Рішення

від 18.03.2013 по справі 914/306/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.13 Справа№ 914/306/13-г

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект - Захід», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», м. Стрий, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 157 437,77 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Сорока О.В. - представник за довіреністю №2 від 01.08.2012р.;

Від відповідача: Войтович О.Б. - представник за довіреністю №185 від 27.02.2013р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект - Захід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» про стягнення заборгованості в сумі 157 437,77 грн.

Ухвалою суду від 24.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 12.02.2013 р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 12.02.2013р. відкладено розгляд справи на 04.03.2013р. В судовому засіданні 04.03.2013р. оголошено перерву до 18.03.2013р.

В судовому засідання представнику позивача та відповідачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягав на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав клопотання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та запереченнях на відзив (вх.7243/13 від 18.03.2013р.), просить позов задоволити повністю з врахуванням перерахунку пені згідно ч. 6 ст.232 ГК України та стягнути з відповідача 129 295,14 грн. основного боргу, 4 690,12 грн. 3% річних та 17 416,56 грн. пені.

В судовому засіданні представник відповідач визнає основну суму боргу, подав акт звірки станом на 01.03.2013р.на суму 117 936,00 грн., що підписаний сторонами без жодних застережень. Також зазначив, що після подання позовної заяви відповідач частково оплатив заборгованість 25.01.2013р. на суму 10 000,00 грн. та 01.03.2013р. на суму 1 359,00 грн., що враховані у акті звірки. Також подав платіжне доручення № 3807 від 18.03.2013р. про сплату заборгованості на суму 1 789,00 грн. Щодо нарахування 3% річних в сумі 4 690,12 грн. не заперечує. В відзиві (вх.6356/13 від 06.03.2013р.), заперечив щодо нарахування пені згідно ст. 258 ЦК України, і подав свій розрахунок пені згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, також просить зменшити розмір штрафної санкції на підставі ст. 233 ГК України з врахуванням інтересів боржника до 5 000,00 грн.

У судовому засіданні 18.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні докази та оглянувши їх оригінали в судовому засіданні судом встановлено таке.

27.02.2013р. між ТзОВ «Європроект-Захід» (Постачальник, позивач у справі) та ТзОВ «Меблевий комбінат «Стрий» (Покупець, відповідач у справі) було укладено договір постачання №73/02/12 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник (позивач) протягом строку дії цього договору зобов'язується систематично постачати Покупцю (відповідачу) передбачену цим договором продукцію (далі - продукція), а Покупець зобов'язується приймати і сплачувати таку продукцію на умовах та в строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору продукція постачається Покупцю окремими партіями. Асортимент та кількість Продукції кожної окремої партії визначається Покупцем в попередній заявці, складаної згідно п. 4.1.Договору.

Вартість продукції за договором становить суму вартості кожної окремої партії продукції. Оплата вартості партії продукції здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту постачання окремої партії продукції.(п.п. 3.1.,3.3. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку продукції, а відповідач отримав її на загальну суму 235 222,40 грн. грн., що підтверджується видатковими накладними (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні), підписані сторонами без жодних застережень.

Однак відповідач повністю свої зобов'язання за Договором не виконав, частково здійснив оплату за поставлений Товар, що підтверджується виписками з особового рахунку, поданих позивачем (копії в матеріалах справи) на суму 105 927,26 грн. У зв'язку з чим на момент звернення до суду у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 129 295,14 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач 11.09.2012р. надіслав відповідачу претензію №99 в якій вимагав перерахувати суму боргу до 20.09.2012р. Претензія отримана відповідачем 18.09.2012р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа, однак, була залишена без розгляду відповідачем.

Крім цього, згідно Акту звірки розрахунків, вбачається, що станом на 01.03.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 117 936,14 грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками без застереження. Підтримується і не заперечується сторонами факт часткової оплати заборгованості відповідача 25.01.2013р. на суму 10 000,00 грн. та 01.03.2013р. на суму 1 359,00 грн. (129 295,14 грн. - 10 000,00 грн. - 1 359,00 = 117 936,14 грн.)

Також відповідачем в судовому засіданні подано платіжне доручення № 3807 від 18.03.2013р. про сплату заборгованості по Договору на суму 1 789,00 грн.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 4 690,12 грн., яка не заперечується відповідачем та пеню в сумі 17 416,56 грн., суму якої уточнив в запереченнях на відзив (вх. 7243/12 від 18.03.2013р.)

Доказів повного чи часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи сторонами суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того , що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 129 295,14 грн. Судом також встановлено, що відповідач після подання позовної заяви до суду оплатив заборгованість в сумі 13 148,00 грн., що підтверджується актом звірки станом на 01.03.2013р., підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень, а саме 25.01.2013р. сплачено заборгованість на суму 10 000,00 грн. та 01.03.2013р. на заборгованість суму 1 359,00 грн. та платіжним дорученням № 3807 від 18.03.2013р. на суму 1 789,00 грн.( 10 000,00 грн. + 1 359,00грн. + 1 789,00 грн. = 13 148,00 грн.), та не заперечується позивачем.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 13 148,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а в частині стягнення 116 147,14 грн. задоволити, оскільки є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, поданими доказами та не заперечується сторонами.(129295,14 грн. - 13 148,00 = 116 147,14грн.).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 4 690,12 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача(розрахунок в матеріалах справи) та не заперечується відповідачем.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, за прострочення в оплаті вартості кожної партії продукції Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі 0,1 від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Уточнена(зменшена) сума пені згідно заперечення на відзив (вх.7243) нарахована згідно ч. 6 ст. 232 ГК України в суму 17 416,56 грн. позивачем правомірно і підлягає задоволенню, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Положеннями ч.1ст.233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які би підтвердили важкий матеріальний стан підприємства. Враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, відповідність розміру стягуваної пені, а також те, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України вирішення питання про зменшення це право, а не обов'язок суду, суд приходить до висновку про відмову в зменшені штрафних санкції до 5 000,00 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 13 148,00 грн. основного боргу, а в частині решті позовних вимог задоволити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Європрект-Захід» зайво сплаченого судового збору в розмірі 120,72 грн.. у зв'язку зменшенням (уточненням) суми пені.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 179, 193, 219, 230, 232, 233, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 530, 526, 610, 611, 612, 625, 626 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Грабовецька, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи 00274878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрект-Захід»(79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Братів Міхновських, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи 34559187) 116 147,14 грн.- основного боргу, 4 690,12 грн. - 3% річних, 17 416,56 грн. - пені та 3 028,04 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 13 148,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Європрект-Захід»(79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Братів Міхновських, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи 34559187) з Державного бюджету України 120,72 грн. судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 977 від 21.01.2013р.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.03.2013 року.

Суддя Коссак С.М.