Постанова

від 19.03.2013 по справі 24/5005/10364/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2013 року Справа № 24/5005/10364/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Швеця В.В. (доповідача)

суддів: Павловського П.П., Науменко І.М.

при секретарі: Литвин А.П.,

за участю представників сторін:

від скаржника: Пасько Т.Г., довіреність №14167/9/10-123 від 11.10.12 р.,

від ініціюючого кредитора: Палкін А.Ю., довіреність №б/н від 04.12.12 р.,

від боржника: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 р. у справі №24/5005/10364/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеріф-2", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Феникс-Сталь", м.Дніпропетровська

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2012 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеріф-2" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Феникс-Сталь", за процедурою, передбаченою ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 р. у справі №24/5005/10364/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Феникс-Сталь" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 13.06.2013 р. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Феникс-Сталь" призначено ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Шеріф-2". З метою виявлення кредиторів, перевірки наявності грошових коштів на всіх рахунках, відкритих банкрутом, у банківських установах, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби у строк до 13.01.2013 р. надати господарському суду та ліквідатору дані про рахунки, відкриті банкрутом та наявність податкового боргу.

Приймаючи згадану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що неплатоспроможність боржник підтверджена належними доказами, боржник відсутній за місцезнаходженням, що підтверджується витягом та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Не погодившись з цією постановою, Державна податкова інспекція в м.Полтава Полтавської області Державної податкової служби звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, просить постанову скасувати, прийняти нове рішення про припинення провадження у справі.

Відзиву на апеляційну скаргу сторонами не надано.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно з п. 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка, в якій міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

В підтвердження відсутності керівник органів боржника - юридичної особи за місцезнаходженням кредитором надані витяг та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.11.2012 р.

Отже, відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Безспірність вимог кредитора за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати повинна підтверджуватись виконавчими документами відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору № 300712 від 30.07.2012 р., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шериф-2" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фенікс-Сталь", продавець передав у власність покупця металопродукцію в асортименті на загальну суму 21 636, 53грн., що підтверджується видатковою накладною № ШФ-1 від 02.08.2012р., податковою накладною № 1 від 02.08.2012р.

Відповідно до п. 2.4. згаданого договору, покупець повинен здійснити розрахунок по цьому Договору за поставлений товар будь-яким способом, який не суперечить законодавству України, в тому числі у вексельній формі.

14.08.2012 р. покупець в рахунок оплати заборгованості за поставлений товар передав продавцю простий вексель серія АА 2637317 зі строком сплати - за пред'явленням, що підтверджується актом приймання-передачі векселя від 14.08.2012 р. та актом про вексельний платіж від 14.08.2012 р.

10.10.2012 р. даний вексель було пред'явлено до оплати, але боржник не сплатив в добровільному порядку суму за векселем.

11.10.2012 р. державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В. було вчинено протест векселя про неоплату, про що зроблено запис в реєстрі за № 1-1692, а 12.10.2012 р. зроблено виконавчий напис про стягнення заборгованості у poзміpi 21 636,53грн. за простим векселем cepiї АА 2637317 від 14.08.2012р. з боржника на користь кредитора, зареєстрований в реєстрі за № 1-7000.

16.10.2012 р. постановою державного виконавця кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Тичинською О.О. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1-700 від 12.10.2012 р.

Постановою даної виконавчої служби від 05.11.2012 р. встановлено, що боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі не знаходиться. Відповідно до відповідей МРЕВ-1, УЗР та МБТІ рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано. Згідно довідки ДПІ у Кіровському районі за боржником зареєстровані рахунки, але відповідно до платіжних вимог грошові кошти на зазначених рахунках відсутні, у зв'язку з чим, виконавчий документ повернуто стягувачу.

Таким чином, безспірність вимог до боржника та його неплатоспроможність підтверджена належними доказами по справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність порушення провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фенікс-Сталь" в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та можливість визнання боржника банкрутом з відкриттям відносно нього ліквідаційної процедури.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків, а у разі виявлення порушень норм податкового законодавства та встановленні заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявляти свої претензії до такого боржника шляхом подачі ліквідатору заяви з кредиторськими вимогами.

Отже, чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства та оформленні її результатів належним чином.

При цьому орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку господарської діяльності боржника, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не визнаються судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 р. у справі №24/5005/10364/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В.Швець

Судді П.П.Павловський

І.М.Науменко

постанова складена в повному обсязі 21.03.2013 р.