Рішення

від 07.03.2013 по справі 5011-45/13084-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/13084-2012 07.03.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Трейд Лимитед"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванкард"

про: стягнення 93.091,48 грн.

Суддя: Балац С.В.

Представники:

позивача: Грек О.М. - представник за довіреністю від 06.09.2012, б/н;

відповідача: Ковальчук С.М. - представник за довіреність від 03.09.2012, б/н.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Восток Трейд Лимитед" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аванкард" (далі - відповідач) договору від 19.08.2011 № 426/Д (далі - Договір), останній, згідно специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору (далі - Специфікація), поставив позивачеві товар, але із простроченням, обумовленого сторонами даного спору у Договорі, строку поставки.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вказаним договором з боку відповідача, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, загальний розмір якої становить 100.213,87 грн.

Зазначена вимога позивача складається з пені у розмірі 2.118,90 грн.; штрафу в сумі 43.360,57 грн., що 10 % від суми Договору та зі суми понесених позивачем збитків у розмірі 54.734,40 грн. Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначив наступне.

Внаслідок прострочення відповідачем строку поставки товару на 11 календарних днів позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2.118,90 грн., за період з 18.11.2011 по 28.11.2011.

Крім того, Договором передбачена грошова відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10 % від суми цього договору за прострочення відповідачем строку поставки товару позивачеві більше ніж на 10 календарних днів. З тверджень позивача вбачається, що відповідач прострочив строк поставки товару, який передбачений Договором, на 11 календарних днів, а тому сума штрафу у розмірі 43.360,57 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму понесених збитків у розмірі 54.734,40 грн. Зазначену вимогу позивач обґрунтував тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, які полягають у порушенні строку поставки товару, позивач, зі свого боку, прострочив строк поставки товару товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕНЗА» (далі - покупець) на 7 календарних днів. Зобов'язання позивача щодо поставки товару покупцеві виникли на підставі укладеного між останніми договору від 24.05.2011 № 2405EV про постачання готельного обладнання. Понесені позивачем збитки полягають у застосуванні покупцем грошової відповідальності передбаченої договором від 24.05.2011 № 2405EV за порушення позивачем строку поставки покупцеві товару, згідно специфікації від 26.07.2011 № 14 до договору від 24.05.2011 № 2405EV.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-45/13084-2012.

До відділу діловодства Господарського суду міста Києва 28.11.2012 від товариства з обмеженою відповідальністю «Денза» надійшли письмові пояснення по справі.

Представник позивача 03.12.2012 надав суду заяву про зменшення позовних вимог, якою позивач зменшив вимоги в частині стягнення з відповідача збитків до 45.612,00 грн.

Крім того, представник позивача звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею господарської справи № 5011-26/5664-2012. У судовому засіданні 03.12.2012 вказана заява судом відхилена, як безпідставна.

До відділу діловодства Господарського суду міста Києва 13.12.2012 надійшла заява представника позивача про виправлення описки у позовній заяві. Виходячи з вказаної заяви, позивач просить суд суму штрафу вважати вірною - 45.360,58 грн.

Представник відповідача, в порядку передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзиви. З відзивів відповідача вбачається, що останній вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, та такими, що матеріалами даної справи не підтверджуються, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач свої заперечення на позов обґрунтував наступним чином.

З тверджень відповідача щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 2.118,90 грн. вбачається, що позивач мав право протягом шести місяців звернутися до відповідача із вимогою про сплату неустойки у вигляді пені (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), проте, позивач протягом 6 місяців не скористався своїм правом застосувати до відповідача грошову відповідальність у вигляді пені та штрафу, не пред'явивши відповідачеві відповідної претензії, а тому такі вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Також відповідач зазначив, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 45.360,58 грн., що становить 10 % від суми Договору, є безпідставною, оскільки виходячи з фактичного строку поставки, то 10 календарний день (27.11.2011) перепадає на вихідний день - неділю, а 11 календарний день (28.11.2011), коли фактично відбулася поставка товару, є першим робочим днем - понеділок. Таким чином, відповідач поставив позивачеві товар у строк, який не виходить за межі 10 календарних днів, а тому вимога про застосування грошової відповідальності до відповідача у вигляді штрафу є безпідставною.

Крім того, щодо зверненої до відповідача позовної вимоги про відшкодування завданих позивачеві збитків у розмірі 45.612,00 грн. відповідач зазначив наступне.

По перше: виходячи зі специфікації від 26.07.2011 № 14, яка є Додатком № 14 до договору від 24.05.2011 № 2405EV укладеного між позивачем та покупцем, загальна сума зазначеного договору становить 456.120,00 грн. За вказаною специфікацією позивач зобов'язався поставити покупцеві міні сейф для гостьового номера Elsafe Sentinel II Digital 41 у кількості 181 штук на загальну суму 130.320,00 грн. та мінібари РВ-40 у кількості 181 штук на загальну суму 325.800,00 грн. Як випливає з листа покупця від 23.02.2012 № 64/1, останній розрахував неустойку (пеню та штраф) від загальної суми специфікації від 26.07.2011 № 14, в той час як відповідач жодного відношення не має щодо до поставки позивачеві товару - міні сейф для гостьового номера Elsafe Sentinel II Digital 41 у кількості 181 штук на загальну суму 130.320,00 грн.

По друге: Також зі згаданого вище листа покупця вбачається, що останній просив позивача сплатити неустойку за реквізитами покупця. Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, грошові кошти у розмірі 45.612,00 грн. були вирахувані покупцем зі суми остаточного платежу за товар по договору від 24.05.2011 № 2405EV. Зазначене твердження позивача суперечить обраному покупцем способу застосування до нього штрафних санкцій. Крім того, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу сплати на користь покупця неустойки.

По третє: з наданих товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕНЗА» суду платіжних доручень та з банківських виписок з розрахункового рахунку позивача не вбачається можливим встановити той факт, що покупець перераховував позивачеві грошові кошти саме за товар згідно специфікації від 26.07.2011 № 14, яка є Додатком № 14 до договору від 24.05.2011 № 2405EV, та саме в той день, від якого покупець відрахував 7 календарних днів прострочення. Крім того, сума грошових коштів, яка надійшла позивачеві від покупця згідно банківських виписок з розрахункового рахунку позивача, перевищує суму перерахованих позивачеві коштів згідно видаткових накладних майже на 150.000,00 грн. Позивачем не надано суду усіх платіжних доручень, за якими були перераховані покупцем позивачеві грошові кошти, а тому відсутні докази того, що покупець вирахував (утримав) з остаточного платежу неустойку, яку позивач просить стягнути з відповідача у якості понесених збитків.

У судовому засіданні 07.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Восток Трейд Лимитед" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аванкард" (далі - відповідач) укладено Договір від 19.08.2011 № 426/Д на постачання товару (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати поставку мінібарів (далі - товар), відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) та вихідних даних для замовлення товару (Додаток № 2 до Договору), які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору), а позивач зобов'язався прийняти товар належної якості та оплатити їх вартість згідно умов Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня перерахування позивачем на поточний рахунок відповідача грошових коштів, передбачених п. 3.4 Договору.

Загальна вартість останнього дорівнює 453.605,76 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно п. 3.4 Договору, позивач сплачує відповідачеві авансовий платіж у розмірі 70 (сімдесят) % від загальної вартості Договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Договору. А остаточний платіж у розмірі 30 (тридцять) % від загальної вартості Договору, позивач сплачує відповідачеві протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі товару (п. 3.5 Договору).

У випадку несвоєчасної поставки товару відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми Договору за кожен день прострочення (п. 8.2 Договору).

Згідно з п. 8.3 Договору, у випадку, якщо затримка поставки товару відповідачем триває більше ніж 10 (десять) календарних днів, відповідач виплачує позивачеві додатково штраф у розмірі 10 (десять) % від загальної вартості Договору.

Як вбачається зі Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, відповідач зобов'язався поставити позивачеві наступний товар: мінібар РВ-40, вартість якого складає 2.060,80 грн., у кількості 181 штук на загальну суму 453.605,76 грн., з урахуванням поставки, вартість якої становить 5.000,00 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України договір встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, 19.08.2011 перерахував грошові кошти на поточний рахунок відповідача у розмірі 317.524,03 грн., що дорівнює 70 % суми Договору. Факт сплати позивачем авансового платежу у розмірі 70 % суми Договору підтверджується платіжним дорученням від 19.08.2011 № 103, належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах даної справи.

Таким чином, відповідач, згідно з п. 2.1 Договору, повинен був поставити товар 17.11.2011.

Частиною 1. ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач, згідно видаткової накладної № РН-000158 та акту здачі-прийняття робіт від 28.11.2011 № ОУ-0000502, поставив позивачеві товар 28.11.2011. Належним чином засвідчені копії зазначених документів містяться у матеріалах даної справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем у зв'язку з порушенням п. 2.1 Договору, звернена до відповідача позовна вимога у вигляді стягнення з останнього штрафу передбаченої п. 8.3 Договору, що складає 10 % від суми останнього, тобто, згідно заяви позивача про виправлення описки у позовній заяві, 45.360,58 грн.

Проте, зазначена вище вимога позивача є безпідставною, з огляду на наступне.

Позивач, в порядку передбаченому п. 3.4 Договору, 19.08.2011 перерахував відповідачеві грошові кошти. Таким чином, виходячи з вимог встановлених п. 2.1 Договору, відповідач повинен був поставити товар 17.11.2011. Однак, товар був поставлений відповідачем 28.11.2011.

Як зазначалося вище, відповідач, у випадку затримки поставки товару більше ніж на 10 календарних днів, виплачує позивачеві 10 % штрафу, проте, виходячи з фактичного строку поставки, то 10 календарний день (27.11.2011) перепадає на вихідний день - неділю, а 11 календарний день (28.11.2011), коли фактично відбулася поставка товару, є першим робочим днем - понеділок.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, виходячи з викладеного, відповідачем було поставлено позивачеві товар у строк, який не виходить за межі 10 календарних днів, а тому вимога про застосування грошової відповідальності у вигляді штрафу до відповідача встановленої п. 8.3 Договору, в сумі 45.360,58 грн. є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку із простроченням строку поставки, відповідач просить суд стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені, яка передбачена п. 8.2 Договору, у розмірі 2.118,90 грн. за період з 18.11.2011 по 28.11.2011.

Виходячи з викладених вище обставин, відповідач, в порушення умов Договору та прав позивача, поставив останньому товар із порушенням строку на 10 календарних днів, що тягне за собою грошову відповідальність у вигляді пені, передбаченої п. 8.2 Договору. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у розмірі 1.926,27 грн. за наступним розрахунком суду: 453.605,76 грн. * 0.042 % * 10 = 1.905,20 грн.

Крім викладених вище вимог, позивач заявив вимогу до відповідача, яка полягає у стягненні з останнього суми збитків, понесених внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань встановлених п. 2.1 Договору. Згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог, останній просить суд стягнути з відповідача 45.612,00 грн. Зазначена вимога мотивована наступним.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Еверкейс України», найменування якого змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Трейд Лимитед" (протокол загальних зборів учасників юридичної особи позивача від 27.07.2011 № 3), та товариством з обмеженою відповідальністю «Денза» (далі - покупець) 24.05.2011 укладено договір № 2405EV про постачання готельного обладнання. З п. 1.1 зазначеного договору вбачається, що позивач прийняв на себе зобов'язання виконати поставку готельного обладнання, відповідно до специфікацій (Додатків).

Як видно зі специфікації від 26.07.2011 № 14, яка є Додатком № 14 до договору від 24.05.2011 № 2405EV, позивач зобов'язався поставити покупцеві наступні товари: 1) міні сейф для гостьового номера Elsafe Sentinel II Digital 41 у кількості 181 штук на загальну суму 130.320,00 грн.; 2) мінібар РВ-40 у кількості 181 штук на загальну суму 325.800,00 грн.

Таким чином, загальна вартість договору від 24.05.2011 № 2405EV становить 456.120,00 грн. (п. 3.3 вказаного договору).

10.08.2011 між позивачем та покупцем укладено додаткову угоду про внесення змін до додатку № 14 до договору від 24.05.2011 № 2405EV, згідно з якою, зокрема, пункти 2, 4 вказаного додатку викладено у наступній редакції: «позивач зобов'язаний здійснити поставку товару у повному обсязі, передбаченому специфікацією від 26.07.2011 № 14 протягом 25 (двадцяти п'яти) календарних днів з дня перерахування покупцем на поточний рахунок позивача грошових коштів у розмірі не менше 25 (двадцяти п'яти) % від загальної вартості згаданої специфікації протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури» (п. 2 додаткової угоди від 10.08.2011 про внесення змін до додатку № 14).

Пунктом 6.2 договору від 24.05.2011 № 2405EV передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару позивач сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми зазначеного договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 6.3 договору від 24.05.2011 № 2405EV, у випадку, якщо затримка поставки товару відповідачем триває більше ніж 5 (п'ять) календарних днів, відповідач виплачує позивачеві додатково штраф у розмірі 12 (дванадцять) % від загальної вартості специфікації від 26.07.2011 № 4 до згаданого договору. Покупець має право зменшити розмір остаточного платежу на суму зазначеного штрафу.

Покупець, листом від 23.02.2012 № 64/1, повідомив позивача про те, що останній поставив товар 28.11.2011 із затримкою на 7 календарних днів, що призвело до застосування до нього матеріальної відповідальності у вигляді пені та штрафу, загальна сума якої, згідно заяви представника позивача про зменшення позовних вимог від 03.12.2012, становить 45.612,00 грн. Водночас покупець у згаданому листі просив позивача сплатити неустойку за вказаними реквізитами покупця.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, заслухавши сторін спору з приводу даної вимоги, прийшов до висновку що остання є необґрунтованою та безпідставною з огляду на наступне.

Виходячи зі специфікації від 26.07.2011 № 14, яка є Додатком № 14 до договору від 24.05.2011 № 2405EV загальна сума останньої становить 456.120,00 грн., яка складається з двох найменувань товару, а саме: 1) міні сейф для гостьового номера Elsafe Sentinel II Digital 41 у кількості 181 штук на загальну суму 130.320,00 грн.; 2) мінібар РВ-40 у кількості 181 штук на загальну суму 325.800,00 грн.

Покупець у своєму листі від 23.02.2012 № 64/1 адресованому позивачеві, розрахував неустойку (пеню та штраф) від загальної суми специфікації від 26.07.2011 № 14, в той час як відповідач жодного відношення до поставки позивачеві товару - міні сейф для гостьового номера Elsafe Sentinel II Digital 41 у кількості 181 штук на загальну суму 130.320,00 грн. не має.

Також зі згаданого вище листа вбачається, що останній просив позивача сплатити неустойку за реквізитами покупця. Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, грошові кошти у розмірі 54.734,40 грн. (45.612,00 грн. - сума згідно заяви про зменшення позовних вимог) були вирахувані покупцем зі суми остаточного платежу за товар по договору від 24.05.2011 № 2405EV. Зазначене твердження позивача суперечить обраному покупцем способу застосування до нього штрафних санкцій. Крім того, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що останній сплатив на користь покупця неустойку зазначену у листі від 23.02.2012 № 64/1.

З іншого боку, позивач факт утримання покупцем грошових коштів у розмірі 45.612,00 грн. належним чином не довів, оскільки за розрахунками суду, згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень, покупець перерахував позивачеві грошові кошти у розмірі 398.665,00 грн., а згідно банківських виписок з розрахункового рахунку позивача про надходження грошових коштів, покупець перерахував 600.653,62 грн. Таким чином, різниця в сумі переведених покупцем позивачеві грошових коштів становить 201.988,62 грн.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не надано суду всіх платіжних доручень, згідно з якими покупець оплачував позивачеві товар за договором від 24.05.2011 № 2405EV, тому відсутня можливість встановити факт утримання покупцем грошових коштів в якості застосування штрафних санкцій з остаточного платежу у розмірі 45.612,00 грн. Отже, позивач не довів належним чином факт завданих йому збитків у сумі 45.612,00 грн.

Крім того, як випливає з п. 1 додаткової угоди № 1 до договору від 24.05.2011 № 2405EV, позивач із покупцем дійшли згоди доповнити асортимент товару, що поставляється за згаданим договором. Таким чином, асортимент, якість, кількість товару, що поставляється визначається у Додатку № 1 (специфікація №2); Додатку № 2 (специфікація №3); Додатку № 3 (специфікація №4); Додатку № 4 (специфікація №5); Додатку № 5 (специфікація №6); Додатку № 6 (специфікація №7); Додатку № 7 (специфікація №8 до додаткової угоди № 1 від 7 червня 2011 року).

Виходячи з викладеного, позивач поставляв покупцеві товари в межах 8 специфікацій до договору від 24.05.2011 № 2405EV.

З платіжних доручень та з банківських виписок з розрахункового рахунку позивача, зокрема, з реквізиту «призначення платежу», вбачається, що покупець перераховував позивачеві грошові кошти «за товари та матеріали згідно специфікацій до договору від 24.05.2011 № 2405EV».

Отже, виходячи з викладеного, позивачем не доведено належним чином те, що покупець здійснив оплату 25.10.2011 саме за товар передбачений специфікацією від 26.07.2011 № 14, а тому відсутні докази того, що дійсний термін прострочення поставки позивачем покупцеві становить 7 календарних днів.

Окрім викладеного, суд приймає до уваги той факт, що редакція пункту 6.3 договору від 24.05.2011 № 2405EV, примірнику позивача, суттєво відрізняється від примірника згаданого договору наданого покупцем. Різниця даного пункту полягає у наступному.

Виходячи з примірника договору від 24.05.2011 № 2405EV наданого позивачем, п. 6.3 викладений у наступній редакції: «у разі затримки поставки товару більше ніж на 5 календарних днів, позивач виплачує покупцеві штраф у розмірі 12 % від загальної вартості кожної специфікації до договору». Однак, в примірнику договору наданого покупцем, п. 6.3 викладений наступним чином: «у разі затримки поставки товару більше ніж на 5 календарних днів, позивач виплачує покупцеві штраф у розмірі 10 % від загальної вартості кожної специфікації до договору».

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Підсумовуючи викладені вище обставини щодо вимоги про відшкодування збитків, позивач не довів суду причинно-наслідкового зв'язку між виникненням у останнього збитків та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором та не обґрунтував розмір понесених збитків, що виключає можливість задовольнити такі вимоги.

За таких підстав, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванкард" (03037, м. Київ, вул. Бориса Гаріна, буд. 29, кв. 1; код ЄДРПОУ: 30578363, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Трейд Лимитед" (03150, м. Київ, вул. Боженко, буд. 86-Б; код ЄДРПОУ: 37480534, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) - 1.905,20 (одна тисяча дев'ятсот п'ять) грн. 20 коп. - пені; 38,11 (тридцять вісім) грн. 11 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.03.2013 року.

Суддя С.В. Балац