Рішення

від 18.03.2013 по справі 916/50/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р.Справа № 916/50/13-г Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бєлих К.В.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача Гришко С.О.,

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим Готель Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Краще Рішення" про розірвання договору та стягнення 22178,68 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2013 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим Готель Сервіс", з урахуванням ухвали від 04.02.2013 р. порушено провадження у справі № 916/50/13-г, призначено її до розгляду в засідання суду на 04.02.2013 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 04.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 04.03.2013 р., в судовому засіданні 04.03.2013 р. -до 18.03.2013 р.

Згідно ст.69 ГПК України ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2013 р. за клопотанням позивача строк розгляду спору продовжено до 19.03.2013 р.

Позивач повідомлений про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками його представника.

Копії ухвал господарського суду Одеської області про порушення провадження та відкладення розгляду справи, направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Краще Рішення", зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись до суду з відміткою поштової установи про те, що за зазначеною адресою адресат не проживає.

З урахуванням викладеного та того, що на господарський суд обов'язок з розшуку учасників процесу не покладено, відповідач вважається належним чином повідомленими про час і місце проведення судових засідань.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 18.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Крим Готель Сервіс" (далі - ТОВ „Крим Готель Сервіс") звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Краще Рішення" (далі - ТОВ „Краще Рішення") про розірвання укладеного між сторонами договору поставки від 27.04.2012 р. № 41 та стягнення з 22178,68 грн., з яких 20352,00 грн. основного боргу у вигляді авансу, на який не поставлено товар, 325,30 грн. 3% річних та 1501,38 грн. пені, нарахованих на суму передоплати.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ „Крим Готель Сервіс" посилається на положення ст.ст.188,193,232,265,267 ГК України, ст.ст.526,536,625,651,693 ЦК України, умови названої вище угоди, рахунки-фактури від 18.04.2012 р. № СФ-0000016, від 27.04.2012 р. № СФ-0000020, платіжні доручення від 08.05.2012 р. № 775, від 16.05.2012 р. № 846, претензію від 18.09.2012 р. № 01-23/125, докази її направлення тощо.

Відповідач відзив на позов не подав, у зв'язку з чим розгляд справи здійснюється в порядку ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив таке.

27.04.2012 р. між ТОВ „Краще Рішення" (Постачальник, Продавець) та ТОВ „Крим Готель Сервіс" (Покупець) укладено договір поставки № 41 (Договір), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товари народного споживання, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору (п.1.1 Договору).

Продаж здійснюється за договірними цінами. Кількість і ціни вказуються в накладних на товар та в рахунках, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1 Договору). Загальна сума Договору складається із усіх сум на партії товарів, що був поставлений в рамках цього Договору (п.2.2 Договору).

Оплата за товар здійснюється наступним чином: передоплата за замовлену партію товару складаю 70% і є підставою для розміщення замовлення у виробництво (п.3.1.1 Договору); остаточний розрахунок здійснюється після відвантаження товару Покупцеві шляхом перерахунку коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця на пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту проведення відвантаження (отримання) товару (п.3.1.2 Договору). Підставою для оплати є видаткова, податкова накладна та рахунок, які надаються Продавцем Покупцю (п.3.3 Договору).

Товар вважається прийнятим і таким, що належить Покупцю, з моменту підписання видаткової накладної представником Покупця (п. 4.4 Договору).

У випадку порушення термінів виконання зобов'язань, визначених цим Договором, до винної сторони застосовуються штрафні санкції у вигляді пені. Пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (у відсотках річних) на загальну вартість невиконаних зобов'язань за кожен календарний день порушення (п.6.3 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до „31" грудня 2012 р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не повідомить про свій намір його розірвати, Договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах (п.10.1 Договору).

Договір, який продовжив свою дію до 31.12.2013 р. на підставі п.10.1 Договору, підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору Постачальником виставлено рахунок-фактуру від 27.04.2012 р. № СФ-0000020 на оплату 5352,00 грн. вартості 500 штук тапок за ціною 8,92 грн. за штуку без ПДВ.

Покупцем перераховано 5352,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.05.2012 р. № 775.

18.09.2012 р. Покупцем оформлено та надіслано претензію № 01-23/125, в якій просить Постачальника виконати умови Договору в частині поставки товару.

Залишення цієї претензії без задоволення спричинило подачу позову в рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення його вимог частково, виходячи з наступного.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір поставки продукції.

При цьому ТОВ „Крим Готель Сервіс" виконано належним чином взяті на себе обов'язки та внесено передоплату в сумі 5352,00 грн. за обумовлену сторонами партію товару у кількості 500 штук тапок за ціною 8,92 грн. за штуку без ПДВ, доказом чого є досліджені в описовій частині рішення документи.

В свою чергу ТОВ „Краще Рішення" зазначений вище товар не поставило, не дивлячись на те, що відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України такі дії мали бути вчинені протягом семи днів з моменту виставлення претензії від 18.09.2012 р. № 01-23/125. Той факт, що за юридичною адресою Постачальником кореспонденцію не одержано, зворотній наведеному вище висновок не зумовлює, оскільки неотримання претензії сталось внаслідок винних дій ТОВ „Краще Рішення".

В ч.2 ст.651 ЦК України зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, встановлення господарським судом у процесі вирішення спору істотного порушення Постачальником умов Договору, позовні вимоги в частині розірвання угоди та стягнення 5352,00 грн. авансу підлягають задоволенню на підставі ч.2 ст.651 та ч.2 ст.693 ЦК України відповідно.

Відносно стягнення 15000,00 грн., перерахованих за платіжним дорученням від 16.05.2012 р. № 846, господарський суд зауважує, що їх сплачено згідно рахунку-фактури від 18.04.2012 р. № СФ-0000016, у той час як угоду укладено тільки 27.04.2012 р., тобто названий рахунок та його оплата не відносяться до Договору, тому остання не може бути повернута як платіж за ним.

Отже, у позові про стягнення 15000,00 грн. авансу слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, то їхнє задоволення унеможливлюється тим, що в даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблено в постанові Вищого господарського суду України від 09.06.2011 р. по справі № 43/308-10, з яким погодився Верховний Суд України в постанові від 28.11.2011 р.

Відтак, у задоволенні вимог про стягнення 3% річних суд відмовляє.

Також відсутні підстави для стягнення пені, оскільки її розрахунок являється помилковим з огляду на суму основного боргу, яка стягнута судом, та невірне визначення першого дня прострочення, який має встановлюватись з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України, а не виходячи з ч.4 ст.267 ГК України, адже домовленості щодо поставки товару, вказаного в рахунку-фактурі від 27.04.2012 р. № СФ-0000020, партіями не було.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір поставки від 27.04.2012 р. № 41, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Крим Готель Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Краще Рішення".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Краще Рішення" (65028, м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 34, кв. 16, код 37114204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим Готель Сервіс" (98654, АР Крим, м. Ялта, с.м.т. Відрадне, вул. Моріса Тореза, буд. 5, код 36973441) 5352/п'ять тисяч триста п'ятдесят два/ грн. 00 коп. заборгованості та 1461/одна тисяча чотириста шістдесят одна/ грн. 39 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення підписано 20.03.2013 р.

Суддя Лічман Л.В.