Рішення

від 13.03.2013 по справі 1214/5471/2012

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У.н.1214/5471/2012

Н.п.2/415/56/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2013року Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючої судді Чернобривко Л.Б.,

з участю секретаря судового засідання Дьоміновій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лисичанську цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Лисичанський дошкільний навчальний заклад №11 «Струмочок», треті особи ОСОБА_2, відділ освіти Лисичанської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з вищеназваним позовом, в якому просила поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що 19.09.2011 року наказом №95-К вона була прийнята на роботу вихователем у дошкільний учбовий заклад №11 «Струмок», де працювала до 19.06.2012 року. Наказом №86-К від 19.06.2012 року була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Однак, підставою припинення трудового договору є не подана нею заява за власним бажанням, а наполеглива ініціатива завідуючої ОСОБА_2 в її звільнені з роботи. Фактично укладений трудовий договір був розірваний з ініціативи адміністрації. Причиною звільнення були не вказані в ст.38 КЗпП України підстави, а її стан вагітності, який не перешкоджав продовженню її роботи в якості вихователя. В теперішній час вона перебуває на обліку у жіночій консультації Лисичанської центральної міської лікарні. Таким чином, замість передбачених трудовим законодавством пільг для вагітних жінок та послідуючого надання відпустки за вагітністю та родам, вона опинилася числі безробітних. У зв'язку з чим, була змушена звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, надала пояснення аналогічні обставинам, викладеним в позові, додавши, що 02.07.2012 року вона приїхала на роботу до дошкільного учбового закладу №11 «Струмок» за трудовою книжкою. Просила завідуючу, щоб її залишила працювати, але їй відмовили. З наказом про звільнення вона була ознайомлена. Заяву про звільнена писало власноруч у своїй групі при свідку ОСОБА_15. З завідуючою ОСОБА_2 склалися неприязні відносини через те, що вона вимагала сплачувати працівників дошкільного учбового закладу «Струмок» 1% від заробітної плати та 50 грн. щомісячно невідомо на що, а також через стан вагітності. У зв'язку з тим, що вона почала проявляти незадоволення щодо незаконних вимог, а також через стан вагітності, завідуюча ОСОБА_2 стала кричати, ображати її в присутності дітей. Наполягала, щоб вона написала заяву про звільнення. Після таких образ бажання залишитися на роботі не було, тому вона і написала заяву про звільнення за власним бажанням. 19.06.2012 року вона прийшла на роботу, з 08.30год. до 15 год. ОСОБА_2 почала на неї оказували тиск психологічного характеру, а саме: принижувала честь та гідність, але зі с каргою на ОСОБА_2 вона нікуди не зверталась. Про те, що вона вагітна було відомо завідуючій ОСОБА_2, бо неодразово зверталась до неї, щоб дозволила відвідати поліклініку. Крім того, цей факт вона ні від кого не приховувала. У зв'язку з допущеними порушеннями трудового законодавства при її звільненні просила позовні вимоги задовольнити. 3вільнення з роботи привело до моральних страждать, змінились її звичні життєві зв'язки, погіршився стан здоров'я. Через звільнення залишилась без засобів до існування, ОСОБА_15 як була позбавлена заробітної плати, не мала коштів для придбання ліків.

Представник позивачки ОСОБА_5 у судовому засіданні позов та пояснення позивачки підтримав. Пояснив проте, що у колективі склалась неблагоприятні обставини свідчить колективний лист , направлений на ім»я начальника відділу освіти Лисичанської міської ради 11.07.2012 року ,а також те, що за останні 2 роки з колективу звільни лось майже 30 осіб.

Представник відповідача Арусханян Н.Л. позовні вимоги не визнала, просила у позові відмовити. Вважає, що звільнення позивачки проведено з дотриманням законодавства про працю, підстави для поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відсутні.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивачка особисто написала заяву про звільнення за власним бажанням, тому наказом №86 -к від 19.06.2012 року вона була звільнена за ст.38 КЗпП України. З даним наказом позивачка ознайомлена. Заяву про звільнення позивачка писала без застосування будь-якого тиску, в присутності вихователя дитячого садку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Ніяких зауважень від позивачки до керівництва ДУЗ №11 не надходило. Позивачку вона не принижувала та не ображала. Бажання залишитися на роботі від позивачки не надходило. Про те, що позивачка вагітна їй не було відомо. Дізналася про це лише тоді, коли отримала копії документів в суді.

Ніяких зборів коштів з працівників дитячого закладу нею не проводилося. З позивачкою був укладений строковий договір на один рік, оскільки вона немала необхідної освіти. За освітою позивачка вчитель початкових класів. Після розірвання трудового договору відносини між ними були нормальні. Заяву про те, щоб її знов прийняли на роботу від позивачки не надходило.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що позивачка звільнилася з посади вихователя ДУЗ №11 «Струмочок» з невідомої їй причини. Заяву про звільнення писала у кабінеті завідуючої ОСОБА_2, яка прийняла у позивачки заяву.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що працює вихователем у ДУЗ №11 «Струмочок», відносини зі всіма нормальні. ОСОБА_1 також працювала вихователем у ДУЗ №11 «Струмочок», відносини мали робочий характер. З завідуючою ОСОБА_2 позивачка перебувала у ділових відносинах. ОСОБА_1 написала заяву про звільнення в кабінеті завідуючої в її присутності. З боку завідуючої ОСОБА_2 тиску на позивачку щодо написання заяви про звільнення не було. Позивачка власноручно та за власною волею написала цю заяву.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що з позивачкою ОСОБА_1 пропрацювала з вересня 2011 року вихователем дитячого садку «Струмочок». Завідуючою цього садку є ОСОБА_2, яка вимагала, щоб працівники зі своєї заробітної плати здавали кошти для міського відділу освіти. ОСОБА_1 відмовилася це робити за сімейними обставинами. ОСОБА_2 ображала ОСОБА_1, погрожувала звільненням за статтею. Частково вона ці погрози та образи по відношенню до позивачки чула. Про свою вагітність позивачка повідомляла ОСОБА_2, про це було відомо всім.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що в червні-липні 2012 року на вулиці вона зустріла ОСОБА_1, яка плакала. На питання, що трапилося, вона відповіла, що її звільнили з роботи через сварку з завідуючою дитячого садку, хоча вона повідомляла їй про свою вагітність. На її думку, ОСОБА_1 змусили написати заяву про звільнення, бо хто будучи вагітною буде писати заяву про звільнення за власним бажанням. На зовнішній вигляд було видно, що ОСОБА_1 вагітна. ОСОБА_1 сказала, що на ОСОБА_2 вона нікуди не скаржилася.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що позивачка і по цей час би працювала вихователем у дитячому садку, якби не сварилася з завідуючою ОСОБА_2, якій повідомляла, що вагітна. Після сварок з ОСОБА_2, ОСОБА_1 приймала ліки. Позивачка не говорила йому, що хоче звільнитися з роботи.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 звільнилася з ДУЗ №11 «Струмочок» тоді, коли вона була у відпустці. До цього ОСОБА_1 неодноразово говорила, що бажає звільнитися, оскільки заробітна плата маленька та робота напружена. Ніяких зборів або відрахувань з заробітних плат працівників завідуючою ОСОБА_2 не проводилося. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 конфліктів не виникало. Про вагітність ОСОБА_1 їй не було відомо. У 2005 році відбулась зміна керівника дитячого садка. Працівники звільнялися з роботи, ніхто не хотів повертатися до дитячого садка. Не знає, чи працевлаштувалися звільнені у інші дитячі садки. Особисто їй не було відомо чи була вагітною позивачка. Тільки тепер їй стало відомо, що ОСОБА_1 , будучи вагітною фарбувала забор дитячого садка. .

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що була здивована тим, що позивачка намагається поновитися на роботі, оскільки сама бажала звільнитися. Про причину звільнення ОСОБА_1 їй не відомо. Про конфлікт ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не чула, про це їй нічого невідомо. Ніяких зборів або відрахувань з заробітних плат працівників завідуючою ОСОБА_2 не проводилося. Про вагітність ОСОБА_1 дізналася тоді, коли вона звернулася з позовом до суду. Звільняються працівники з роботи і в теперішній час, але вважає, що це відбувається не через відносини в колективі.

Судом досліджуються докази: уточнена позовна заява, копія наказу №95-К від 19.09.2011 року, копія наказу №86-К від 19.06.2012 року, довідка №42, довідка №414 від 12.07.2012 року, відзив на позовну заяву, копія Статуту КЗ «Лисичанський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) №11 «Струмочок», медична довідка від 10.11.2012 року, копія листка непрацездатності ОСОБА_2., копія акту перевірки додержання СГ законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №12-20-152/0002, копія журналу обліку трудових книжок, копія табелю обліку використання робочого часу, копія заяви про звільнення, скарга, копія про надання відгулів, копія відповіді від 09.08.2012 року №1102, довідка про доходи позивачки, колективне письмо, копія довідки №39, копія довідки №3, подання про надання державної допомоги сім'ям з дітьми.

Суд, заслухавши пояснення сторін , свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка працювала з 19.09.2011 року на посаді вихователя КЗ «Лисичанський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) №11 «Струмочок» /а.с. 6 /.

Наказом № 86-к від 19.06.2012 року позивачка була звільнена з посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. З даним наказом позивачка була ознайомлена та згодна, розрахунки з нею проведені в день звільнення, чого і не заперечують сторони та їх представники у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу із зазначенням конкретних причин, що вказані в даній статті, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий орган у строк, про який просить працівник.

Вирішуючи питання про поновлення на роботі позивача ОСОБА_1 суд виходить з того, що на момент звільнення позивач була вагітна, що підтверджується довідкою поліклініки № 42 від 13.07.2012 року ( на момент видачі довідки вагітність 18-19 тижнів) і це є безспірним порушенням вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України про неможливість звільнення вагітних жінок.

Посилання відповідача про неповідомлення позивачем про вагітність, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підтверджується обставинами справи, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтвердили, що ОСОБА_1 не приховувала від працівників то факт, що вона вагітна і це достовірно було відомо завідуючій дитячим садком ОСОБА_2 Крім того між позивачем та відповідачем склалися такі відносини, що позивачка вимушена була написати заяву про звільнення.

Всі ці обставини свідчать про те, що звільнення позивача було проведено з порушенням вимог трудового законодавства України, у звязку з чим суд визнає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та поновлює позивача на посаді вихователя дитячого закладу з 20 червня 2012 року згідно умов трудового договору. Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом враховано наступне.

Згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати /далі -Порядок/, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до ч. З п. 2, п. 5, 8 Порядку середньомісячна заробітна плата, у випадку нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати /матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо/, а також компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати / підпункт л) п. 4 Порядку/.

Оскільки позивачкою у позовній заяві вказаний період за який вона просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а це період з 20.06.2012 року по 18.07.2012 року , 21 день, інший уточнюючий позов відсутній, суд не може вийти за меді позовних вимоги, тому задовольняє позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку саме за цей час. Із наданої довідки вбачається, що про середньоденний заробіток за травень-червень 2012 року становити 3750грн.563 коп . Середньоденний заробіток складає - 98грн.70 коп.( а.с.80) . Враховуючи довідку, суд вважає, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 2072грн. (98,70 х 21 день) . який підлягає стягненню з відповідача. Крім того з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки витрати по оплаті правових послуг в сумі 150грн.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 114,70грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 -215, 218,367 ЦПК України, ст.ст. 38, 232, 233 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" із змінами та доповненнями, суд -

В И Р І Ш И В

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунального закладу "Лисичанський дошкільний навчального заклад № 11 "Струмочок"", треті особи ОСОБА_2, відділ освіти Лисичанської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя комунального закладу "Лисичанський дошкільний навчальний заклад № 11 "Струмочок"" з 20.06.2012 року.

Стягнути з комунального закладу "Лисичанський дошкільний навчальний заклад № 11 "Струмочок"", ( ідн. код 36642580) на користь ОСОБА_1 ( ідн НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20.06.2012 року по 18.07.2012 року в сумі 2072 ( від тисячі сімдесят дві) грн. 70 коп. , витрати по оплаті правових послуг в сумі 150грн, а всього 2222 ( дві тисяч двісті двадцять дві) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь комунального закладу "Лисичанський дошкільний навчальний заклад № 11 "Струмочок"" майнову шкоду в сумі 2072 (дві тисячі сімдесят дві) грн.. 70 коп.

Стягнути з комунального закладу "Лисичанський дошкільний навчальний заклад № 11 "Струмочок" судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70коп. з вимог про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, ОКПО 37800278, ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок № 31219206700051, код 22030001).

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду.

Суддя: Л.Б.Чернобривко