Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а-2005/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2005/12/2770

12.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "М-33"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № б/н від 06.08.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя- Ксенз Олексій Миколайович, довіреність № 1873/9/10-0 від 14.09.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 21.12.12 по справі № 2а-2005/12/2770

за позовом Приватного підприємства "М-33" (вул. Терлецького, буд. 42-А, м.Севастополь, 99042)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7-го Листопада 3, м. Севастополь, 99042)

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Приватне підприємство «М-33» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «М-33» з питань правових відносин з ПП «СІТІ БУД» та ПП «ПАН БУД» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2012 року №0000232200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 17510,0грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Гавура О.В.) від 21.12.2012 у справі № 2а-2005/12/2770 позов задоволений частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС від 14.08.2012 року №0000232200 про збільшення ПП «М-33» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 17510,0грн., в решті позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем на запит податкового органу копії запитуваних підтверджуючих документів надано не в повному обсязі, то вказана обставина стала підставою для прийняття керівником податкового органу рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у відповідності до вимог п.п.78.1.1 п.7.8 ст.78 Податкового кодексу України, про що прийнято наказ №82 від 15.06.2012 року про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «М-33» по господарських відносинах з ПП «СІТІ БУД» ЄДРПОУ 37081640 та ПП «ПАН БУД» ЄДРПОУ 37081614 за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, який позивачем не оскаржувався, є чинним та виконаним. За цих обставин суд вважає, що дії ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є правомірними. З приводу прийняття податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції зазначає, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не прийнято до уваги, що ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС встановлено ознаки сумнівності контрагентів позивача ПП «Пан Буд» та ПП «Сіті Буд», непричетності посадових осіб зазначених підприємств до здійснення господарської діяльності та не підписання первинних документів, декларації тощо. Зазначені обставини, на думку відповідача, підтверджені належними доказами - постановою про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ПП «Панн Буд» та ПП «Сіті Буд», протоколами допиту свідків від 29.03.2012 та актами про неможливість проведення зустрічних звірок. Судом першої інстанції не враховано, що податковий кредит позивачем не підтверджений належним чином оформленими податковими накладними. Зазначеним обставинам суд першої інстанції не дав належній оцінки, в зв'язку з чим прийнята Окружним адміністративним судом м. Севастополя постанова не може вважатися законною та обґрунтованою.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечує, свої доводи виклав у запереченнях на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Переглянувши постанову суду відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2012 року Державною податковою інспекцією в Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «М-33» з питань правових відносин з Приватним підприємством «СІТІ БУД» ЄДРПОУ 37081640 та Приватним підприємством «ПАН БУД» ЄДРПОУ 37081614 за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, про що складений акт №140/22-032/35922752.

Перевірка проведена на підставі рішення ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС, оформленого наказом №82 від 15.06.2012 року «Про проведення невиїзної позапланової документальної перевірка ПП «М-33» відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок Окружного адміністративного суду м. Севастополя щодо правомірності проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

В пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлює, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку коли платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підставою для проведення перевірки згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, є рішення керівника органу державної податкової служби, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

При повторному розгляді справи судовою колегією встановлено, що позивачем на запит податкового органу №363/10/22-047 від 01.06.2012 копії запитуваних підтверджуючих документів надано не в повному обсязі. Керівником податкового органу прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у відповідності до вимог п.п.78.1.1 п.7.8 ст.78 Податкового кодексу України, що оформлено наказом №82 від 15.06.2012 «Про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «М-33» по господарських відносинах з ПП «СІТІ БУД» ЄДРПОУ 37081640 та ПП «ПАН БУД» ЄДРПОУ 37081614 за період з 01.01.2009 по 31.03.2012». Наказ позивачем не оскаржувався, є чинним та виконаним. Наказ та повідомлення про проведення перевірки від 15.06.2012 №7/01-019 вручені представнику позивача за довіреністю 19.06.2012. Перевірка проводилась з 18.06.2012 по 22.06.2012. Акт перевірки складений 03.07.2012.

Отже, враховуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «М-33» з питань правових відносин з ПП «СІТІ БУД» та ПП «ПАН БУД» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 є правомірними.

Щодо визначення податковим органом позивачу суми грошового зобов'язання судовою колегією встановлено, що згідно акту перевірки №140/22-032/35922752 в ході перевірки встановлено порушення:

- ч.1,5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ПП «М-33» з зазначеними у актів перевірки постачальниками ПП «СІТІ БУД» та ПП «ПАН БУД»;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 14008,0грн., в тому числі за січень 2012 у сумі 2666,0грн. та березень 2012 у сумі 11342,0грн.

Також, як вбачається з акту перевірки, відповідач обґрунтовує вказані висновки неправомірним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням встановлення перевіркою фактів відсутності фактичного виконання для позивача робіт (послуг) контрагентами: ПП «СІТІ БУД» та ПП «ПАН БУД», відсутністю реального виконання господарських операцій. Відповідач, в якості обґрунтування таких доводів, в акті перевірки посилається на те, що підрозділами Державної податкової служби по контрагентам - постачальникам позивача були складені акти про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань правомірності проведення господарських операцій з контрагентами для встановлення реальності взаємовідносин. В акті відповідач посилається на матеріали кримінальних справ, порушених за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарювання (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, які були контрагентами позивача за договорами, зокрема в акті відповідач зазначає дані допиту осіб, які перебували на керівних посадах вказаних контрагентів, та пояснили обставини щодо їх діяльності.

14.08.2012 року ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232200 про збільшення ПП «М-33» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість» у загальному розмірі 17510,0грн., в тому числі податок - 14008,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 3502,0грн.

Щодо встановлених законодавством підстав та порядку нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю); абз. б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Наказом Державної податкової служби України №127 від 16.02.2012 затверджена Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, пункт 6 якого встановлює, що виконання платником зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Пісочна бухта», ПП «М-33» та ПП «СІТІ БУД» 16 січня 2012 року укладений договір на створення слаботочних інженерних систем №16/18 на об'єкті - корпус 5 санаторію «Будівельник».

01 березня 2012 року між ТОВ «Пісочна бухта», ПП «М-33» та ПП «ПАН БУД» укладений договір на монтаж теплового вузлу №43/12/199 на об'єкті - корпус 5 санаторію «Будівельник».

ПП «СІТІ БУД» та ПП «ПАН БУД» зареєстровані як юридичні особи у Державному реєстрі підприємств та організації, та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Станом на момент виконання договорів підприємства є платниками податку на додану вартість, про що ПП «СІТІ БУД» видано свідоцтво №100313198, ПП «ПАН БУД» видано свідоцтво №100308943.

Умови договорів на створення слаботочних інженерних систем №16/18 та монтаж теплового вузлу №43/12/199 виконані сторонами, роботи фактично виконані ПП «СІТІ БУД» та ПП «ПАН БУД», та передані та прийняті спочатку ПП «М-33», а в подальшому ТОВ «Пісочна бухта», що підтверджено актом прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за березень 2012, актом прийому-передачі системи опалення та гарячого водопостачання корпусу №5 ТОВ «Бухта Пісочна» вул.Ефремова,38 м. Севастополь та безпосередньо замовником робіт - ТОВ «Пісочна бухта».

ПП «М-33» сплачена вартість триманих робіт, про що свідчать платіжні доручення №418 від 25.01.2012, №490 від 03.03.2012, №539 від 27.03.2012, №504 та №505 від 14.03.2012. ПП «СІТІ БУД» виписало на адресу ПП «М-33» податкову накладну №30 від 25.01.2012. На інші суми, отримані від позивача в рахунок оплати вартості виконаних робіт, ПП «СІТІ БУД» та ПП «ПАН БУД» відмовилось видавати податкові накладні, в зв'язку з чим позивач скористався правом, передбаченим п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі заяви зі скаргою на такого постачальника, доданих до податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період.

Придбання позивачем робіт за договорами з ПП «СІТІ БУД» та ПП «ПАН БУД» пов'язано з господарською діяльністю ПП «М-33», що безпосередньо підтверджується самими договорами №16/18 на створення слаботочних інженерних систем та №43/12/199 на монтаж теплового вузлу та замовником ТОВ «Пісочна бухта».

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами. З матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані ТМЦ (роботи, послуги), використовувалися у господарській діяльності позивача. Зазначений факт відповідачем не спростований. За цих обставин первинні документи є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки про порушення податкового законодавства, які призвели до заниження податкового кредиту, судова колегія вважає, що таки висновки не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених стосовно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі.

Оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

З урахуванням викладених обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті № 140/22-032/35922752 від 03.07.2012 року про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на податок на додану вартість в періоді, що перевірявся.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено безпідставність та необґрунтованість викладених у акті перевірки № 140/22-032/35922752 від 03.07.2012 року висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України при здійсненні позивачем в період часу з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. господарської діяльності, виконання правочинів, укладених з контрагентами.

Відповідачем, як суб'єктом вданих повноважень, який виконує в силу вимог Податкового кодексу України функції податкового контролю, відповідно до ст. 71 КАС України не надано доказів обґрунтованості висновків, викладених у вказаному акті перевірки, правомірності його складання за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операції позивача з вказаними контрагентами.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.12.2012 по справі № 2а-2005/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян