Рішення

від 21.03.2013 по справі 903/11/13 - г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2013 р. Справа № 903/11/13 - г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж - Автооіл", с. Струмівка, Луцький район, Волинська область

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 29140,69грн.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Касьянова К. М.

За участю представників сторін:

від позивача: Косендюк Я. А.- адвокат (договір у справі)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність у справі)

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ" звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути 36334,95грн в т.ч. 29412,20грн. основного боргу, 1439,19грн. штрафу, 1822,98грн пені, 98,00грн 3 % річних, 719,58грн відсотків за користування чужими коштами.

До початку розгляду справи по сутті від позивача надійшло клопотання від 19.02.2013р. про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 29140,69грн. в т.ч. 23685,40грн. основного боргу, 2368,54грн. штрафу, 1361,80грн. пені, 1724,95грн. річних.

Зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст. 22 ГПК України.

А тому судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Також представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2013р. подав клопотання від 19.02.2013р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме оригінали: договору купівлі - продажу нафтопродуктів № 12032 від 12.03.2012р., видаткові накладні № РН-0000057 від 21.09.2012р., № РН-0000012 від 02.10.2012р., вимогу № 19101 від 19.10.2012р., акт звіряння розрахунків станом на 09.10.2012р.

В судовому засіданні представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав розрахунок суми заборгованості від 18.03.2013р. та долучив до матеріалів справи додаткові документи, а саме: видаткові накладні № РН-0000011 від 11.01.2013р., № РН-0000037 від 25.01.2012р., № РН-0000010 від 09.02.2012р., № РН-0000019 від 14.02.2012р., № РН-0000009 від 02.03.2012р., № РН-0000026 від 12.03.2012р., РН-0000084 від 30.03.2012р., № РН-0000017 від 06.04.2012р., № РН-0000039 від 20.04.2012р., №РН-0000009 від 03.05.2012р., № РН-0000044 від 17.05.2012р., №РН-0000009 від 06.06.2012р., № РН-0000034 від 13.06.2012р., № РН-0000037 від 13.06.2012р., № РН-0000041 від 15.06.2012р., № РН-0000045 від 18.06.2012р., № РН-0000049 від 18.06.2012р., № РН-0000006 від 02.07.2012р., № РН-0000042 від 11.07.2012р., № РН-0000057 від 18.07.2012р., № РН-0000061 від 19.07.2012р., № РН-0000089 від 27.07.2012р., №РН-0000096 від 30.07.2012р., № РН-0000028 від 07.08.2012р., №РН-0000045 від 14.08.2012р., № РН-0000011 від 03.09.2012р., № РН-0000023 від 10.09.2012р., виписки по рахунку за період з 09.10.2012р. по 31.12.2012р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 457 від 07.09.2010р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, однак письмових пояснень та доказів в обґрунтування своїх заперечень не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

12 березня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс - СВ" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 12032, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу по видаткових накладних № РН-0000057 від 21.09.2012р., № РН-0000012 від 02.10.2012р. товар (дизпаливо) на загальну суму 59412,00грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ТзОВ "Ресурс-СВ" направив підприємцю ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості в сумі 50685,40грн. № 19101 від 19.10.2012р., що підтверджується поштовою повідомленням від 19.10.2012 року, проте вимога залишена без відповіді.

Відповідач оплату провів частково на суму 35726,60грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 23685,40грн.

Відповідно до ст. 629, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, нарахована позивачем заборгованість в сумі 23685,40грн. підтверджена належними доказами та підлягає задоволення.

Згідно п. 6.2.1 договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Нарахована позивачем пеня за період з 29.09.2012 року по 27.12.2012 року в розмірі 1361,80грн. підставна та підлягає до стягнення в силу ст. 611 ЦК, п. 6.2.1 договору.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 30 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми заборгованості протягом 5 робочих днів з дня одержання відповідної письмової вимоги продавця.

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012р. N06/5026/1052/2011). Аналогічна правова позиція зазначена у постанові ВСУ від 09.04.2012 року №20/246-08.

З матеріалів справи вбачається, що штраф нарахований на основну заборгованість в сумі 2368,54грн., що становить 10 % від суми основного боргу та підлягає задоволенню.

Пунктом 6.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунку у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов'язання.

Позивач, звертаючись із позовною вимогою про стягнення 19% річних, посилається на ст. 625 ЦК України, проте таке посилання є невірним, оскільки позивач фактично просить стягнути передбачені п. 6.2.3 договору проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

У п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Вимога позивача про стягнення заборгованість по сплаті 19% річних за користування чужими грошовими коштами за весь період прострочення (25.09.2012 року - 27.12.2012 року) в сумі 1724,95 грн. підставна і підлягає задоволенню.

Окрім тог, в клопотанні від 29.01.2013 року представник позивача просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 2500,00грн. До матеріалів справи долучив договір про надання правової допомоги за №25/01/2013-1 від 25.01.2013р., копію платіжного доручення № 1673 від 29.01.2013р. на суму 2500грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 457 від 07.09.2010р.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за юридичні послуги, господарський суд враховуючи обставини, зокрема, ціну позову, категорію даної справи, вважає що розмір витрат по наданню правової допомоги в сумі 2500,00грн. підлягає до задоволення.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж - Автооіл" (вул. Старицького 84, с. Струмівка, Луцький район, Волинська область, код 38523971) 23685,40грн. основного боргу, 2368,54грн. штрафу, 1361,80грн. пені, 1724,95грн. річних, 1609,50грн. судового збору, 2500 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Повний текст рішення

складено 21.03.13

Суддя П. Р. Слободян