Постанова

від 23.04.2013 по справі 5011-45/13084-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа№ 5011-45/13084-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

За участю представників сторін:

Від позивача - Грек О.М. ( довір. від 06.09.12);

Від відповідача - Ковальчук С.М. ( довір. від 03.09.12);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейд Лимитед»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2013р.

у справі № 5011-45/13084-2012 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейд Лимитед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванкард»

про стягнення 93 091,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.03.2013р. у справі №5011-45/13084-2012 позов задоволено частково Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванкард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Трейд Лимитед" - 1905,20 грн. 20 коп. - пені; 38,11грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідачем було поставлено позивачеві товар у строк, який не виходить за межі 10 календарних днів, а тому вимога про застосування грошової відповідальності у вигляді штрафу є безпідставною.

Оскільки відповідач в порушення умов договору та прав позивача, поставив товар із порушенням строку на 10 календарних днів, це тягне за собою грошову відповідальність у вигляді пені, передбаченої п.8.2 договору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2013р. в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідачем поставлено мінібари через 101 день після здійснення позивачем оплати 70% загальної вартості договору, в той час коли умовами договору було передбачено здійснення поставки протягом 90 календарних днів з дня перерахування постачальником грошових коштів. Застосовані судом норми цивільного кодексу не підлягають застосуванню, оскільки у договорі встановлено інше. Позивачем та відповідачем було чітко узгоджено настання наслідків по сплаті штрафу у разі прострочення поставки більше ніж на 10 календарних днів (незалежно від того робочі чи неробочі ці дні).

Щодо вимоги про стягнення збитків то судом, як зазначає скаржник, не було враховано того, що договір укладався з метою виконання укладеного позивачем з ТОВ «ДЕНЗА» (покупець) договору, предметом якого є виконання поставки готельного обладнання для готелю «Харків Палас». Доводи про те, що позивачем не було доведено нанесених йому збитків є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

19.08.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Восток Трейд Лимитед" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аванкард" укладено договір № 426/Д на постачання товару, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати поставку мінібарів, відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до договору) та вихідних даних для замовлення товару (Додаток № 2 до договору), які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору), а позивач зобов'язався прийняти товар належної якості та оплатити їх вартість згідно умов договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня перерахування позивачем на поточний рахунок відповідача грошових коштів, передбачених п. 3.4 договору.

Відповідно п. 3.4 договору, позивач сплачує відповідачеві авансовий платіж у розмірі 70 (сімдесят) % від загальної вартості договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами договору. А остаточний платіж у розмірі 30 (тридцять) % від загальної вартості договору, позивач сплачує відповідачеві протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 3.5 договору).

У випадку несвоєчасної поставки товару відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми договору за кожен день прострочення (п. 8.2 договору).

Згідно з п.8.3 договору, у випадку, якщо затримка поставки товару відповідачем триває більше ніж 10 (десять) календарних днів, відповідач виплачує позивачеві додатково штраф у розмірі 10 (десять) % від загальної вартості договору.

Як вбачається зі Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору, відповідач зобов'язався поставити позивачеві наступний товар: мінібар РВ-40, вартість якого складає 2060,80 грн., у кількості 181 штук на загальну суму 453605,76 грн., з урахуванням поставки, вартість якої становить 5000,00 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Господарським судом міста Києва встановлено, що 19.08.2011р. позивачем перераховано грошові кошти на поточний рахунок відповідача у розмірі 317524,03 грн., що дорівнює 70% суми договору, що підтверджується платіжним дорученням від 19.08.2011р. № 103.

Таким чином, як вірно зазначає місцевий господарський суд, відповідач, згідно з п.2.1 договору, повинен був поставити товар 17.11.2011р.

Частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач, згідно видаткової накладної № РН-000158 та акту здачі-прийняття робіт від 28.11.2011р. № ОУ-0000502, поставив позивачеві товар 28.11.2011р.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач у зв'язку з порушенням відповідачем п. 2.1 договору, просить стягнути з відповідача штраф, що передбачено п. 8.3 договору.

Позивачем, в порядку передбаченому п. 3.4 договору, 19.08.2011р. перераховано відповідачеві грошові кошти. Виходячи з вимог встановлених п. 2.1 договору, відповідач повинен був поставити товар 17.11.2011р., товар був поставлений відповідачем 28.11.2011р.

Як зазначалося вище, відповідач, у випадку затримки поставки товару більше ніж на 10 календарних днів, виплачує позивачеві 10 % штрафу, проте, виходячи з фактичного строку поставки, то як вірно встановлено місцевим господарським судом 10 календарний день (27.11.2011р.) перепадає на вихідний день - неділю, а 11 календарний день (28.11.2011р.), коли фактично відбулася поставка товару, є першим робочим днем - понеділок.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем було поставлено позивачеві товар у строк, який не виходить за межі 10 календарних днів, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, а отже місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимога про застосування грошової відповідальності у вигляді штрафу до відповідача встановленої п. 8.3 договору, в сумі 45 360,58 грн. є безпідставною та не підлягає задоволенню.

У зв'язку із простроченням строку поставки, відповідач просив суд стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені, яка передбачена п. 8.2 договору, у розмірі 2 118,90 грн. за період з 18.11.2011р. по 28.11.2011р.

Як встановлено вище, відповідач в порушення умов договору, поставив позивачу товар із порушенням строку на 10 календарних днів, що тягне за собою грошову відповідальність у вигляді пені, передбаченої п. 8.2 договору,а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у розмірі 1926,27 грн.

Крім того, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 45612,00 грн., понесених внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань встановлених п. 2.1 договору.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Еверкейс України", найменування якого змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Трейд Лимитед" (протокол загальних зборів учасників юридичної особи позивача від 27.07.2011р № 3), та товариством з обмеженою відповідальністю "Денза" ( покупець) 24.05.2011р. укладено договір № 2405EV про постачання готельного обладнання. З п.1.1 зазначеного договору вбачається, що позивач прийняв на себе зобов'язання виконати поставку готельного обладнання, відповідно до специфікацій (Додатків).

Позивач зобов'язався поставити покупцеві наступні товари: 1) міні сейф для гостьового номера Elsafe Sentinel II Digital 41 у кількості 181 штук на загальну суму 130.320,00 грн.; 2) мінібар РВ-40 у кількості 181 штук на загальну суму 325.800,00 грн. (специфікація від 26.07.2011р. № 14, яка є Додатком № 14 до договору від 24.05.2011 № 2405EV). Таким чином, загальна вартість договору від 24.05.2011р. № 2405EV становить 456120,00 грн. (п. 3.3 вказаного договору).

10.08.2011р. між позивачем та покупцем укладено додаткову угоду про внесення змін до додатку № 14 до договору від 24.05.2011 № 2405EV, згідно з якою, зокрема, пункти 2, 4 вказаного додатку викладено у наступній редакції: "позивач зобов'язаний здійснити поставку товару у повному обсязі, передбаченому специфікацією від 26.07.2011р. № 14 протягом 25 (двадцяти п'яти) календарних днів з дня перерахування покупцем на поточний рахунок позивача грошових коштів у розмірі не менше 25 % від загальної вартості згаданої специфікації протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури" (п. 2 додаткової угоди від 10.08.2011р. про внесення змін до додатку № 14).

Пунктом 6.2 договору від 24.05.2011р. № 2405EV передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару позивач сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми зазначеного договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п.6.3 договору від 24.05.2011р. № 2405EV, у випадку, якщо затримка поставки товару відповідачем триває більше ніж 5 (п'ять) календарних днів, відповідач виплачує позивачеві додатково штраф у розмірі 12 (дванадцять) % від загальної вартості специфікації від 26.07.2011р. № 4 до згаданого договору. Покупець має право зменшити розмір остаточного платежу на суму зазначеного штрафу.

Покупець, листом від 23.02.2012р. № 64/1, повідомив позивача про те, що останній поставив товар 28.11.2011р. із затримкою на 7 календарних днів, що призвело до застосування до нього матеріальної відповідальності у вигляді пені та штрафу, загальна сума якої, згідно заяви представника позивача про зменшення позовних вимог від 03.12.2012р., становить 45 612,00 грн. Водночас покупець у згаданому листі просив позивача сплатити неустойку за вказаними реквізитами покупця.

Як вбачається зі специфікації від 26.07.2011р. № 14, яка є Додатком № 14 до договору від 24.05.2011р. № 2405EV, загальна сума останньої становить 456120,00 грн., яка складається з двох найменувань товару, а саме: 1) міні сейф для гостьового номера Elsafe Sentinel II Digital 41 у кількості 181 штук на загальну суму 130320,00 грн.; 2) мінібар РВ-40 у кількості 181 штук на загальну суму 325800,00 грн.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом покупець у своєму листі від 23.02.2012р. № 64/1 адресованому позивачеві, розрахував неустойку (пеню та штраф) від загальної суми специфікації від 26.07.2011р. № 14, в той час як відповідач жодного відношення до поставки позивачеві товару - міні сейф для гостьового номера Elsafe Sentinel II Digital 41 у кількості 181 штук на загальну суму 130320,00 грн. не має.

Позивачем не надано суду належного та допустимого доказу того, що ним сплачено на користь покупця неустойку зазначену у листі від 23.02.2012 № 64/1.

Крім того, як випливає з п.1 додаткової угоди №1 до договору від 24.05.2011р. № 2405EV, позивач із покупцем дійшли згоди доповнити асортимент товару, що поставляється за згаданим договором. Таким чином, асортимент, якість, кількість товару, що поставляється визначається у Додатку № 1 (специфікація №2); Додатку № 2 (специфікація №3); Додатку № 3 (специфікація №4); Додатку № 4 (специфікація №5); Додатку № 5 (специфікація №6); Додатку № 6 (специфікація №7); Додатку № 7 (специфікація №8 до додаткової угоди № 1 від 7 червня 2011 року), позивач поставляв покупцеві товари в межах 8 специфікацій до договору від 24.05.2011р. № 2405EV.

З платіжних доручень та з банківських виписок з розрахункового рахунку позивача, зокрема, з реквізиту "призначення платежу", вбачається, що покупець перераховував позивачеві грошові кошти "за товари та матеріали згідно специфікацій до договору від 24.05.2011р. № 2405EV".

Отже, як вірно зазначає місцевий господарський суд, позивачем не доведено належним чином те, що покупець здійснив оплату 25.10.2011р. саме за товар передбачений специфікацією від 26.07.2011р. № 14, а тому відсутні докази того, що дійсний термін прострочення поставки позивачем покупцеві становить 7 календарних днів.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між виникненням у нього збитків та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором та не обґрунтував розмір понесених збитків.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейд Лимитед» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2013р. у справі №5011-45/13084-2012 залишити без змін.

3.Матеріали справи №5011-45/13084-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Калатай Н.Ф.

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2013р.