Рішення

від 18.03.2013 по справі 923/17/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 р. Справа № 923/17/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод", м. Херсон

про: стягнення 22 794 грн. 24 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - представник Міщенко Г.В. дов. від 01.03.13 р.

від відповідача - представник Кузьменко О.А. дов. від 11.03.2013 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" (відповідач) основного боргу в сумі 21 804 грн., 3% річних в сумі 165 грн. 87 коп. та пені в сумі 824 грн. 37 коп.

Від представника позивача у порядку ст. 22 ГПК України 11.02.2013 р. було подано заяву про зменшення позовних вимог, за якою позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21 804 грн., 3% річних в розмірі 164 грн. 42 коп. та пеню в розмірі 822 грн. 11 коп. Оскільки вищевказана заява не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд прийняв її до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару відсутні.

Справу розглянуто понад двохмісячний термін встановлений ст. 69 ГПК України, який ухвалою від 26.02.2012 року було продовжено на 15 днів - до 17.03.2013 р.

17.03.2013 р. був неробочим днем та відповідно до ч.3 ст.51 ГПК України, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день, у зв'язку з чим розгляд справи був призначений на 18.03.2013 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 05 червня 2012 року було укладено договір № 42-12, який за юридичною природою є договором купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та продати відповідачу електронно-тензометричні ваги для статистичного зважування НПВ-1000 кг типу ВБ-1000 вартістю 127 190 грн., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість в наступному порядку: 38 157 грн. - протягом п'яти банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку від продавця, 38 157 грн. - протягом двадцяти банківських днів після оплати першої частини платежу; 50876 грн. - протягом трьох банківських днів після повідомлення покупця продавцем про готовність до відвантаження обладнання.

Позивач виконуючи умови договору поставив відповідачу товар, що підтверджено видатковою накладною № 38 від 20.09.2012 р., який отриманий представником Слащовим М.Г., який діяв на підставі довіреності № 193 від 14.09.2012 р.

Матеріали справи містять рахунки на оплату № НТ12-14 від 19.06.2012 р. на суму 32 706 грн., № НТ12-18 від 17.07.2012 р. на суму 32 706 грн., № НТ12-28 від 20.09.2012 р. на суму 21 804 грн., № НТ12-30 від 25.09.2012 р. на суму 21 804 грн., які позивач виставляв відповідачу для оплати вартості товару.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 21 804 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що твердження відповідача щодо оплати вартості товару у повному обсязі спростовується матеріалами справи, оскільки відповідно до банківської виписки від 23.01.2013 р. перераховані 14.09.2012 р. відповідачем 43 608 грн. позивачу, були повернуті останнім 17.09.2012 р.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 164 грн. 42 коп.

Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 822 грн. 11 коп. пені, суд виходить із наступного.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас, згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору сторони обумовили, що за порушення строків платежів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми, яка належить до сплати, за кожен день прострочення, але не більше 20 % від суми, вказаної у п. 4.1.

Оскільки за своєю сутністю та за визначеним договором порядком розрахунку вказана неустойка в розумінні статті 549 ЦК України фактично є пенею, у даному випадку сторонами помилково вжито термін "штраф". Разом з тим, вказана описка не звільняє відповідача від обумовленої сторонами відповідальності, тому 822 грн. 11 коп. пені підлягають стягненню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1720 грн. 22 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеній сумі.

Позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" має бути повернуто з державного бюджету 28 коп., у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог перерахованого платіжними дорученнями № 589 від 26.12.2012 р. та № 593 від 09.01.2013 р.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 1, код ЄДРПОУ 36419799) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" (61166, м. Харків, пр-т Леніна, 40, під'їзд 2, код ЄДРПОУ 36624184) суму основного боргу у розмірі 21 804 грн., 3% річних у розмірі 164 грн. 42 коп., пеню в розмірі 822 грн. 11 коп., та 1 720 грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" (61166, м. Харків, пр-т Леніна, 40, під'їзд 2, код ЄДРПОУ 36624184) зі спеціального рахунку державного бюджету України (р/р 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, Одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонськiй областi) - 28 коп. судового збору перерахованого платіжними дорученнями № 589 від 26.12.2012 р. та № 593 від 09.01.2013 р., у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог у справі. Оригінал платіжних доручень знаходиться в матеріалах справи № 923/17/2013.

4. Наказ видати.

Повне рішення складено 20.03.2013р.

Суддя В.П.Ярошенко