Ухвала

від 22.04.2013 по справі 2а-6395/11/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6395/11/0170/5

22.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Примор'є" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"- Терещенко Катерина Владиславівна, довіреність № 01-06/1/417 від 31.07.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Бєкіров Ервін Саїдович, довіреність № 178/10/10-24 від 15.01.13

представник позивача, Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Примор'є" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"- Лєбєдєва Наталя Миколаївна, довіреність № 01-06/1/417 від 31.07.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 18.02.2013 у справі № 2а-6395/11/0170/5

за позовом Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Примор'є" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Франка, 2/27, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97411)

до Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Д.Ульянова, 2 Б, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97416)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 адміністративний позов Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Примор'є" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 18.05.2011: №0000772302 на суму 722553,00 грн., у тому числі 578042,00 грн. за основним платежем та 144511 за штрафними санкціями, №0000782302 на суму 400423,00 грн., у тому числі 320339,00 грн. за основним платежем та 80084,00 грн. за штрафними санкціями, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Примор'є" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011: №0000772302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 756059,00 грн., у тому числі 604847,00 грн. за основним платежем та 151212,00 грн. за штрафними санкціями, №0000782302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404075,00 грн., у тому числі 323260,00 грн. за основним платежем та 80815,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю висновків податкового органу в частині, що стосується визначення правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ДП «Ялтакурорт», ПП «Торгбудсервіс» та ТОВ «Ок-тан», такими, що не спричинили реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними по ланцюгу «до вигодонабувача».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та, відповідно, про відсутність правових підстав у відповідача приймати спірні повідомлення-рішення.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 18.05.2011 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0000772302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 756059,00 грн., у тому числі 604847,00 грн. за основним платежем та 151212,00 грн. за штрафними санкціями, №0000782302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404075,00 грн., у тому числі 323260,00 грн. за основним платежем та 80815,00 грн. за штрафними санкціями.

Передумовою прийняття спірних повідомлень-рішень став акт № 767/23-2/16502330 від 26.04.2011 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлені порушення: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 604847,00 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 323260,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період позивачем здійснено операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від вітчизняних постачальників, у тому числі від ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», ПП «Торгбудсервіс», ТОВ «Ок-тан», які, на думку відповідача, не спричинили реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», що призвело до завищення валових витрат та податкового кредиту, у тому числі: по взаємовідносинам з ТОВ «Ок-тан» за грудень 2010 року завищено валові витрати на суму 20083,35 грн., податковий кредит на суму 4016,67 грн., по взаємовідносинам з ПП «Торгбудсервіс» за грудень 2010 року завищено валові витрати на суму 3057,00 грн., податковий кредит на суму 14976,00 грн., по взаємовідносинам з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за період з червня по вересень 2010 року завищено валові витрати на суму 2289028,60 грн., податковий кредит на суму 301346,00 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 18.05.2011 №0000772302 та №0000782302, позивачем було оскаржено їх до суду в частині, що стосується донарахування грошового зобов'язання в сумі 722553,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000772302, а також в частині, що стосується донарахування грошового зобов'язання в сумі 400423,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000782302.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентами ДП «Ялтакурорт», ПП «Торгбудсервіс» та ТОВ «Ок-тан» внаслідок відсутності поставки товару за вказаними правочинами, через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 14.09.2010 між ПП «Торгбудсервіс» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки обладнання №Т-14/09/10, предметом якого є поставка плити 6-ти конфорна електрична з духовкою. На виконання умов договору постачальником здійснено на адресу позивача поставку обладнання, що підтверджується видатковою накладною №Т-122701 від 27.12.2010. Відповідно до рахунку-фактури №б/н від 01.10.2010 вартість отриманого товару становить 146016,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 24336,00 грн. Товар отримано від постачальника згідно з актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Обладнання введено в експлуатацію згідно з актом від 28.12.2010 та передано до харчового блоку згідно із накладною від 29.12.2010. Оплату за отриманий товар проведено 29.12.2010, що підтверджується випискою по особовому рахунку (т.ІІ а.с.232).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що за наслідками проведеної господарської операції ПП «Торгбудсервіс» було складено податкові накладні № 122701 від 27.12.2010 на суму 43804,80 грн., з них податок на додану вартість - 7300,80 грн., а також № 100710 від 07.10.2010 на суму 102211,20 грн., з них податок на додану вартість - 17035,20 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 04.01.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ «Ок-тан» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 06/01-10, предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів. На виконання умов договору постачальником ТОВ «Ок-тан» здійснено на адресу ДП «Клінічний санаторій «Примор'є» поставку палива, що підтверджується видатковою накладною №РН-0001362 від 02.12.2010. Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0001289 від 30.11.2010 вартість отриманого товару становить 24100,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4016,67 грн. Оплату за отриманий товар позивачем проведено у повному, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 01.12.2010. Отримані від ТОВ «Ок-тан» паливно-мастильні матеріали позивачем було використано у своїй господарській діяльності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів, накладними на витрати бензину, а також копіями подорожніх листів, що свідчать про використання палива. За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «Ок-тан» було виписано податкову накладну № 1440 від 01.12.2010 на суму 24100,00 грн., з них податок на додану вартість - 4016,67 грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (постачальник) 03.06.2010 укладено договір поставки товару, предметом поставки якого є продукти харчування.

Не приймаються до уваги судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо відсутності поставки товару за даним договором по ланцюгу постачання від ТОВ «Торговельний Будинок «Цитринус», оскільки заявником апеляційної скарги не враховано, що питання щодо дійсності правочину за договором поставки, укладеним між ДП «Ялтакурорт» та ТОВ «Торговельний Будинок «Цитринус» було предметом розгляду в адміністративній справі №2а-5186/11/0170/2, за результатами якого постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2012 по справі №2а-5186/11/0170/2, яка в апеляційному порядку оскаржена не була, відмовлено в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим щодо встановлення порушень у висновках акту від 04.03.2011 №347/23-1/02647220/40 документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, у зв'язку з тим, що невірні висновки податкового органу не можуть бути належним доказом визнання протиправними дій посадових осіб щодо фіксування в акті перевірки порушень вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін, що повністю відповідає приписам статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж вказаним судовим рішенням на підставі експертного висновку №37 від 10.01.2012 судово-економічної експертизи встановлені обставини, якими спростовані висновки податкового органу щодо порушення ДП «Ялтакурорт» частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України при виконанні умов правочинів, укладених з ТОВ «Торговельний Будинок «Цитринус», оскільки експертизою встановлено, що Дочірнім підприємством «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» фактично отримано від ТОВ «Торговельний дім «Цитринус» товару на суму 30429114,05 грн. (у тому числі податок на додану вартість на суму 5071520,02 грн.), експертизою також підтверджено реалізацію ДП «Ялтакурорт» товарів, отриманих від ТОВ «Торговельний дім «Цитринус», на суму 27426687,00 грн.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту №37 від 10.01.2012, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід зазначити, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що з метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю. Більш того акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, податковим органом не подано.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій, оскільки зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентами з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків, а також вказують на формальний підхід відповідача до проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011: №0000772302, №0000782302, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011: №0000772302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 722553,00 грн., у тому числі 578042,00 грн. за основним платежем та 144511,00 грн. за штрафними санкціями, №0000782302 на суму 400423,00 грн., у тому числі 320339,00 грн. за основним платежем та 80084,00 грн. за штрафними санкціями, діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 у справі № 2а-6395/11/0170/5 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко