Постанова

від 06.03.2013 по справі 801/1277/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2013 р. (14 год. 30 хв.) Справа №801/1277/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І. В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Чакал А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000111702 від 30.11.2012р. щодо нарахування податку на додану вартість у розмірі 23153,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5788,25 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 2127/17-02/НОМЕР_1 від 15.11.2012р., які були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, позивач стверджує, що він мав право на включення суми податку на додану вартість в розмірі 23153 грн. до податкового кредиту по податкових накладних за період серпень, вересень, грудень 2011р., в яких не вказаний код товару згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів (дизельне паливо) тому, що ці накладні складені у відповідності з діючим законодавством України та відповідають формі, що була затверджена чинним, на період складення накладних, наказом ДПАУ №969 від 21.12.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтованість своє позиції виклав у письмових запереченнях на позов (а.с. 87-89).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим 21.03.1997р. як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.50).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 перебуває на обліку платника податків з 02.04.1997р. за реєстраційним номером 915 та на період, який перевірявся, з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. був платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ НОМЕР_2 від 04.09.1997р.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 являється фізичною особою-підприємцем, суб'єктом господарювання та зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З 19.10.2012р. по 01.11.2012р. на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлень від 19.10.2012 року № 560/17-02, № 559/17-02 виданого Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС, наказів Сімферопольської МДПІ АР Крим № 748 від 04.10.2012 р. та № 820 від 17.10.2012 р. та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, головним державним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби І рангу, відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС Петренко Анною Сергіївною та старшим державним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби І рангу, відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС Іріхом Муратом Алімовичем проведена документальна планова перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2127/17-02/НОМЕР_1 від 15.11.2012р. (а.с.9-49).

Перевіркою встановлені поміж іншого порушення п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VІ зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 23153,00 грн., в тому числі у серпні 2011 року у сумі - 6853,00 грн., у вересні 2011 року у сумі - 8883,00 грн., у грудні 2011 року у сумі 7417,00 грн.

Висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0000111702 від 30.11.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23153,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 5788,25 грн. ( а.с. 7).

Не погодившись із наведеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду щодо його оскарження.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов до наведеного вище висновку по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді з контрагентом - ТОВ «Комплекс-Сервіс 2009», ПП «Карад-Крим», ТОВ «Міленіум-Трейд» у зв'язку з тим, що під час перевірки виявлено невідповідність фактичних і заявлених у декларації сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті в бюджет за рахунок включення у декларацію по податку на додану вартість до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за придбані товарно-матеріальні цінності від підприємств, які не підтверджені податковими накладними та по яким зроблено запис у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та внесено у податковий кредит платника податків. Так ф/о-підприємцем ОСОБА_3 до складу податкового кредиту за серпень 2011 року включена податкова накладна від ТОВ «Карад-Крим» (ЄДРПОУ 31220612) № 99 від 31.08.2011 р. на суму ПДВ 6853,00 грн., за вересень 2011 року включена податкова накладна від ТОВ «Комплект-Сервіс 2009» (ЄДРПОУ 36616299) № 486 від 26.09.11 р. на суму ПДВ 8883,00 грн. та за грудень 2011 року включена податкова накладна від ТОВ «Міленіум Трейд» (ЄДРПОУ 36510672) № 2 від 23.12.11 р. на суму ПДВ 7417,00 грн., які оформлена з порушенням вимог, а саме не вказано код товару дизельного палива та бензину А-95 згідно з УКТ ЗЕД.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи у період, що перевірявся, позивачем були укладені договори з ТОВ «Комплекс-Сервіс 2009», ПП «Карад-Крим», ТОВ «Міленіум-Трейд».

Відтак, 10.08.2011р. між позивачем та ПП «Карад-Крим» був укладений договір постачання № 9, предметом якого є товар, найменування якого паливо дизельне, бензин 76/80,92,95, масло моторне, змазки автомобільні в асортименті (а.с.58).

На виконання вказаного договору на адресу позивача було поставлено товари за звітний період серпень 2011 року - згідно видаткової накладної № РН-0000318 від 31.08.2011р. було отримано дизельне паливо на суму 41118,00 грн., в тому числі ПДВ 6853,00грн. (а.с. 60). Суму ПДВ підтверджено податковою накладною №99 від 31.08.2011р. (а.с.53), яка відображена в розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011р. записом за № 5 (а.с.77 зворотній бік). Факт здійснення оплати за товари у безготівковій формі підтверджено платіжним дорученням № 9 від 02.09.2011р. (а.с. 59).

01.09.2011р. між позивачем та ТОВ «Комплекс-Сервіс 2009» був укладений договір постачання № 9856, предметом якого є нафто- та хімпродукти (а.с.61).

На виконання вказаного договору на адресу позивача було поставлено товари за звітний період вересень 2011 року - згідно видаткової накладної № 486 від 26.09.2012р. було отримано дизельне паливо на суму 44415,00 грн., в тому числі ПДВ 53298,00 грн. (а.с. 62). Суму ПДВ підтверджено податковою накладною № 486 від 26.09.2011р. (а.с.52), яка відображена в розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011р. записом за № 4 (а.с.73 зворотній бік). Факт здійснення оплати за товари у безготівковій формі підтверджено платіжним дорученням № 11 від 26.09.2011р. (а.с. 62).

22.12.2011р. між позивачем та ТОВ «Міленіум-Трейд» був укладений договір постачання нафтопродуктів № 18/2011, предметом якого є нафтопродукти (а.с.63-64).

На виконання вказаного договору на адресу позивача було поставлено товари за звітний період грудень 2011 року - згідно накладної № 002 від 26.12.2012р. було отримано бензин а92 та дизельне паливо на загальну суму 44500,00 грн., в тому числі ПДВ 7416,67 грн. (а.с. 66). Суму ПДВ підтверджено податковою накладною № 2 від 23.12.2011р. (а.с.51), яка відображена в розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011р. записом за № 2 (а.с. 69 зворотній бік). Факт здійснення оплати за товари у безготівковій формі підтверджено платіжним дорученням № 17 від 23.12.2011р. (а.с. 65).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно абзацу «а» п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час розгляду справи), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Судом з'ясовано, що Законом України N 3609-VI від 07.07.2011р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності 06.08.2011р. (опубліковано в газеті Голос України №114 від 05.08.2011р.), внесено зміни до підпункту "ї" пункту 201.1 статті 201 ПКУ, відповідно до яких перелік обов'язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом «код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд звертає увагу на те, що Законом України N 5503-VI від 20.11.2012р., підрозділ 2 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пунктом 30 згідно із яким, дію підпункту "ї" пункту 201.1 статті 201 тимчасово зупинено до 1 липня 2013 року.

З вищенаведеного випливає, що на час розгляду справи дія підпункту "ї" пункту 201.1 статті 201 ПКУ зупинено.

Судом з'ясовано, форма податкової накладної, що затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за N 1401/18696, не містила окремої строки для зазначення коду УКТ ЗЕД товару.

Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1333/20071, затверджено нову форму податкової накладної та порядок її заповнення, визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1401/18696.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що нова форма податкової накладної, яка містить окрему графу «коду товару УКТ ЗЕД», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, який набав чинності тільки 16.12.2011р.

При цьому суд звертає увагу, що у податкових накладних № 99 від 31.08.2011р. та № 486 від 26.09.2011р., виписаних за формою, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", хоча й не міститься окремої графи для зазначення коду УКТ ЗЕД товару, проте зазначений код вказаний у графі «номенклатура постачання товарів/послуг продавця» (а.с. 52,53).

Також у податковій накладній № 2 від 23.12.2011р., заповненою за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», окрема графа «коду товару УКТ ЗЕД» заповнена.

Суд зазначає, що спірні податкові накладні, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р. та Положення №168/704 є первинними документами, які мають всі необхідні, встановлені чинним на час їх видачі нормативно-правовим актом, обов'язкові реквізити. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, відповідає вимогам п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000111702 від 30.11.2012р. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23153,00 грн., оскільки це суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах, а тому і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5788,25 грн. є безпідставним.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000111702 від 30.11.2012р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.03.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 12.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000111702 від 30.11.2012р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.