Постанова

від 15.03.2013 по справі 813/605/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2013 року № 813/605/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Олексяк І.Р.

представника позивача Смаль В.Б.

представника відповідача Карпина Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша справа» (далі - ТзОВ «Наша справа») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2012 року №0000301504.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно акту перевірки від 29.11.2012 року №3964/15-40/20792486 відповідачем протиправно зроблено висновок про нікчемність фактично здійсненої господарської операції із сервісного обслуговування рекламних конструкцій з метою забезпечення господарської діяльності позивача із його контрагентом ТзОВ «Будівельна компанія «АРС», реальність якої повністю підтверджена наданими самим позивачем 27.11.2012 року на письмовий запит відповідача від 12.11.2012 року належними доказами, а саме договором від 01.09.2011 року №0109/2011, актом здачі-прийняття робіт від 30.09.2011 року №1/2011, податковою накладною від 30.09.2011 року №671, та документами щодо повної оплати вартості послуг. Крім того, зазначені документи повністю відповідають вимогам первинного документу, є достовірними та складені за результатами реального та фактичного здійснення господарських операцій, не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення повністю відповідав встановленому чинним законодавством. Відповідачем не взята до уваги інформація про те, що постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року в справі №5009/85/12 ТОВ «Будівельна компанія «АРС» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а за ухвалою того ж суду від 20.02.2012 року це підприємство ліквідоване, що повністю унеможливлює будь-які зустрічні звірки з даним підприємством. У позовній заяві позивач також зазначає, що в даному випадку відповідачем за податковим повідомленням - рішенням застосована штрафна санкція в розмірі 50% сум грошового зобов'язання з донарахованого податку, тобто за нібито повторне порушення, однак таке не відповідає дійсності, оскільки жодних доказів повторності відповідачем не надано. Також позивач зазначає, що платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, оскільки таке прямо не встановлено законом. Крім того, встановивши правочин, який має ознаки нікчемного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у статті 204 Цивільного кодексу України. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в обґрунтування позовної заяви, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача з підстав, викладених в акті перевірки та поданих суду письмових заперечень, заперечував проти задоволення позову повністю. Зокрема, зазначив, що згідно автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено розбіжності між податковим кредитом з податку на додану вартість ТзОВ «Наша справа» та податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» за вересень 2011 року в сумі 6 633, 33 грн. Під час проведення перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2012 року №3792/22-9/37264634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельна Компанія «АРС» шодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень 2011 року», скерований на адресу ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС. Як зазначено у вказаному акті, в процесі перевірки встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Крім того, операції ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» та покупцями. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Крім того, відповідач зсилається на те, що у провадженні слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області перебуває кримінальна справа №41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, а також, порушена відносно директора ТзОВ «Сварог-Агробуд» ОСОБА_5 щодо вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, відносно засновника ТзОВ «Сварог-Агробуд» ОСОБА_6 щодо вчинення злочинів, передбачених ч.3, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом придбання ТзОВ «ВТ-Техбуд, внаслідок чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду, за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. В ході досудового слідства по даній кримінальній справі згідно показань директорів, зокрема директора ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» ОСОБА_7 встановлено, що вказані суб'єкти господарювання (в т.ч. ТзОВ «Будівельна компанія «АРС») були перереєстровані на їх ім'я на прохання незнайомих їм осіб за грошову винагороду та іншу особисту зацікавленість. До діяльності даних підприємств вони не причетні, договірні та первинні фінансово-бухгалгерські документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не виписували і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) з іншими суб'єктами господарювання вони не здійснювали. Тому, на переконання податкового органу, метою укладання договору між ТзОВ «Наша справа» та ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» є завищення податкового кредиту та мінімізація сплати податку на додану вартість, встановлені факти відображення ТзОВ «Наша справа» операцій з придбання послуг у ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» не мали реального характеру та фактично не відбувались.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Наша справа» зареєстровано 29.12.1993 року у Виконавчому комітеті Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 20792486.

Згідно акта перевірки, ТзОВ «Наша справа» взято на облік в органах державної податкової служби 11.01.1994 року, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.01.2002 року №17737368, індивідуальний податковий номер - 207924813030.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Наша справа» (код ЄДРПОУ 20792486) з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» (код ЄДРПОУ 37264634) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.11.2012 року №3964/15-40/20792486 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» (код ЄДРПОУ 37264634) за звітні (податкові) періоди з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року у зв'язку із порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88;

- завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди з 01.09.2011 року по 31.09.2011 року в сумі 6 633, 00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 6 633, 00 грн., у зв'язку з порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88.

На підставі Акта перевірки від 29.11.2012 року №3964/15-40/20792486 ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 року №0000301504, за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 9 949, 50 грн., в т.ч. основний платіж - 6 633, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3 316, 50 грн.

Згідно з п.п. 14.1.178 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення у встановлений строк розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності у встановлений строк.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Відтак, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності).

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, як зазначено у наведеному роз'ясненні, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд, вирішуючи спір по суті, також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, що визначені в акті перевірки.

У взаємозв'язку з наведеним та відносно операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, під час розгляду справи встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» укладено договір №0109/2011 від 01.09.2011 року (а.с.25-26), згідно якого виконавець (ТзОВ «Будівельна компанія «АРС») надає послуги замовнику (ТзОВ «Наша справа») по сервісному обслуговуванню рекламоносіїв типу «щит» розміром 3,0 х 6,0 м. в м. Львові та регіонах; рекламоносіїв типу «сіті-лайт», розміром 1,2 х 1,8 м. (очищення рекламних конструкцій, поклейка нового зображення, перевірка на наявність освітлення, підтримка рекламних конструкцій в стані функціональної придатності протягом проведення рекламної кампанії, надання фотозвітів на вимогу замовника. Номенклатура, кількість, сума та ціна, строки та виконання послуг, уточнюються та фіксуються в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.1, п.1.2).

Згідно п.3.1, п.3.2 зазначеного Договору, замовник оплачує виконавцю вартість послуг відповідно до актів виконаних робіт. Днем виконання обов'язків по платежам, вважається день перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Як вбачається з договору №0109/2011 від 01.09.2011 року, такий підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с.26).

На виконання умов договірного зобов'язання, ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» виписано ТзОВ «Наша справа» податкову накладну №671 від 30.09.2011 року на суму 39 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 633, 33 грн.) щодо сервісного обслуговування рекламних конструкцій (а.с.28).

Сторонами договору №0109/2011 від 01.09.2011 року підписано акт здачі-прийняття робіт №1/2011 від 30.09.2011 року щодо сервісного обслуговування рекламних конструкцій на суму 33 166, 67 грн. (сума без ПДВ) (а.с.27). Як вбачається з зазначеного акту здачі-прийняття робіт, такий містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений печатками підприємств.

Згідно наданої позивачем виписки по рахунку підприємства ТзОВ «Наша справа» за 29.09.2011 року (а.с.29-31) вбачається, що позивачем 29.09.2011 року згідно платіжного доручення №1545 перераховано на рахунок контрагента ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» за обслуговування реклами згідно рахунку 2809/1 від 28.09.2011 року суму в розмірі 39 800, 00 грн. (а.с.30).

Крім того, згідно матеріалів справи вищевказані документи надавалися позивачем на запити ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС від 18.10.2012 року №19766/10/15-40/1 (а.с.32) та від 12.11.2012 року №21792/22-10 (а.с.35) згідно відповідей ТзОВ «Наша справа» від 25.10.2012 року вих. №2510/1 (а.с.33) та від 27.11.2012 року вих. №2711/1 (а.с.37) отриманих відповідачем, про що вказують повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.34, 38).

Згідно Акта перевірки позивача відповідачем зазначається, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, поданих в електронному вигляді до ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС, що відповідає даним дод.5 до податкової декларацї з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за вересень 2011 року (а.с.44 на звороті).

На підтвердження виконання зазначеного договору та використання отриманих послуг в господарській діяльності підприємством було надано суду довідку про розташування рекламних конструкцій ТзОВ «Наша справа» планове обслуговування яких здійснювалось ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» у період з 01.09.2011 року по 31.09.2011 року (а.с.50-53) та оглянуто судом у судовому засіданні електронні фотозвіти по зазначених у довідці місцях розташування рекламних конструкцій (а.с.60 диск).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 3, 5 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Суд звертає увагу на те, що зазначені вище первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за вересень 2011 року, містять назву документа (форми), дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; містять підписи осіб, які брали участь у здійсненні даних господарських операцій, а також те, що первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, відображають у повному обсязі дані господарські операції та доводять наявність фактичного здійснення позивачем зазначених господарських операцій.

Також в Акті перевірки відповідач зазначає, що відповідно до акту від 20.09.2012 року №3792/22-9/37264634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «АРС», код за ЄДРПОУ 37264634 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень 2011 року» ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «БК «АРС» за період вересень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «БК «АРС» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. TOB «БК «АРС» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, у ТОВ «БК «АРС» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям (а.с.45) (згідно акта перевірки контрагента позивача від 20.09.2012 року №3792/22-9/37264634).

З цього приводу суд зазначає, що зазначене посилання ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС на вищевказаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2012 року №3792/22-9/37264634 не береться судом до уваги, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні надано лист ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2012 року №14421/7/07-30/17 адресованого голові ДПС у Львівській області (а.с.86-91) згідно якого у провадженні слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області перебуває кримінальна справа №41/0279 (по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, а також, порушена відносно директора ТзОВ «Сварог-Агробуд» ОСОБА_5 щодо вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, відносно засновника ТзОВ «Сварог-Агробуд» ОСОБА_6 щодо вчинення злочинів, передбачених ч.3, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом придбання ТзОВ «ВТ-Техбуд, внаслідок чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду, за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України) в ході досудового розслідування якої серед інших було допитано також директора ТОВ «Будівельна компанія АРС» та ТОВ «АРС Трейд» - ОСОБА_7 та встановлено, що вказані суб'єкти господарювання (в т.ч. контрагент позивача - ТОВ «Будівельна компанія АРС») були перереєстровані на їх ім'я на прохання незнайомих їм осіб за грошову винагороду та іншу особисту зацікавленість. До діяльності даних підприємств вони не причетні, договірні та первинні фінансово-бухгалтерські документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг не виписували і фінансово-господарських операцій з придбання- продажу товарів (робіт, послуг) з іншими суб'єктами господарювання вони не здійснювали. За наявною інформацією вказані фіктивні підприємства за юридичними та фактичними адресами у 2010-2012 роках не знаходились, трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності відсутні (а.с.87).

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

Крім того, з долученого відповідачем протоколу допиту свідка (а.с.92-93) не вбачається, що під час допиту такого з'ясовувалися обставини протиправної діяльності контрагента позивача ТзОВ «Будівельна компанія АРС» або стосовно господарських операцій такого контрагента з ТзОВ «Наша справа». Протоколу допиту директора ТзОВ «Будівельна компанія АРС» відповідачем суду не подано. Таким чином, зазначений протокол жодним чином не стосується взаємовідносин зазначеного контрагента з позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних контрагент позивача був належним чином включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володів свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, що у судовому засіданні сторонами не заперечувалося, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Відтак, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту. Зокрема, про фактичне виконання вищезазначених послуг свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість до акту від 29.11.2012 року №3964/15-40/20792486 ТзОВ «Наша справа» (а.с.49), відповідачем окрім основного платежу - 6 633, 00 грн. застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 50 % ставки у сумі 3 316, 50 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких умов, ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС неправомірно нараховані позивачу штрафні санкції у розмірі 50% від суми заниження податкового зобов'язання, що становить 3 316, 50 грн., оскільки доказів повторності визначення в межах 1095 днів контролюючим органом сум податкового зобов'язання з цього податку відповідачем суду не подано.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо тощо.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

За наведених обставин суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 20.12.2012 року №0000301504.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа» 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2013 року

Суддя Костецький Н.В.