Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2-546/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/928/13Головуючий по 1 інстанції Категорія : 37 Діденко Т.І. Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСкіця М.І. суддівКачана О.В.,, Фєтісової Т.Л. при секретаріБражнюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 4 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Монастирищенської міської ради, третя особа Монастирищенська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 яке 21 травня 2012 року повторно видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Монастирищенського районного управління юстиції у Черкаській області.

При житті ОСОБА_8 склала заповіт, котрим заповіла позивачці все належне їй майно, а саме глинобитну хату під солом'яним дахом розміром 6м х 12м, яка збудована в «Кудиному лісі». Як стверджує позивачка, що про даний заповіт вона дізналася в 2011 році, коли разом з родичами переглядала старі фотокартки та знайшла його.

Відповідно до заповіту вона є єдиним спадкоємцем майна померлої, але своєчасно не оформила свідоцтва про право власності.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26 липня 2012 року їй було надано додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Після звернення до Жашківської державної нотаріальної контори 16 вересня 2012 року позивачку було внесено до Спадкового реєстру, як єдиного спадкоємця майна померлої ОСОБА_8 (спадкова справа № 557/2012).

З 1970 року позивачка проживала в іншому районі Черкаської області, можливості постійно доглядати за успадкованим майном та обробляти земельну ділянку не мала, тому дозволила користуватися земельною ділянкою своїй сестрі ОСОБА_9. Під час чергового приїзду до с. Нове Місто вона виявила, що хату було зруйновано невідомими особами. Встановити винних не вдалося. Тому на сьогоднішній день із спадкового майна залишилася лише земельна ділянка.

Відповідно до п. 4.20. Порядку № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку, витягу з поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Позивачка звернулась до Монастирищенської міської ради, відділу Держкомзему та ДП «Центр Державного земельного кадастру» у Монастирищенському районі про надання їй інформації та виготовлення документів по земельній ділянці, яка належала ОСОБА_8, на що отримала лист-відповідь Монастирищенської міської ради № 237 від 21 травня 2012 року про те, що землями с.Нове Місто розпоряджається Монастирищенська міська рада з 1991 року, до того часу вони перебували у розпорядженні колгоспу «Слава» та рекомендували їй звернутися до обласного архіву.

Державний архів Черкаської області повідомив, що у рішеннях виконавчого комітету Монастирищенської селищної ради народних депутатів за 1980 рік відомості про наділення ОСОБА_8 земельної ділянки у с. Нове Місто Монастирищенського району Черкаської області не виявлені.

Відповідно до витягу із шнурової книги обліку земельних ділянок (запис № 696) та архівного витягу з протоколу № 19 засідання правління колгоспу ім. Жданова с. Нове Місто від 13 серпня 1964 року вбачається, що ОСОБА_8 було наділено присадибну ділянку площею 0,32 га.

Відомостей про межі земельної ділянки, її оцінку та осіб, які на сьогоднішній день нею користуються, позивачка отримати можливості не має.

За таких обставин позивачка позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання свідоцтва про спадщину, тому що не має змоги виготовити технічну документацію на земельну ділянку, змушена звернутися з даним позовом до суду, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно - земельну ділянку площею 0,32 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 4 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з"явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: "1" чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; "2" чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; "3" які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; "4" яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 яке 21.05.2012 року повторно видане ВДРАЦС Монастирищенського районного управління юстиції у Черкаській області.

Згідно копії заповіту від 23 березня 1955 року (а.с. 8) ОСОБА_8 заповіла своїй онуці ОСОБА_6 хату розміром 6м х 12м, глинобитну під солом'яним дахом, яка побудована в «Кудиному лісі».

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою не надано належних доказів про право власності ОСОБА_8 чи ОСОБА_6 на спірний будинок, а також наявність цього будинку на земельній ділянці.

Відповідно до п. 1 архівного витягу з протоколу № 2 засідання правління колгоспу «Слава» від 16.01.1971 року земельна ділянка, яка перебувала в користуванні ОСОБА_8 прийнята в земельний фонд колгоспу.

Згідно до архівного витягу з протоколу № 5 засідання правління колгоспу «Слава» від 02.03.1971 року позивачці на підставі її заяви про те, щоб переписати присадибну ділянку, яка рахувалася за її бабусею ОСОБА_8, поскільки вона переписала на неї хату, наділено 0,25 га, як вчительці. Проте, позивачка фактично не прийняла в користування цю земельну ділянку.

Судом також встановлено, що позивачка в серпні 1972 року вибула на постійне проживання в АДРЕСА_1 де проживає і по даний час.

Згідно заперечення на позов Монастирищенської міської ради від 28.12.2012 року земельна ділянка, яка перебувала в користуванні ОСОБА_8, є власністю територіальної громади міста і перебуває в користуванні інших землекористувачів, частина земельної ділянки площею 0,17 га передана у приватну власність ОСОБА_10 До дня смерті ОСОБА_8 земельна ділянка у її власності не перебувала.

Житловий будинок, в якому проживала ОСОБА_8, залишився без догляду, під впливом погодніх умов та природного зносу повністю зруйнувався, що підтверджено актом обстеження земельної ділянки від 26.07.2012 року, який складений спеціалістами Монастирищенської міської ради, цього факту не заперечує і позивачка.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком районного суду стосовно того, що ОСОБА_6 не надала доказів, які б стали підставою для задоволення позовних вимог, земельна ділянка не є спадковим майном, право власності на будинок позивачка не оформила, будинку в даний час немає в наявності, тому позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно - земельну ділянку площею 0,32 га, розташовану по АДРЕСА_2 підлягають до відхилення.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки рішення суду є законним і обґрунтованим та ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_6 необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 218 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 4 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Монастирищенської міської ради, третя особа Монастирищенська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :