Рішення

від 14.06.2012 по справі 2/1210/1869/2012

КРАСНОДОНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/1210/1869/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Лукінової М.В., при секретарі: Горпинченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодона цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АРС» про відшкодування матеріальної шкоди та компенсації за спричинену злочином моральну шкоду,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 08.09.2010 року приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗАЗ 110 247 державний номер НОМЕР_7, який належить ПП «АРС», на автодорозі «Знамянка - Луганськ - Ізваріне» у с. Самсонівка Краснодонського району Луганської області, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21043 державний номер НОМЕР_8, який рухався у зустрічному напрямку, та яким керував ОСОБА_1 Як зазначає позивач, матеріальна шкода, завдана йому у результаті цієї дорожньо - транспортної пригоди, складає - 8921,11 грн., та полягає у наступному: витрати на лікування у розмірі 2143,66 грн., які позивач витратив через завдані йому тяжкі тілесні ушкодження; проведення автотоварознавчої експертизи автомобіля - 600 грн.; невиплачена різниця між сплаченим йому страховим відшкодуванням та фактичною шкодою, завданою автомобілю - 5667,45 грн.; франшиза, яку відшкодовує винна особа - 510 грн. Також, позивач зазначає, що йому було завдано і моральну шкоду, яку він зазнав через фізичний біль та душевні страждання, переживання за своє здоров'я, здоров'я своєї дружини ОСОБА_3, яка знаходилася у його авто під час вказаної ДТП, та також отримала тяжкі тілесні ушкодження, переживання через пошкоджене майно. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 30 000 грн. Вироком Краснодонського міськрайонного суду від 11.03.2011 року ОСОБА_2 був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України. Даний вирок був змінений ухвалою судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Луганської області 13.12.2011 року в частині стягнення з ПП «АРС» на користь ОСОБА_1 сум матеріальної та моральної шкоди та справа була направлена до Краснодонського міськрайонного суду на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. У зв'язку з тим, що власником автомобіля, яким керував ОСОБА_2 є ПП «АРС», даним позовом позивач просить суд стягнути з ПП «АРС», як з власника джерела підвищеної небезпеки, на свою користь суму матеріальної шкоди - 8921,11 грн. та суму моральної шкоди - 30 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні вказаним у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд задовольнити даний позов повністю.

Представник відповідача за довіреністю Заєрков В.Ю. частково не визнав позовні вимоги ОСОБА_1, просив суд відмовити у їх задоволенні. На думку представника відповідача вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу не має, тягар відповідальності повинен нести водій ОСОБА_2 Представник відповідача визнав матеріальну шкоду у розмірі 5667, 44 грн. та 510 грн. франшизи, тобто суми підтверджені експертизою, не визнав суму моральної шкоди у повному обсязі та іншу частину матеріальної шкоди, просив їх покласти на винну особу - ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що на даному підприємстві не працює, згоден частково компенсувати позивачу спричинену матеріальну шкоду у розмірі 2143 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Представник третьої особи АТ «СГ «ТАС», яка була залучена до участі у справі ухвалою суду від 04.04.2012 року, Кудрявський С.М., надав суду письмові пояснення по справі, платіжні доручення та відомість про страхове відшкодування, просив розглянути справу з врахуванням його пояснень.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, представника позивача, третьої особи, суд дійшов до висновку, що дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що вироком Краснодонського міськрайонного суду від 11.03.2011 року (а. с. 47 - 50) ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки. Також, цим вироком було частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 Даний вирок було змінено ухвалою судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Луганської області від 13.12.2011 року та скасовано в частині стягнення з ПП «АРС» на користь ОСОБА_1 сум матеріальної та моральної шкоди, справа направлена до Краснодонського міськрайонного суду на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

За обставинами справи вбачається, що 08.09.2010 року приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_2, який виступає у даній справі в якості третьої особи, керуючи автомобілем ЗАЗ 110 247 державний номер НОМЕР_7, який належить ПП «АРС», на автодорозі «Знамянка - Луганськ - Ізваріне» у с. Самсонівка Краснодонського району Луганської області, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21043 державний номер НОМЕР_8, який рухався у зустрічному напрямку, та яким керував ОСОБА_1 Дані обставини встановлені вказаним вироком Краснодонського міськрайонного суду від 11.03.2011 року.

В порядку ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) вирок в кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд не оговорює питання вини відповідача, яка встановлена вироком, що набрав законної сили, і вирішує питання щодо розміру відшкодування.

Так, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с. 7, 9-11). До того ж, тілесні ушкодження отримала і дружина позивача, яка була в автомобілі на момент дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 12-13). Позивач пояснив суду, що його дружина ОСОБА_3 (а.с. 84) за медичною допомогою своєчасно не звернулась і не заявила вимог про визнання її потерпілою, оскільки в цей час йому була потрібна допомога по догляду, оскільки позивач знаходився тривалий час у лікарні. Присутність дружини позивача в автомобілі під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди сторонами не заперечується.

Цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована у страховій компанії «Провідна», що вбачається з копії страхового полісу (а.с. 8).

Згідно висновку експерта №10/205 від 14.10.2010 р. матеріальна шкода, заподіяна автомобілю ВАЗ 21043 д/н НОМЕР_8, складає 30617, 45 грн. (а.с. 15-20). За проведення такої експертизи сплачено 600 грн., що підтверджується копією розрахункової квитанції (а.с. 14). Даний автомобіль за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3 (а.с. 6). Позивач має водійське посвідчення (а.с.5-6), інших документів, на підставі яких він керував даним автомобілем, суду не надано.

На лікування позивачем витрачено 2143,66 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 21 - 33). На даний час після отримання таких ушкоджень здоров'я позивач потребує додаткового лікування і проводить відповідні обстеження у лікарів (а.с. 85-89).

За страховим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/084729 від 06.11.2009 року (а.с. 39) АТ «СГ «ТАС» було здійснено ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі 1126,04 грн., про що йдеться з письмових пояснень третьої особи АТ «СГ «ТАС» та з платіжного доручення № 586 від 13.01.2011 року і відомостей № 1130111 (а.с. 103-104). Дані обставини позивачем і представником позивача, які надали відповідні підтверджуючі документи, не заперечуються (а.с. 80-83). При цьому, позивач у судовому засіданні пояснив, що він не заперечує щодо зменшення витрат на лікування на суму сплаченого відшкодування у вказаній сумі.

Таким чином, витрати на лікування позивача, визначаються з розрахунку: 2143, 66 грн. - 1126, 04 грн., що складає 1017, 62 грн.

Також даною страховою компанією на користь власника автомобілю ОСОБА_3 сплачено відшкодування за пошкоджений автомобіль у сумі 24990 грн. (а.с. 99-102). Таким чином, залишок матеріальної шкоди, заподіяний автомобілю ВАЗ 21043 д/н НОМЕР_8, виходячи з суми 30617, 45 грн., визначеної наведеним експертним висновком №10/205 від 14.10.2010 р., та ураховуючи суму сплаченого страхового відшкодування у сумі 24990 грн., складає: 30617, 45 грн. - 24990 грн. = 5627, 45 грн.

В даному випадку суд наводить наведені розрахунки, оскільки такі суми в позові вказані неточно і корегувалися в процесі розгляду справи після отримання відомостей зі страхової компанії.

Відповідно до наданих суду доказів також вбачається, що третя особа ОСОБА_2 працював на приватному підприємстві «АРС» з 11.06.2007р. торговим представником з повною матеріальною відповідальністю, визначеною укладеним з підприємством договором (а.с. 34-38). ОСОБА_2 мав водійське посвідчення та талон до посвідчення водія категорії «В».

Цивільна-правова відповідальність відповідача була застрахована ЗАТ «Страховою групою ТАС» (а.с. 39).

За свідоцтвом про реєстрацію автомобіль ЗАЗ 1102247 д/н НОМЕР_7 належить приватному підприємству «АРС» (а.с. 35). Керування автомобілю було доручено торговому представнику ОСОБА_2, за винними діями якого 08.09.2010 р. сталася дорожньо-транспортна пригода, цивільно-правові наслідки якої розглядаються на даний час судом. При цьому, з типового договору про повну матеріальну відповідальність торгового представника ОСОБА_2 не вбачається, на яких підставах даний автомобіль був йому ввірений. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс таких даних теж не містить. Третя особа ОСОБА_2 суду пояснив, що в день настання ДТП був оформлений дорожний лист, однак останній у нього забрав головний інженер і після цього він його не бачив. Представник відповідача Заєрков В.Ю. у судовому засіданні підтвердив, що такого дорожнього листа на підприємстві не має, до матеріалів кримінальної справи він не додавався, а керування автомобілем торговий представник ОСОБА_2 здійснював за згодою підприємства та був переданий йому добровільно під час виконання його трудових обов'язків.

В порядку частин 1, 2 та 3 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Так, в процесі розгляду справи було встановлено та не заперечується сторонами, що автомобіль ЗАЗ 1102247 д/н НОМЕР_7 належить приватному підприємстві «АРС». Даним автомобілем працівник підприємства ОСОБА_2 керував з відома і за згодою підприємства для виконання своїх трудових обов'язків.

Таким чином, оскільки управління небезпечним об'єктом було передано третій особі без належного юридичного оформлення, вважається що об'єкт не вийшов із володіння його безпосереднього володільця, і саме він нестиме відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» N 6 від 27.03.1992 року із змінами і доповненнями передбачає, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, відшкодування шкоди, завданої діями третьої особи ОСОБА_2, який працював на той час підприємстві ПП «АРС» торговим представником, керував автомобілем, який є джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода, повинна бути відшкодована відповідачем.

Положення ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок відшкодування потерпілому додаткових витрат на придбання ліків.

Ураховуючи положення ст. 1194 Цивільного кодексу України, стягненню з відповідача підлягає різниця між фактичним розміром документально підтверджених витрат, які позивач зазнав у зв'язку з лікуванням, та страховими виплатами, яка складає за наведеними розрахунками - 1017,62 грн. Дані витрати підлягають стягненню з відповідача.

Щодо частини вимог позивача про стягнення на його користь іншої частини заявленої суми матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було завдано технічні ушкодження автомобілю ВАЗ 21043 д/н НОМЕР_8, власником якої, як вбачається з матеріалів справи є ОСОБА_3, що є дружиною позивача і знаходилася з ним в автомобілі під час ДТП.

За страховим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/084729 від 06.11.2009 року (а.с. 39) саме ОСОБА_3 було сплачене страхове відшкодування у сумі 24 990,00 грн., з розрахунку 25 500,00 грн. (ліміт відповідальності) - 510,00 грн. (франшиза, яка не відшкодовуються страховиком) = 24 990,00 грн.

В порядку ч. 1 та 4 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлюють, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.

Таким чином, вимоги по відшкодуванню шкоди, спричиненої даному автомобілю повинен заявляти її власник, на користь якого і сплачуються такі кошти, тобто право на відшкодування витрат має ОСОБА_3. Будь -яких повноважень, наданих позивачу власником автомобілю на отримання такої шкоди, матеріали справи не містять. До того ж, позивач просить відшкодувати визначену матеріальну шкоду з відповідача саме на його користь, а не на користь її власника, що суперечить зазначеним положенням діючого законодавства України.

Доводи представника позивача ОСОБА_4 щодо необхідності відшкодування даної матеріальної шкоди на користь позивача, як чоловіка власника, який має долю у спільній сумісній власності є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, що цей автомобіль є спільною сумісною власністю, а також яка частка в цьому майні належить позивачу та в якому розмірі. При цьому, власник автомобілю позовні вимоги до відповідача не пред'являла, не підтримувала, а позивач належно не обґрунтував стягнення всієї суми шкоди на його користь і згоду на це власника автомобілю ОСОБА_3 Інші, пов'язані з цим матеріальні витрати, суд вважає такими, що повинні бути пред'явлені власником автомобілю з наданням належних та достатніх доказів цьому.

Відповідно до частини позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., суд вважає задовольнити їх частково, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, тощо. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені і положеннями ст. 1167 Цивільного кодексу України. При чому, моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеною небезпеки відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

За п. п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995 року із змінами і доповненнями, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Ураховуючи обставини справи та наявні у ній докази суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди виходив з наступного. Моральної шкоди позивач зазнав у зв'язку з отриманням ушкоджень його здоров'я, внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, здійсненої джерелом підвищеної небезпеки. За тривалістю розладу здоров'я вони віднесені до ушкоджень середньої тяжкості, які на даний час спричинили загострення хронічних захворювань позивача та потребують від нього додаткових зусиль, періодичне відвідання лікарів, що вбачається з витягу його амбулаторної картки (а.с. 85-89). Суд ураховує також похилий вік позивача, порушення його життєвих зв'язків після виникнення таких обставин - здійснення додаткових витрат на лікування, зверненням до суду, оскільки відповідач та третя особа добровільно матеріальної допомоги йому не надавали, оплатою юридичних послуг (а.с.70-71), що при звичайних життєвих умовах позивачу не було потрібно. Сім'я позивача зазнала моральних переживань і в зв'язку з ушкодженням автомобілю дружини, на поновлення якого також потребуються зусилля щодо звернення до суду. За таких підстав, враховуючи вимоги розумності та справедливості суд вважає за необхідне задовольнити частково вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, які вважає достатніми та відповідними обсягу спричиненої моральної шкоди. Інших належних та достатніх доказів в порядку ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України суду не доведено.

В порядку пп.1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI та ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України відповідно до частини задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 321 (триста двадцять одна) гривня 90 копійок, який складається з наступного. Судовий збір щодо вимог майнового характеру складає 214, 60 грн., щодо вимог немайнового характеру - 107, 30 грн., що в сумі складає 321,90 грн. Дані розрахунки випливають з того, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Керуючись пп.1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI, ст.ст. 5-11, 57-60, ч. 4 ст. 61, ст.ст. 88, 209, 212-215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1, 2 ст. 22, ст. 23, ч. 1, 4 ст. 319, ч. 1 ст. 1166, 1167, ч. 1 ст. 1172, ч. 1, 2, 3 ст. 1187, 1194, ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року із змінами і доповненнями, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 р. із змінами і доповненнями, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АРС» про відшкодування матеріальної шкоди та компенсації за спричинену злочином моральну шкоду - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «АРС» вул. 1-й Оборонний проїзд, 2, м. Луганськ, 91047, р/р 2600618545 ЛОД «Райффайзен банк Аваль», ЄДРПОУ 24848735, МФО 304007 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, в рахунок заподіяння матеріальної шкоди 1017 (одна тисяча сімнадцять) гривень 62 копійки.

Стягнути з Приватного підприємства «АРС» вул. 1-й Оборонний проїзд, 2, м. Луганськ, 91047, р/р 2600618545 ЛОД «Райффайзен банк Аваль», ЄДРПОУ 24848735, МФО 304007 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, в рахунок заподіяння моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного підприємства «АРС» вул. 1-й Оборонний проїзд, 2, м. Луганськ, 91047, р/р 2600618545 ЛОД «Райффайзен банк Аваль», ЄДРПОУ 24848735, МФО 304007 судовий збір на користь держави в розмірі 321 (триста двадцять одну) гривню 90 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 червня 2012 року. Повний текст рішення складено 20 червня 2012 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:М. В. Лукінова