчить інформаційна довідка Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області за № 10/10-19/4 від 20.08.2012р., форма та спосіб надання якої відповідає вимогам Закону України " Про державний земельний кадастр" та Постанови КМ України №1021 від 09.09.2009р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже посилання суду апеляційної інстанції на Закон України "Про оцінку земель" колегія відносить до неправильного застосування норм матеріального права, а посилання на ст. 34 ГПК України при оцінці наданих прокурором доказів - помилковим.

Не погоджується колегія і з твердженнями суду апеляційної інстанції щодо порушення місцевим господарським судом вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, який на думку суду 2-ї інстанції, встановивши та виклавши у новій редакції п. 2.3 договору оренди нову суму грошової оцінки земельної ділянки за цим договором, вийшов за межі позовних вимог, оскільки розмір грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки, який є базовим у всіх розрахунках прокурора, залишився незмінним, що свідчить про наявність простої арифметичної помилки під час розрахунку нового розміру нормативної грошової оцінки всієї орендованої земельної ділянки площею 0.0363га та розміру орендної плати за користування цією ділянкою, права виправлення якої в процесі перевірки правильності нарахування цих сум господарський суд не позбавлений.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови із залишенням рішення місцевого господарського суду в силі, оскільки воно відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.

Судові витрати згідно вимог ст. 49, 111 11 ГПК України підлягають перерозподілу.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2012р. у справі № 6/5005/7366/2012 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. у справі №6/5005/7366/2012 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСД-ГРУПП" на користь Дніпропетровської міської ради судовий збір, сплачений за подачу касаційної скарги, в розмірі 751,10 грн.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко