Постанова

від 18.03.2013 по справі 5015/2892/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Справа № 5015/2892/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівського комунального підприємства "Бадьорість", вих. № 5 від 04.03.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2012 р.

у справі № 5015/2892/12 (суддя - Л.Л. Станько)

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

до Львівського комунального підприємства "Бадьорість", м. Львів

про стягнення 17919,87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Балобанов О.В. - представник (довіреність б/н від 21.01.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.12.2012р. у справі № 5015/2892/12 (суддя - Станько Л.Л.) позов задоволено повністю, стягнуто з Львівського комунального підприємства «Бадьорість» (надалі - відповідач) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (надалі - позивач) 8994,11 грн. індексу інфляції, 8925,76 грн. 3% річних, 6230,98 грн. судового збору (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу та 3% річних, в зв'язку з неналежним виконанням Львівським комунальним підприємством «Бадьорість» грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії.

Львівське комунальне підприємство «Бадьорість» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за № 5 від 04.03.2013 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2012 р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача судовий збір, сплачений Львівським комунальним підприємством «Бадьорість» за розгляд апеляційної скарги. На думку апелянта, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням ст. ст. 2, 54, 75, 82 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не прийняв до уваги заяву про зменшення позовних вимог щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних, у зв'язку із чим задоволив позовні вимоги в частині інфляційних втрат в більшому розмірі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. порушено провадження у справі № 5015/2892/12 та призначено до розгляду в судове засідання на 18.03.2013р. в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Данко Л.С., Юрченка Я.О. Даною ухвалою участь представників сторін визначено на власний розсуд.

В судове засідання 18.03.2013 р. з'явився представник відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у такій, при цьому зазначив, що суд фактично збільшив суму позовних вимог на 4312,6 грн. в частині інфляційних втрат в той час як, згідно заяви про зменшення позовних вимог з підприємства слід стягнути 8983,28 грн. - 3% річних і 4681,51 грн. - інфляційних втрат.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується копією списку згрупованих рекомендованих відправлень, що міститься у матеріалах справи.

18 березня 2013р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

1 квітня 2010 р. Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (надалі - ЛМКП «Львівтеплоенерго», позивач у справі) та Львівським комунальним підприємством "Бадьорість" (надалі - ЛКП «Бадьорість», відповідач у справі) укладено договір про постачання теплової енергії у вигляді пари № 612 П/Ф. Відповідно до умов договору, ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов'язувалось постачати теплову енергію до нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Львів, вул. Героїв УПА, 35, а відповідач зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі. Згідно п.6.3 договору споживач зобов'язаний до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати Енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору №612П/Ф по постачанню теплової енергії, що не заперечувалось відповідачем, однак відповідач свої грошові зобов'язання щодо оплати теплової енергії в терміни, визначені договором не виконав, заборгувавши позивачу 293 628, 7 грн.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 311548,57 грн. за спожиту теплову енергію, з яких: 293628,70 грн. основна суму боргу, 8925,76 грн. - 3% річних, 8994,11 грн. - інфляційні втрати.

Підставою для стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних та річних є п. 6.3. договору, укладеного між сторонами, що передбачає обов'язок споживача до 15 - го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати Енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, в процесі вирішення спору, основну суму боргу відповідачем погашено згідно платіжних доручень, а саме: від 07.08.2012 р., від 16.08.2012 р., від 10.09.2012 р., від 29.09.2012 р., від 04.10.2012 р., від 15.10.2012 р., від 30.10.2012 р., від 12.11.2012 р. та від 20.11.2012 р. (а.с. 73-90).

З огляду на вищевикладені обставини, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № місцевого господарського суду 27755/12 від 06.12.2012р., а.с. 70), в якій просить стягнути з відповідача 8925,76 грн. - 3 % річних та 8994,11 грн. індексу інфляції, оскільки основний борг в розмірі 293628,70 грн. погашено.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та річних з урахуванням уточнених позовних вимог є підставні, документально обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в розмірі 8994,11 грн.- індексу інфляції та 8925,76 грн. - 3% річних.

Безпосередньо в судовому засіданні відповідач вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача збільшену суму позовних вимог в частині інфляційних втрат на 4312,6 грн., не взявши до уваги заяву про зменшення позовних вимог та розрахунку нових вимог.

Судова колегія, заслухавши доводи представника відповідача, оглянула в судовому засіданні матеріали справи та вказала, що згідно поданих місцевому господарському суду: позовної заяви, в якій позивач просив стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі - 293628,7 грн. та 8925,76 грн. 3% річних, інфляційних втрат в сумі 8994,11 грн., заяви про зменшення позовних вимог (а.с.70) позивач просив стягнути з відповідача річні у розмірі 8925,76 грн. та 8994,11 грн. інфляційних втрат. Як вбачається з рішення місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача стягнуто 8994,11 грн. індексу інфляції та 8925,76 грн. три проценти річних.

Таким чином, судова колегія вказує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнув інфляційні і річні з урахуванням уточнених позовних вимог на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Бадьорість" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2012р. у справі № 5015/2892/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Бадьорість", вих. № 5 від 04.03.2013р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109, 110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/2892/12 повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 20.03.2012 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.