Постанова

від 18.02.2013 по справі 2а-6395/11/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2013 р. (16:54) Справа №2а-6395/11/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Лєбєдєвої Н.М., довіреність №01-06/1-417 від 31.07.2012 року,

відповідача - Юсупової Н.І., довіреність № 29/10/10-024 від 28.02.2012 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Примор'є» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Кліничний санаторій «Примор'є» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№0000772302 від 18.05.2011 року на суму 722553,00 грн.,

№0000782302 від 18.05.2011 року на суму 400424,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю висновків податкового органу в частині, що стосується визначення правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ДП «Ялтакурорт», ПП «Торгбудсервіс» та ТОВ «Ок-тан», такими, що не спричинили реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними по ланцюгу «до вигодонабувача». Позиція позивача заснована на тому, що здійснення вказаних господарських операцій підтверджується належними первинними документами. Контрагенти позивача є зареєстрованими в установленому порядку суб'єктами господарювання, є платниками податку на додану вартість. А отже, у позивача наявні всі законні підставі для формування валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, отриманих від названих контрагентів за проведеними господарськими операціями.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.06.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.08.2011 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим в адміністративній справі № 2а-5186/11/0170/2 за позовом Дочірнього підприємства «Кліничний санаторій «Примор'є» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання протиправними дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.06.2012 року провадження по справі поновлено з 14.08.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.08.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2012 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Кримське експертне бюро».

У зв'язку з призначенням експертизи, провадження по справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2012 року провадження по справі поновлено з 20.12.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.12.2012 року провадження по справі зупинялось до 15.01.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2013 року провадження по справі зупинялось до 14.02.2013 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 18.02.2013 року, уточнив позовні вимоги в частині податкового повідомлення-рішення №0000782302 від 18.05.2011 року та просив визнати його протиправним та скасувати на суму 400423,00 грн. На задоволенні позовних вимог представник позивача наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача заснована на тому, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено необґрунтоване облікування у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з контрагентами ДП «Ялтакурорт», ПП «Торгбудсервіс» та ТОВ «Ок-тан», що не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. У зв'язку з зазначеним, відповідач вказав на відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 04.03.1992 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Примор'є» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі по тексту - ДП «Клінічний санаторій «Примор'є»), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №638001 від 04.03.1992 року (т.І, а.с.11).

У відповідності до п.1.1 Статуту (т.І, а.с.12-23) ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» створене одним засновником - Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Засновником та власником підприємства є ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», підприємство безпосередньо підпорядковане ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (п.1.2, п.1.4 Статуту).

Постановою Заступника начальника Відділу розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції ДПА України 19.01.2011 року винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності всіх санаторіїв та оздоровниць, що входять до системи ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», розташованих на території АР Крим (т.ІІ, а.с.90-91).

У зв'язку з зазначеним, наказом Начальника ДПІ у м. Євпаторії АР Крим № 310 від 09.03.2011 року (т.ІІ, а.с.93) призначено проведення планової документальної виїзної перевірки ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» (ЄДРПОУ 16502330).

На проведення перевірки 21.03.2011 року посадовим особам ДПІ у м. Євпаторії видано направлення за № 346 (т.ІІ, а.с.94).

На підставі зазначеного вище, посадовими особами ДПІ у м. Євпаторії у період з 22.03.2011 року по 18.04.2011 року проведено планову виїзну перевірку ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» (ЄДРПОУ 16502330) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі:

- п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.1 ст. 203, ст.ст.215, 228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 604847,00 грн., у тому числі за І півріччя 2010 року - 64963,00 грн., за 9 місяців 2010 року - 599062,00 грн., 2010 рік - 604847,00 грн.,

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст. 203, ст.ст.215, 228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 323260,00 грн., у тому числі за червень 2010 року - 17225,00 грн., за липень 2010 року - 89501,00 грн., за серпень 2010 року - 107563,00 грн., за вересень 2010 року - 89729,00 грн., за жовтень 2010 року - 249,00 грн., за грудень 2010 року - 18993,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

У перевіряємий період ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» здійснено операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від вітчизняних постачальників, у тому числі від ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ 02647220), ПП «Торгбудсервіс» (ЄДРПОУ 32319175), ТОВ «Ок-тан» (ЄДРПОУ 32319175).

За висновками податкового органу, операції з купівлі продажу з переліченими вище постачальниками не спричинили реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Зазначене вище призвело до завищення валових витрат та податкового кредиту, у тому числі:

по взаємовідносинам з ТОВ «Ок-тан» за грудень 2010 року завищено валові витрати на суму 20083,35 грн., податковий кредит на суму 4016,67 грн.,

по взаємовідносинам з ПП «Торгбудсервіс» за грудень 2010 року завищено валові витрати на суму 3057,00 грн., податковий кредит на суму 14976,00 грн.,

по взаємовідносинам з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за період з червня по вересень 2010 року завищено валові витрати на суму 2289028,60 грн., податковий кредит на суму 301346,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 767/23-2/16502330 від 26.04.2011 року (т.І, а.с.46-124).

Висновки перевірки були оскаржені позивачем до податкового органу шляхом подання заперечення на акт № 767/23-2/16502330 від 26.04.2011 року (т.І, а.с.144-146).

За наслідками розгляду заперечень позивача встановлено, що факти, викладені в акті перевірки, встановлені відповідно до норм діючого законодавства та є обґрунтованими й правомірними (т.І а.с.147-158).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 18.05.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.159-160):

№0000772302, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 756059,00 грн., у тому числі 604847,00 грн. за основним платежем та 151212,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0000782302, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 404075,00 грн., у тому числі 323260,00 грн. за основним платежем та 80815,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названими вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено до суду в частині, що стосується донарахування грошового зобов'язання в сумі 722553,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000772302 від 18.05.2011 року, а також в частині, що стосується донарахування грошового зобов'язання в сумі 400423,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000782302 від 18.05.2011 року.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, що вчинені у 2010 році.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентами ДП «Ялтакурорт», ПП «Торгбудсервіс» та ТОВ «Ок-тан» внаслідок відсутності поставки товару за вказаними правочинами.

Проте, висновки податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2010 року між ПП «Торгбудсервіс» (постачальник) та ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (покупець) укладено договір поставки обладнання №Т-14/09/10 (т.І а.с.30-31).

Згідно з Додатком № 1 до Договору предметом поставки є плита 6-ти конфорна електрична з духовкою (т.І а.с.32).

На виконання умов договору постачальником ПП «Торгбудсервіс» здійснено на адресу ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» поставку обладнання, що підтверджується видатковою накладною №Т-122701 від 27.12.2010 року (т.І а.с.33).

Відповідно до рахунку-фактури №б/н від 01.10.2010 року вартість отриманого товару становить 146016,00 грн., у тому числі ПДВ - 24336,00 грн.

Товар отримано від постачальника згідно з актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.І а.с.35).

Обладнання введено в експлуатацію згідно з актом від 28.12.2010 року (т.ІІ а.с.228) та передано до харчового блоку згідно із накладною від 29.12.2010 року (т.І а.с.34).

Оплату за отриманий товар проведено 29.12.2010 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку (т.ІІ а.с.232).

За наслідками проведеної господарської операції ПП «Торгбудсервіс» було складено податкові накладні № 122701 від 27.12.2010 року на суму 43804,80 грн., з них ПДВ - 7300,80 грн., а також № 100710 від 07.10.2010 року на суму 102211,20 грн., з них ПДВ - 17035,20 грн. (т.І а.с.28-29).

ПП «Торгбудсервіс» зареєстроване в установленому законом порядку в якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи (т.І а.с.25-27).

Таким чином, ПП «Торгбудсервіс» має всі права юридичної особи, у тому числі щодо вчинення від свого імені правочинів. Крім того, у відповідності до положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Торгбудсервіс» має право на складення податкових накладних.

Отже, під час розгляду справи не підтверджено відсутність настання реальних правових наслідків за угодою, укладеною позивачем з контрагентом ПП «Торгбудсервіс».

Як свідчать матеріали справи, 04.01.2010 року між ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (покупець) та ТОВ «Ок-тан» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 06/01-10, предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів (т.І а.с.38).

На виконання умов договору постачальником ТОВ «Ок-тан» здійснено на адресу ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» поставку палива, що підтверджується видатковою накладною №РН-0001362 від 02.12.2010 року (т.І а.с.39).

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0001289 від 30.11.2010 року вартість отриманого товару становить 24100,00 грн., у тому числі ПДВ - 4016,67 грн.

Оплату за отриманий товар позивачем проведено у повному, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 01.12.2010 року (т.ІІ а.с.220).

Отримані від ТОВ «Ок-тан» паливно-мастильні матеріали позивачем було використано у своїй господарській діяльності. На підтвердження цього позивачем були надані суду свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, накладні на витрати бензину, а також копії подорожніх листів, що свідчать про використання палива (т.ІІІ а.с.4-158).

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «Ок-тан» було виписано податкову накладну № 1440 від 01.12.2010 року на суму 24100,00 грн., з них ПДВ - 4016,67 грн. (т.І а.с.40).

ТОВ «Ок-тан» зареєстроване в установленому законом порядку в якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи (т.І а.с.36-37).

Таким чином, ТОВ «Ок-тан» має всі права юридичної особи, у тому числі щодо вчинення від свого імені правочинів. Крім того, у відповідності до положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Ок-тан» має право на складення податкових накладних.

Отже, під час розгляду справи не підтверджено відсутність настання реальних правових наслідків за угодою, укладеною позивачем з контрагентом ТОВ «Ок-тан».

При цьому, суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, між ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» (покупець) та ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (постачальник) 03.06.2010 року укладено договір поставки товару (т.І а.с.42-43). Предметом поставки є продукти харчування, що вбачається з додатків до договору (т.І а.с.43 зворотній бік - а.с.45).

Проте, за висновками перевірки поставка товару за даним договором відсутня по ланцюгу постачання від ТОВ «Торговельний Будинок «Цитринус».

Вказані висновки податкового органу спростовано під час розгляду справи.

Питання щодо дійсності правочину за договором поставки, укладеним між ДП «Ялтакурорт» та ТОВ «Торговельний Будинок «Цитринус» було предметом розгляду в адміністративній справі №2а-5186/11/0170/2.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2012 року по справі №2а-5186/11/0170/2, яка в апеляційному порядку оскаржена не була, відмовлено в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м.Ялта в АР Крим щодо встановлення порушень у висновках акту від 04.03.2011року №347/23-1/02647220/40 документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, у зв'язку з тим, що невірні висновки податкового органу не можуть бути належним доказом визнання протиправними дій посадових осіб щодо фіксування в акті перевірки порушень вимог податкового законодавства.

Разом з тим, вказаним судом рішенням встановлені обставини, якими спростовано висновки податкового органу щодо порушення ДП «Ялтакурорт» ч.1 ст. 203, ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України при виконанні умов правочинів, укладених з ТОВ «Торговельний Будинок «Цитринус».

Судове рішення в цій частині ґрунтується на експертному висновку №37 від 10.01.2012 року судово-економічної експертизи, згідно якого Дочірнім підприємством «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»фактично отримано від ТОВ «Торговельний дім «Цитринус» товару на суму 30429114,05 грн. (в тому числі ПДВ на суму 5071520,02 грн.).

Експертизою також підтверджено реалізацію ДП «Ялтакурорт» товарів, отриманих від ТОВ «Торговельний дім «Цитринус», на суму 27426687,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, висновки перевірки щодо відсутності поставки товару за договором, укладеним між позивачем та ДП «Ялтакурорт», внаслідок нікчемності правочину, укладеного між ДП «Ялтакурорт» та його постачальником ТОВ «Торговельний дім «Цитринус», не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, вчинені з порушенням ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України та є нікчемними, то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств на суму 578042,00 грн. та податку на додану вартість на суму 320339,00 грн. по взаємовідносинам з ДП «Ялтакурорт», ПП «Торгбудсервіс» та ТОВ «Ок-тан».

Отже, враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 144511,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000772302 від 18.05.2011 року та на суму 80084,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішення №0000782302 від 18.05.2011 року.

За таких умов, є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим:

№0000772302 від 18.05.2011 року на суму 722553,00 грн.,

№0000782302 від 18.05.2011 року на суму 400423,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн. з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.02.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.02.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим:

№0000772302 від 18.05.2011 року на суму 722553,00 грн., у тому числі 578042,00 грн. за основним платежем та 144511 за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0000782302 від 18.05.2011 року на суму 400423,00 грн., у тому числі 320339,00 грн. за основним платежем та 80084,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Примор'є» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.