Ухвала

від 24.09.2015 по справі 813/605/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 876/5989/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Наша справаВ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ В«Наша справаВ» 24.01.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2012 року №0000301504, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 9 949,50 грн., в т.ч. основний платіж - 6 633,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3 316,50 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 20.12.2012 року №0000301504.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваної постанови судом не враховано тієї обставини, що до перевірки ТзОВ «Наша справа» надало копію акту здачі-приймання робіт (сервісне обслуговування рекламних конструкцій) №1/2011 за вересень 2011 року, наданих ТзОВ «Будівельна компанія «АРС», який оформлено з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 pоку №996-XIV, оскільки в ньому не зазначено обсяг виконаних робіт по сервісному обслуговуванню, місце знаходження рекламних конструкцій, відсутній розрахунок вартості сервісного обслуговування на одиницю та кількість рекламних конструкцій, по яких проведені сервісні роботи, не зазначено представника Виконавця ТзОВ Будівельна компанія «АРС», відсутній підпис директора ТзОВ «Будівельна компанія «АРС».

Згідно автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено розбіжності між податковим кредитом ПДВ ТзОВ «Наша справа» та податковими зобов'язаннями з ПДВ ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» за вересень 2011 року в сумі 6633,33 грн.

Під час проведення перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2012 №3792/22-9/37264634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельна Компанія «АРС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень 2011 року», скерований на адресу ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС.

В процесі перевірки встановлено що, за юридичною адресою підриємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТзОВ «БК «АРС» та покупцями.

Зазначає, що у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

11.06.2015 року ТОВ В«Наша справаВ» подала суду заяву про закриття провадження у справі за податковим компромісом.

При апеляційному розгляді представники сторін вказану заяву підтримали.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до переконання, що подану заяву слід задовольнити .

11 червня 2015 року представником позивача подано клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з примиренням сторін, внаслідок досягненням податкового компромісу щодо грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 20 грудня 2012 року №0000301504 у порядку визначеному підрозділом 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

В підтвердження досягнення сторонами податкового компромісу, суду надане рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу від 27 березня 2015 року №4430/10/13-03-15-01/90.

ТОВ «Наша справа» сплачено суму податкового зобов'язання, що визначено податковим повідомленням-рішенням від 20 грудня 2012 року №0000301504 у розмірах встановлених законодавством, в сумі 331,65 грн. відповідно до платіжної квитанції № ПН2052 від 17.03.2015 року.

Враховуючи подане клопотання колегія суддів вважає за належне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст. 194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, який набрав чинності 17 січня 2015 року, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п. 2 цього ж підрозділу).

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим (п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 8 цього ж підрозділу, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Матеріали справи містять рішення податкового органу про погодження застосування процедури податкового компромісу від 27 березня 2015 року №4430/10/13-03-15-01/90, за результатами розгляду заяви позивача від 17 березня 2015 року №1703/1 та докази сплати платником податків узгодженого грошового зобов'язання в сумі 331,65 грн. згідно квитанції № ПН2052 від 17.03.2015 року.

Відповідно до пункту 11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Пунктом 3 частини 1 статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ч.3 ст.157 КАС України).

Приймаючи до уваги те, що обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі виникли після його ухвалення, керуючись вимогами ч. 2 ст. 203 КАС України, колегія суддів вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю, а судове рішення - визнанню нечинним.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторонами по справі досягнуто примирення у формі податкового компромісу, умови примирення не суперечать вимогам законодавства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб.

Щодо питання про повернення позивачу сплачених ним сум судового збору, суд зазначає, що оскільки сторони досягли примирення у зв'язку з досягненням податкового компромісу і позивачем сплачено суму податкового зобов'язання в сумі 331,65 грн., чим фактично ним визнано правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання сторін про закриття провадження в справі в зв'язку з примиренням сторін, а постанову суду визнати нечинною та закрити провадження в справі.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 113, 157 ч.1 п.3, 194, 196, 198, 203 ч.2, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю В«Наша справаВ» про примирення сторін і закриття провадження у справі задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року визнати нечинною і провадження у справі №813/605/13-а закрити у зв»язку з примиренням сторін і досягненням податкового компромісу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_3

Ухвала у повному обсязі складена 29.09.2015 року.