Постанова

від 30.05.2013 по справі 923/17/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р.Справа № 923/17/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Лисенко В.А., Журавльова О.О.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням голови суду №367 від 30.05.2013 р.)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод"

на рішення господарського суду Херсонської області від 18 березня 2013 року

по справі № 923/17/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Технологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод"

про стягнення 22 794,24 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова-Технологія" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" 21 804,00 грн. заборгованості за договором №42-12 від 05.06.2012 року, 3% річних у розмірі 164,42 грн. та пені у розмірі 822,11 грн., а також відшкодування судових витрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.02.2013 р.).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18 березня 2013 року у справі №923/17/13-г (суддя Ярошенко В.П.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" суму основного боргу у розмірі 21 804 грн., 3% річних у розмірі 164 грн. 42 коп., пеню в розмірі 822 грн. 11 коп., та 1720 грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" зі спеціального рахунку державного бюджету України - 28 коп. судового збору перерахованого платіжними дорученнями №589 від 26.12.2012 р. та №593 від 09.01.2013 р., у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог у справі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 21 804 грн., здійснивши перевірку правильності нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначав, що товар - електронно-тензометричні ваги для статичного зважування НПВ - 1000 кг типу ВБ-1000, не був протестований при передачі в порушення п.2.6. Договору.

Скаржник зазначає, що, оскільки відповідачем було отримано фактично набір механізмів та пристроїв, що не дали змоги визначити придатність до роботи після їх монтажу, відповідач частково оплатив поставлений товар.

Однак, ваги виявились не придатними, що підтверджується довідкою №70 від 02.11.2012 року ДП "Херсонський науково-виробничий центр страндартизації, метрології та сертифікації".

Окрім того, апелянт вважає, що строк виконання зобов'язання а саме здійснення оплати після отримання вагів, не настав, оскільки позивач не надавав відповідачу рахунку на оплату.

У судові засідання представники сторін не з'являлись, про час, дату і місце судових засідань повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" за відсутністю представників сторін у судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2012 року було укладено договір № 42-12, за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався виготовити за завданням відповідача та продати відповідачу електронно-тензометричні ваги для статистичного зважування НПВ-1000 кг типу ВБ-1000 вартістю 109 020,00 грн., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість в наступному порядку: 30% від загальної суми - 32706 грн., на рахунок продавця на протязі 5 банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку продавця; 30% від загальної суми - 32706 грн. на протязі 20 днів після оплати першої частини від загальної суми договору, но при умовах отримання від продавця гарантійного листа з підтвердженням належного здійснення ним дій по підготовці обладнання до продажу; 40% від загальної суми - 43608,00 грн. на рахунок продавця на протязі 3 днів після повідомлення покупця продавцем про готовність до відвантаження обладнання.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 38 від 20.09.2012 р., яка підписана належними представниками сторін та скріплена печатками підприємств, та відповідною довіреністю на отримання такого товару №193 від 14.09.2012р., яка підписана належними представниками ТОВ „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" та скріплена печаткою підприємства.

Товар отриманий представником Слащовим М.Г., який діяв на підставі довіреності № 193 від 14.09.2012 р.

Матеріали справи містять рахунки на оплату № НТ12-14 від 19.06.2012 р. на суму 32 706 грн., № НТ12-18 від 17.07.2012 р. на суму 32 706 грн., № НТ12-28 від 20.09.2012 р. на суму 21 804 грн., № НТ12-30 від 25.09.2012 р. на суму 21 804 грн., які позивач виставляв відповідачу для оплати вартості товару.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 21 804 грн., що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

19.09.2012 р. ДП „Харківський регіональний Науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" видано свідоцтво про державну метрологічну атестацію №04/0631 на ваги електронно-тензометричні для статичного зважування ВБ.м-1000 2012р. виготовлення, заводський №21. За даним свідоцтвом вказані ваги відповідають технічному завданню „Ваги електронно-тензометричні для статичного зважування типу ВБ. Технічне завдання" НТ 00.000.001 ТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вказаний товар було доставлено відповідачу за свої кошти. Поставка товару проводилась на підставі укладеного між позивачем та ПП Щегельським А.Г. договору перевезення вантажів автомобільним транспортом по України від 26.07.2012р. Факт доставки та оплати позивачем доставки підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 20.09.2012р., виставленим на підставі вказаної накладної рахунком-фактури від 21.09.20112р. та випискою з банківського рахунку позивача від 25.09.2012р. .

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення відповідної суми заборгованості з відповідача на користь позивача, та зазначає наступне.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, договір №42-12 від 05.06.2012 р. за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено вище, 20.09.2012р. відповідачем було отримано обладнання за договором №42-12 від 05.06.2012р. та частково оплачено його вартість, що в свою чергу підтверджується банківською випискою за період з 21.06.12р. по 21.06.12р. (а.с.25).

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо непридатності вагів, що, на думку скаржника, підтверджується довідкою №70 від 02.11.2012р. ДП «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», оскільки між складанням вказаної довідки та видачі ДП „Харківський регіональний Науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" свідоцтва про державну метрологічну атестацію №04/0631 на ваги електронно-тензометричні для статичного зважування Вб.м-1000 2012р. виготовлення, заводський №21 , відповідно до якого ваги відповідають технічному завданню „Ваги електронно-тензометричні для статичного зважування типу ВБ. Технічне завдання" НТ 00.000.001 ТЗ, пройшло більше місяця.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на порушення позивачем п.2.6 договору №42-12 від 05.06.2012р., як на невиконання позивачем вимог даного договору в частині передання неналежного товару, оскільки товар прийнято відповідачем без зауважень, відповідно до видаткової накладної №38 від 20.09.2012р., та відповідної довіреності №193 від 14.09.2012р. на отримання товару, та частково оплачено, що свідчить про відсутність претензій до позивача щодо якості товару.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження не проведення дій передбачених п.2.6 договору №42-12 від 05.06.2012р. .

Окрім того, вказані твердження скаржника також спростовуються наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі обладнання, відповідно до якого заступник директора відповідача по виробництву підтвердив виконання п.2.6 договору №42-12 від 05.06.2012р., при передачі перевірена працездатність обладнання в режимі емуляції (як передбачено договором), а також комплектність обладнання. Покупець претензій до Продавця не має. (а.с.145).

Посилання скаржника на те, що права позивача в частині несвоєчасної оплати відповідачем вартості товару не були порушені, оскільки умовами договору не передбачено строків та умов оплати товару за умови передачі товару позивачем без попередження та з простроченням, апеляційним господарським судом не приймаються, оскільки матеріалами справи підтверджується, а сторонами не спростовується факт передання позивачем та отриманням відповідачем товару за спірним договором.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у даному випадку, приймаючи до уваги умови договору та норми чинного законодавства, зокрема ст. 692 ЦК України, відповідач повинен був сплатити 40% від загальної суми договору, яка дорівнює 43608,00 грн., в т.ч. ПДВ - протягом трьох банківських днів після прийняття товару. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлені рахунки на оплату №НТ12-28 від 20.09.2012 р. та №НТ12-30 від 25.09.2012 р., що свідчить про виникнення обов'язку відповідача здійснити оплату за вказаними рахунками.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, враховуючи факт передання позивачем товару на суму 109020 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств, довіреністю відповідача на отримання товару за договором №42-12 від 05.06.2012р., яка підписана представниками відповідача та скріплена печаткою підприємства, з огляду на часткову оплату відповідачем отриманого товару у розмірі 87216 грн. та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, у відповідача виник обов'язок сплатити 21804 грн. протягом трьох банківських днів після прийняття товару.

Таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем належних доказів у розумінні ст.ст.32-33 ГПК України, які б спростовували наявність у відповідача заборгованості за договором №42-12 від 05.06.2012р. у розмірі 21804 грн., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Нова-Технологія" в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 21804 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, а саме 3% річних, а також пені, судова колегія погоджується з висновками суду про обґрунтованість заявлених санкцій та правомірність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Верхньосірогозький олійно-переробний завод" залишити без змін.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18 березня 2013 року по справі № 923/17/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 31.05.2013р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко