Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а/2370/4012/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4012/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ар Техно Груп" до Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року позивач - Приватне підприємство "Ар Техно Груп" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення ДПІ у м. Черкаси Черкаської області від 09.10.2012 року № 0004702301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції (виконання підрядних робіт) проведені позивачем з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджуються наявними у справі податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджується банківськими виписками, окрім того, матеріали справи містять копію ліцензії контрагента позивача на право виконання будівельних та монтажних робіт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Приватне підприємство «Ар Техно Груп» зареєстроване як юридична особа 27.11.2009 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 36860818.

Між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 15.04.2011 року укладено договори на виконання підрядних робіт (мурування з цегли зовнішніх та внутрішніх стін, перегородок із затиранням швів).

В підтвердження виконання умов договорів між «Ар Техно Груп» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підписано акти приймання виконаних будівельних робіт від 29.04.2011 року №1, від 31.05.2011 року №1, від 30.06.2011 року №3, від 29.07.2011 року №1, від 29.07.2011 року №4, за серпень 2011 року №2 та №5 і як наслідок виписані податкові накладні від 30.08.2011 року №595, від 30.08.2011 року №594, від 29.07.2011 року №934, від 29.07.2011 року №935, від 30.06.2011 року №794, від 31.05.2011 року №731, від 31.05.2011 року №730, від 29.04.2011 року №810, від 29.04.2011 року №1083.

Відповідно до матеріалів справи позивач повністю розрахувався з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що підтверджується банківськими виписками.

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, між позивачем та його контрагентом були укладені договори виконання підрядних робіт, відповідно до п. 1.1. субпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, за завданням підрядчика виконати роботу згідно кошторису, який є невід'ємною частиною цього договору, а підрядчик зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: мурування з цегли зовнішніх та внутрішніх стін, перегородок із затіркою швів та влаштування перетинків, влаштування з блока та цегли зовнішніх, внутрішніх стін.

Матеріали справи також містять додаток до договорів (договірна ціна або кошторис), в якому визначено та деталізовано перелік робіт, що підлягають виконанню та визначено ціни за кожну конкретну роботу.

Факт виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи:

- актами приймання виконаних будівельних робіт від 29.04.2011 року №1, від 31.05.2011 року №1, від 30.06.2011 року №3, від 29.07.2011 року №1, від 29.07.2011 року №4, за серпень 2011 року №2 та №5.;

- податковими накладними від 30.08.2011 року №595, від 30.08.2011 року №594, від 29.07.2011 року №934, від 29.07.2011 року №935, від 30.06.2011 року №794, від 31.05.2011 року №731, від 31.05.2011 року №730, від 29.04.2011 року №810, від 29.04.2011 року №1083;

- реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача щодо порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: акти здачі приймання виконаних робіт не містять розшифровки підпису виконавця та замовника, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, в податкових накладних не зазначено прізвища особи, яка склала податкові накладні від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1397 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства - виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що вимогами чинного законодавства не передбачено такого обов'язкового реквізиту як розшифровка підпису виконавця та замовника, а тому доводи відповідача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Реальність виконаних договорів підтверджується також тим, що позивачем повністю оплачена вартість підрядних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою про його виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору виконання підрядних робіт з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Також матеріали справи містять ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», відповідно до якої вказане товариство мало ліцензію на право виконання будівельних та монтажних робіт.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М.Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 12.03.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М