Постанова

від 06.03.2013 по справі 820/147/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 березня 2013 р. № 820/147/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Мальцева Г.Ю., відповідач - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Аверс-Ізюм-Плюс" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Аверс-Ізюм-Плюс", звернувся до суду із адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0000132210 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 184790 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 13.01.2005 року №41/10320 (далі - Положення № 637). Зазначив, що на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року, гр. ОСОБА_2 19.05.2011 року було оплачено ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» суму 102395 грн. в рахунок виконання господарських зобов'язань згідно із укладеним між даним контрагентом та ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" Договором №8 від 05.05.2011 року, про що позивачу було надано відповідний звіт про використання коштів №8 від 19.05.2011 року. Позивач вказує, що оскільки дані кошти не були надані під звіт директору підприємства ОСОБА_2, а були сплачені контрагенту саме фізичною особою ОСОБА_2 на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року, то контролюючий орган дійшов до помилкового висновку про перевищення підприємством граничної суми готівкового розрахунку з одним підприємством за день на 92395 грн., та як наслідок неправомірно нарахував позивачу суму штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували виявлені за наслідками проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення № 637 в частині перевищення підприємством граничної суми готівкового розрахунку з одним підприємством за день на 92395 грн. Зазначив, що саме директор ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" ОСОБА_2 від імені та в інтересах підприємства оплатив готівкою до каси ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» 102395 грн. в рахунок виконання господарських зобов'язань згідно із укладеним між даним контрагентами Договором №8 від 05.05.2011 року, про що позивачу було надано відповідний звіт про використання коштів №8 від 19.05.2011 року. Враховуючи, що станом на 19.05.2011 року залишок готівки в касі підприємства згідно акту становив 00,00 грн., а встановлена НБУ гранична сума розрахунків на одного працівника складає 10000,00 грн., то відповідно до листів НБУ №11-113/3225-9206 від 01.09.2006 р. та №11-113/4587-12584 від 05.12.2007 р., зазначена операція є порушенням п. 2.3 Положення № 637. В зв'язка з чим, податковим органом було правомірно застосовано до позивача фінансову санкцію на підставі абз. 1 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.05.95 №436/95 (далі - Указ №436/95) у подвійному розмірі вчиненого перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства, тобто 184 790 грн. Посилання позивача, як на відсутність порушення вимог діючого законодавства, на Договір про переведення боргу від 18.05.2011 року є необґрунтованим, оскільки вищезазначений договір не було надано на час проведеної перевірки та під час процедури адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 06.03.2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у вищезазначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 14.09.2012 року співробітниками Ізюмської ОДПІ проведено фактичну перевірку ПП «Аверс-Ізюм-Плюс» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та (фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладенім трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за наслідками якої складено Акт 1395/20/40/22/34079225 від 14.09.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення № 637 в частині перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства на суму 92395 грн..

На підставі вищезазначеного акту, Ізюмською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132210 від 28.09.2012 року про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абз. 1 ст. 1 Указу №436/95 у розмірі 184 790 грн., тобто, у подвійному розмірі вчиненого перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідками якої, рішеннями ДПС України в Харківській області від 26.11.2012 року №5874/10/10.2-17 та ДПС України від 24.12.2012 року №7631/0/61-12/10-2415 скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

В подальшому, не погоджуючись з висновками податкового органу, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугували встановлені за наслідками перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення № 637 в частині перевищення підприємством граничної суми готівкового розрахунку з одним підприємством за день на 92395 грн. Дані порушення виникли внаслідок того, що 19.05.2012 року директор ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" ОСОБА_2, від імені та в інтересах підприємства, оплатив готівкою до каси ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» 102395 грн. в рахунок виконання господарських зобов'язань згідно із укладеним між даним контрагентами Договором №8 від 05.05.2011 року, про що позивачу було надано відповідний звіт про використання коштів №8 від 19.05.2011 року. Враховуючи, що станом на 19.05.2011 року залишок готівки в касі підприємства згідно акту становив 00,00 грн., а встановлена НБУ гранична сума розрахунків на одного працівника складає 10000,00 грн., то відповідно до листів НБУ №11-113/3225-9206 від 01.09.2006 р. та №11-113/4587-12584 від 05.12.2007 р., зазначена операція є порушенням п. 2.3 Положення № 637.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суми штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, 05.05.2011 року між ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" (Замовник) та ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» (Підрядник) було укладено Договір № 8, умовами якого було виконання Підрядником доручених Замовником робіт з приводу благоустрою площадки розташованої на території, яка належить Замовнику в м. Ізюмі.

Факт виконання ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які погоджені сторонами, а саме: Договірною ціною, Звідним кошторисним розрахунком вартості будівництва, Локальним кошторисним розрахунком, Актом приймання виконаних будівельних робіт, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витратах, Актом приймальної комісії про приймання завершеної будівництвом автодороги.

Суд вказує, що податковим органом не ставиться під сумнів факт реальності виконання сторонами господарських зобов'язань на підставі вищезазначеного Договору.

18.05.2011 року між ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" (Першочерговий боржник), гр. ОСОБА_2 (Новий боржник) та ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» (Кредитор) було укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого, Першочерговий боржник передає, а Новий боржник приймає на себе виконання грошових зобов'язань по розрахункам з Кредитором у розмірі 102395 грн. за виконання робіт по благоустрою площадки розташованої на території, яка належить Першочерговому боржнику в м. Ізюмі, які виникли на підставі Договору №8 від 05.05.2011 року, укладеного між Першочерговим боржником та Кредитором. Згідно із умовами Договору, розрахунок може бути проведений у грошовій формі, оскільки Новий боржник є фізичною особою (п. 2 Договору). За прийняття на себе боргу по Договору №8 від 05.05.2011 року Новий боржник отримує зустрічне повідомлення, яке виражається в обов'язку Першочергового боржника виплатити Новому боржнику грошову суму у розмірі 102385 грн. після виконання Новим боржником даного Договору та подачі Першочерговому боржнику відповідного звіту (п. 5).

На виконання договірних відносин за Договором № 8 від 05.05.2011 року, гр. ОСОБА_2 було сплачено 19.05.2012 року готівкою до каси ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» суму у розмірі 102395 грн.

Суд зазначає, спірною в даній справі є обставина, який правовий статус мав гр. ОСОБА_2 під час оплати даних коштів, тобто, від імені та в інтересах ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" будучі його директором, як вказує податковий орган, чи як фізична особа на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року, як зазначає позивач.

Правовідносини, які були предметом судового дослідження, врегульовані Положенням про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637 та Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.05.95 №436/95.

Відповідно до п. 2.3 Положення №637 встановлено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами.

Зазначені обмеження не поширюються на: а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами; б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; в) використання коштів, виданих на відрядження.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Згідно із п. 2.8 Положення №637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до листа Національного банку України від 01.09.2006 №11-113/3225-9206, при придбанні працівником підприємства за власні готівкові кошти товарно-матеріальних цінностей для потреб підприємства -він діє від імені підприємства-юридичної особи, та, відповідно, на такі розрахунки поширюється п.2.3 Положення №637, яким передбачено, що готівкові кошти одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами обмежені граничною сумою, що становить 10000 гривень (постанова Правління НБУ від 09.02.2005 №32).

Указом Президента України №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що необхідною правовою підставою для нарахування штрафних санкцій за порушення юридичними особами п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення № 637 в даному випадку є факт сплати гр. ОСОБА_2, як директором ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", який діяв від імені та в інтересах підприємства, готівкових грошових коштів до каси ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» у сумі 102395 грн. на виконання Договору № 8 від 05.05.2011 року.

В свою чергу, як було встановлено під час розгляду справи, дані кошти були сплачені гр. ОСОБА_2 не як директором ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", а як фізичною особою на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, гр. ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" 06.09.2010 року, згідно із рішенням власника. У період з моменту призначення (06.09.2010 року) та по 19.05.2011 р. підприємством не надавались директору готівкових коштів. Господарську діяльність, направлену на отримання прибутку підприємство почало здійснювати з листопада 2011 року. До цього часу на банківському рахунку ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", відкритому у ПАТ КБ "Приватбанк" № 26006060381395, грошових коштів не було, залишок дорівнював 0,00 (нулю), що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по банківському рахунку від 21.01.2013 р. ПАТ КБ "Приватбанк". Готівкових коштів в касі підприємства не обліковувалось, про що свідчить касова книга ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", що розпочата лише з 30.11.2011 р. сторінка № 1.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємства ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", затвердженого Управлінням статистики в Ізюмському районі Харківської області 08.02.2012 р.,а саме балансу станом на 31.12.2011 р. (форма № 1-м) на підприємстві були відсутні активи у вигляді грошових коштів та їх еквіваленти, що дорівнювали б сумі-102395,00 грн. та звіту про фінансові результати за 2011 рік. (форма №2-м), виручка від реалізації продукції за 2011 рік склала лише - 5,6 тис. грн.

У період з 19.05.2011 року до 27.02.2013 року ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" мало кредиторську заборгованість перед гр. ОСОБА_2 в сумі 102395,00 грн., що виникла на підставі Договору № 8 від 05.05.2011 р., Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р., звіту ОСОБА_2 № 8 від 19.05.2011 р. із додаванням квитанції до прибуткового касового ордера № 49 від 19.05.2011 р., відомості 2.1.-мс бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та іншими кредиторами по рах.№68/5 за травень 2011р .

Відповідно до видаткового касового ордеру від 28.02.2013 року позивач повністю розрахувався із Новим боржником за Договором про переведення боргу від 18.05.2011 р., здійснивши виплату гр. ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 102395,00 грн. на підставі п. 5 вказаного Договору, про що свідчить наявна в матеріалах справи копії видаткового ордеру від 28.02.2013 року.

Суд вважає необґрунтованим посилання податкового органу, як на підставу встановлених порушень, на Звіт про використання коштів № 8 від 19.05.2011 р., оскільки даний звіт було надано гр. ОСОБА_2 до ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" саме на виконання п. 5 Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р., відповідно до якого, Новий боржник (ОСОБА_2) зобов'язаний подати звіт Первісному боржнику (ПП "Аверс-Ізюм-Плюс").

Крім того суд зауважує, що використання гр. ОСОБА_2 форми звіту, передбаченої наказом ДПА України від 23.12.2010 р. № 996 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання", не протирічить вимогам діючого законодавства, оскільки а договір про переведення боргу не визначає форми такого звіту та діючим законодавством використання даної форми не заборонено.

Додатковим доказом, який свідчить про оплату гр. ОСОБА_2 готівкових коштів саме на виконання Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р. є надана позивачем Довідка ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» від 04.02.2013 року № 5, відповідно до якої підприємство підтвердило дану обставину.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують факт оплати гр. ОСОБА_2 грошових коштів саме на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р.

З огляду на зазначене, висновки податкового органу про перевищення позивачем ліміту каси, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, , що виключає можливість застосування до ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" штрафних санкцій за порушення вимог п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення № 637.

Посилання податкового органу, як на правомірність встановлених порушень, на відсутність на ненадання позивачем на час перевірки Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з наведених вище приписів належним та допустимим доказом відмови платника податків від надання уповноваженим особам органу державної податкової служби первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів є належним чином оформлений акт.

Відповідачем не було надано суду акту про відмову позивача від надання Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р., в зв'язку з чим, суд не приймає до уваги дані доводи.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Вказане завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Аверс-Ізюм-Плюс" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 28.09.2012 року № 0000132210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Аверс-Ізюм-Плюс" (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Маршала Федоренко, буд. 70-А, код 34079225) судовий збір в сумі 1847 (одна тисяча вісімсот сорок сім) грн. 90 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11.03.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.