Ухвала

від 04.06.2013 по справі 820/147/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р.Справа № 820/147/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. по справі № 820/147/13-а

за позовом Приватного підприємства "Аверс-Ізюм-Плюс"

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Аверс-Ізюм-Плюс", звернувся до суду із адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0000132210 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 184790 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 13.01.2005 року №41/10320 (далі - Положення № 637). Зазначив, що на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року, гр. ОСОБА_1 19.05.2011 року було оплачено ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління" суму 102395 грн. в рахунок виконання господарських зобов'язань згідно із укладеним між даним контрагентом та ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" Договором №8 від 05.05.2011 року, про що позивачу було надано відповідний звіт про використання коштів №8 від 19.05.2011 року. Позивач вказує, що оскільки дані кошти не були надані під звіт директору підприємства ОСОБА_1, а були сплачені контрагенту саме фізичною особою ОСОБА_1 на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року, то контролюючий орган дійшов до помилкового висновку про перевищення підприємством граничної суми готівкового розрахунку з одним підприємством за день на 92395 грн., та як наслідок неправомірно нарахував позивачу суму штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 28.09.2012 року № 0000132210.

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову виходячи з таких підстав.

Встановлено, що 14.09.2012 року співробітниками Ізюмської ОДПІ проведено фактичну перевірку ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та (фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладенім трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за наслідками якої складено Акт 1395/20/40/22/34079225 від 14.09.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення № 637 в частині перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства на суму 92395 грн..

На підставі вищезазначеного акту, Ізюмською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132210 від 28.09.2012 року про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абз. 1 ст. 1 Указу №436/95 у розмірі 184790 грн., тобто, у подвійному розмірі вчиненого перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідками якої, рішеннями ДПС України в Харківській області від 26.11.2012 року №5874/10/10.2-17 та ДПС України від 24.12.2012 року №7631/0/61-12/10-2415 скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугували встановлені за наслідками перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення № 637 в частині перевищення підприємством граничної суми готівкового розрахунку з одним підприємством за день на 92395 грн. Дані порушення виникли внаслідок того, що 19.05.2012 року директор ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" ОСОБА_1, від імені та в інтересах підприємства, оплатив готівкою до каси ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління" 102395 грн. в рахунок виконання господарських зобов'язань згідно із укладеним між даним контрагентами Договором №8 від 05.05.2011 року, про що позивачу було надано відповідний звіт про використання коштів №8 від 19.05.2011 року. Враховуючи, що станом на 19.05.2011 року залишок готівки в касі підприємства згідно акту становив 00,00 грн., а встановлена НБУ гранична сума розрахунків на одного працівника складає 10000,00 грн., то відповідно до листів НБУ №11-113/3225-9206 від 01.09.2006 р. та №11-113/4587-12584 від 05.12.2007 р., зазначена операція є порушенням п. 2.3 Положення № 637.

05.05.2011 року між ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" (Замовник) та ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління" (Підрядник) було укладено Договір № 8, умовами якого було виконання Підрядником доручених Замовником робіт з приводу благоустрою площадки розташованої на території, яка належить Замовнику в м. Ізюмі.

Факт виконання ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління" умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які погоджені сторонами, а саме: Договірною ціною, Звідним кошторисним розрахунком вартості будівництва, Локальним кошторисним розрахунком, Актом приймання виконаних будівельних робіт, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витратах, Актом приймальної комісії про приймання завершеної будівництвом автодороги.

Податковим органом не ставиться під сумнів факт реальності виконання сторонами господарських зобов'язань на підставі вищезазначеного Договору.

18.05.2011 року між ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" (Першочерговий боржник), гр. ОСОБА_1 (Новий боржник) та ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління" (Кредитор) було укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого, Першочерговий боржник передає, а Новий боржник приймає на себе виконання грошових зобов'язань по розрахункам з Кредитором у розмірі 102395 грн. за виконання робіт по благоустрою площадки розташованої на території, яка належить Першочерговому боржнику в м. Ізюмі, які виникли на підставі Договору №8 від 05.05.2011 року, укладеного між Першочерговим боржником та Кредитором. Згідно із умовами Договору, розрахунок може бути проведений у грошовій формі, оскільки Новий боржник є фізичною особою (п. 2 Договору). За прийняття на себе боргу по Договору №8 від 05.05.2011 року Новий боржник отримує зустрічне повідомлення, яке виражається в обов'язку Першочергового боржника виплатити Новому боржнику грошову суму у розмірі 102385 грн. після виконання Новим боржником даного Договору та подачі Першочерговому боржнику відповідного звіту (п. 5).

На виконання договірних відносин за Договором № 8 від 05.05.2011 року, гр. ОСОБА_1 було сплачено 19.05.2012 року готівкою до каси ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління" суму у розмірі 102395 грн.

Спірною в даній справі є обставина, який правовий статус мав гр.ОСОБА_1 під час оплати даних коштів, тобто, від імені та в інтересах ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" будучі його директором, як вказує податковий орган, чи як фізична особа на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року, як зазначає позивач.

Відповідно до п. 2.3 Положення №637 встановлено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами.

Зазначені обмеження не поширюються на: а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами; б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; в) використання коштів, виданих на відрядження.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Згідно із п. 2.8 Положення №637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до листа Національного банку України від 01.09.2006 №11-113/3225-9206, при придбанні працівником підприємства за власні готівкові кошти товарно-матеріальних цінностей для потреб підприємства -він діє від імені підприємства-юридичної особи, та, відповідно, на такі розрахунки поширюється п.2.3 Положення №637, яким передбачено, що готівкові кошти одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами обмежені граничною сумою, що становить 10000 гривень (постанова Правління НБУ від 09.02.2005 №32).

Указом Президента України №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Враховуючи вищевикладене, необхідною правовою підставою для нарахування штрафних санкцій за порушення юридичними особами п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення № 637 в даному випадку є факт сплати гр. ОСОБА_1, як директором ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", який діяв від імені та в інтересах підприємства, готівкових грошових коштів до каси ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління" у сумі 102395 грн. на виконання Договору № 8 від 05.05.2011 року.

В свою чергу встановлено, що дані кошти були сплачені гр. ОСОБА_1 не як директором ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", а як фізичною особою на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року. Гр. ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" 06.09.2010 року, згідно із рішенням власника. У період з моменту призначення (06.09.2010 року) та по 19.05.2011 р. підприємством не надавались директору готівкових коштів. Господарську діяльність, направлену на отримання прибутку підприємство почало здійснювати з листопада 2011 року. До цього часу на банківському рахунку ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", відкритому у ПАТ КБ "Приватбанк" № 26006060381395, грошових коштів не було, залишок дорівнював 0,00 (нулю), що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по банківському рахунку від 21.01.2013 р. ПАТ КБ "Приватбанк". Готівкових коштів в касі підприємства не обліковувалось, про що свідчить касова книга ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", що розпочата лише з 30.11.2011 р. сторінка № 1.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємства ПП "Аверс-Ізюм-Плюс", затвердженого Управлінням статистики в Ізюмському районі Харківської області 08.02.2012 р.,а саме балансу станом на 31.12.2011 р. (форма № 1-м) на підприємстві були відсутні активи у вигляді грошових коштів та їх еквіваленти, що дорівнювали б сумі-102395,00 грн. та звіту про фінансові результати за 2011 рік. (форма №2-м), виручка від реалізації продукції за 2011 рік склала лише - 5,6 тис. грн.

У період з 19.05.2011 року до 27.02.2013 року ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" мало кредиторську заборгованість перед гр. ОСОБА_1 в сумі 102395,00 грн., що виникла на підставі Договору № 8 від 05.05.2011 р., Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р., звіту ОСОБА_1 № 8 від 19.05.2011 р. із додаванням квитанції до прибуткового касового ордера № 49 від 19.05.2011 р., відомості 2.1.-мс бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та іншими кредиторами по рах.№68/5 за травень 2011р .

Відповідно до видаткового касового ордеру від 28.02.2013 року позивач повністю розрахувався із Новим боржником за Договором про переведення боргу від 18.05.2011 р., здійснивши виплату гр. ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 102395,00 грн. на підставі п. 5 вказаного Договору, про що свідчить наявна в матеріалах справи копії видаткового ордеру від 28.02.2013 року.

Посилання податкового органу, як на підставу встановлених порушень, на Звіт про використання коштів № 8 від 19.05.2011 р. є необгрунтованими, оскільки даний звіт було надано гр. ОСОБА_1 до ПП "Аверс-Ізюм-Плюс" саме на виконання п. 5 Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р., відповідно до якого, Новий боржник (ОСОБА_1С.) зобов'язаний подати звіт Первісному боржнику (ПП "Аверс-Ізюм-Плюс").

Крім того, використання гр. ОСОБА_1 форми звіту, передбаченої наказом ДПА України від 23.12.2010 р. № 996 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання", не протирічить вимогам діючого законодавства, оскільки договір про переведення боргу не визначає форми такого звіту та діючим законодавством використання даної форми не заборонено.

Додатковим доказом, який свідчить про оплату гр. ОСОБА_1 готівкових коштів саме на виконання Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р. є надана позивачем Довідка ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління" від 04.02.2013 року № 5, відповідно до якої підприємство підтвердило дану обставину.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують факт оплати гр.ОСОБА_1 грошових коштів саме на виконання умов Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р.

З огляду на зазначене, висновки податкового органу про порушення вимог п. 2.3, п.2.8 глави 2 Положення № 637 не знайшли свого підтвердження.

Посилання податкового органу, як на правомірність встановлених порушень, на відсутність на ненадання позивачем на час перевірки Договору про переведення боргу від 18.05.2011 року є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з наведених вище приписів належним та допустимим доказом відмови платника податків від надання уповноваженим особам органу державної податкової служби первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів є належним чином оформлений акт.

Відповідачем не було надано акту про відмову позивача від надання Договору про переведення боргу від 18.05.2011 р., в зв'язку з чим дані доводи є необґрунтованими та безпідставними.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що санкції застосовані за за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, але з матеріалів справви вбачається що коштів в касі підприємства 19.05.2011 р. були відсутні, тобто відсутнє перевищення залишку готівки у кассі.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. по справі № 820/147/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Григоров А.М. Судді Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2013 р.