Рішення

від 01.06.2009 по справі 12/474-25/5-20/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/474-25/5-20/331 01.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційний центр

«Медпромінфо»

до АТ «Актавіс»

про стягнення 463278,26 грн.

за зустрічним позовом АТ «Актавіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційний центр

«Медпромінфо»

про визнання недійсним договору від 06.04.2006р. № УМГ/14

Суддя Гумега О.В.

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Закорчемний О. О.

Від відповідача: Трохимчук О. І.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Інформаційний центр «Медпромінфо»(позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з АТ «Актавіс» (відповідача за первісним позовом) в Україні заборгованості та відшкодування збитків у розмірі 463278,26 грн. за договором від 06.04.2006р. № УМГ/14 про публікацію рекламної продукції та суми судових витрат.

Позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що 06.04.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційний центр «Медпромінфо», в якості виконавця та Представництвом АТ «Актавіс»в Україні, в якості замовника, укладено Договір про публікацію рекламної продукції № УМГ/14. Відповідно до умов Договору, замовник зобов'язався подати та оплатити виконавцю розміщення рекламних матеріалів в газеті «Українська медична газета»в номерах №№ 5-12 протягом 2006 року кольорову рекламу в внутрішньому блоці об'ємом - 1 шпальта формату А 3 та статейний матеріал об'ємом -1 шпальта у кожному номері (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.5. Договору, виконавець зобов'язується приступити до виконання зобов'язань по Договору, за умови здійснення замовником оплати роботи за розміщення рекламних матеріалів, в порядку передбаченому цим договором на користь виконавця.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили обов'язок замовника надати всі рекламні матеріали за 45 календарних днів до виходу відповідного номеру газети.

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано рекламних матеріалів до № 5 газети та не здійснено 100% передоплати вартості рекламного матеріалу, в кожному номері газети, на поточний рахунок виконавця протягом 3 банківських днів, з моменту пред'явлення рахунку-фактури.

Позивач за первісним позовом вважає зазначені дії відповідача за первісним позовом такими, що порушують п. п. 1.1., 3.1., 3.7., 4.3. Договору, у зв'язку з цим позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом штрафні санкції, згідно з положеннями Договору, а саме:

- відповідно до п. 5.2. Договору штраф в розмірі 50% від загальної суми договору за порушення пп. 1.1, 3.5, 3.7 Договору, що становить 84 546 грн.;

- відповідно до п. 5.3. Договору пеню у розмірі 2% від загальної суми договору за кожен день прострочення згідно вказаної формули, за порушення умов оплати, що становить 348 329, 52 грн.;

- згідно з п. 5.5 Договору штраф у розмірі 10% від загальної суми договору у випадку подачі рекламних матеріалів з порушення строків, що становить 16 909, 2 грн.

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом сума боргу відповідача за первісним позовом становить 463278,26 грн., з яких:

- 84546,00 грн. - штрафні санкції згідно п.5.2 Договору;

- 16909,20 грн. - штрафні санкції згідно п.5.5 Договору;

- 348329,52 грн. - пеня у розмірі 2% від загальної суми Договору, за 103 дні заборгованості згідно з п. 5.3. Договору;

- 13 493, 54 грн. 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 22.08.2006 року порушено провадження у справі № 12/474.

27.03.2007 року АТ «Актавіс»(позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до ТОВ «Інформаційний центр «Медпромінфо»(відповідач за зустрічним позовом) про визнання Договору від 06.04.2006р. № УМГ/14 про публікацію рекламної продукції недійсним, на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. ст. 215,216 УК України, ст. 180, ч. 2 ст. 207 ГК України.

Позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що відповідач за зустрічним позовом не отримав дозвіл Держнаглядохоронпраці на виконання робіт, що є предметом Договору, тоді як зазначений дозвіл, згідно законодавства, є необхідним для виконання робіт, що є предметом Договору; крім того, виходячи зі змісту Договору, санкції за його невиконання покладені на одну сторону -замовника та вони є непропорційно завищеними, що не відповідає приписам ч. 2 ст. 207 ГК України, що тягне за собою нікчемність таких положень договору. Позивач за зустрічним позовом також зазначає, що в порушення ст. 180 ГК України, сторони не досягли згоди по всім істотним умовам договору, а тому Договір № УМГ/14 від 06.04.2006 року є неукладеним.

Ухвалою суду від 17.05.2007 року зустрічний позов прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2007 року в якості другого відповідача залучено АТ «Актавіс».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2007р. у справі № 12/474, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2007р. первісний позов задоволено частково, а саме, стягнуто з АТ «Актавіс»на користь ТОВ «Інформаційний центр «Медпромінфо»162 092,00грн. штрафу за Договором, 1690,92грн. -державного мита, 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2008р. зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У новому розгляді справа отримала номер 12/474-25/5.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2008р. у справі № 12/474-25/5, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р. первісний позов задоволено частково, а саме, стягнуто з АТ «Актавіс»на користь ТОВ «Інформаційний центр «Медпромінфо»162 092,00грн. штрафу за Договором, 1734,03 грн. - судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. у справі № 12/474-25/5 касаційну скаргу АТ «Актавіс»задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р. у справі № 12/474-25/5 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. справу № 12/474-25/5 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва із зобов'язанням усунути зазначені в цій постанові недоліки, повно встановити всі необхідні для прийняття рішення обставини, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, зокрема:

- надати оцінку усім фактичним обставинам справи, що свідчили б про додержання сторонами всіх необхідних умов дійсності Договору про публікацію рекламної продукції № УМГ/14 (надалі -Договір);

- дослідити факти, на які посилалося АТ «Актавіс», як на підставу позову до ТОВ «Інформаційний центр "Медпромінфо»про визнання недійсним Договору, як-от невідповідність останнього приписові частини другої статті 207 ГК України (розділ 5 Договору передбачає відповідальність лише замовника - АТ «Актавіс», не покладаючи на ТОВ «Інформаційний центр "Медпромінфо»жодного обов'язку);

- надати оцінку тій обставині, що додаток № 1 до Договору передбачав надання замовником рекламного матеріалу до 23.03.2006, тобто ще до підписання Договору (06.04.2006);

- дослідити, чи направлявся (був отриманий) виконавцем рахунок-фактура від 11.04.2006;

- чи укладався Договір взагалі, з метою його виконання.

Новий розгляд справи проводився Господарським судом міста Києва з врахуванням вищенаведених обставин.

За резолюцією в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 28.08.2008р. справу № 12/474-25/5 передано на новий розгляд судді Палію В.В.

У зв'язку з наведеним, ухвалою від 29.08.2008р. справа прийнята до провадження суддею Палієм В.В., справі присвоєно номер 12/474-25/5-20/331, розгляд справи призначено на 16.09.2008р.

16.09.2008р. судом одержано клопотання від позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 69651,67грн. витрат АТ "Актавіс" на оплату послуг адвоката.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 16.09.2008р. представників ТОВ «Інформаційний центр «Медпромінфо» та Представництва АТ «Актавіс»в Україні, розгляд справи було відкладено.

01.10.2008р. розгляд справи не відбувся, у зв'язку з тим, що 23.09.2008р. справа № 12/474-25/5-20/331 скерована до касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 09.10.2008р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. Матеріали справи № 12/474-25/5-20/331 повернуто до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 04.11.2008р. справу передано для подальшого розгляду судді Палію В.В. Проте, справу до розгляду не призначено у зв'язку з тим, що 14.11.2008р. справа № 12/474-25/5-20/331 скерована до апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. відмовлено Акціонерному товариству «Актавіс»у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2008р. у справі № 12/474-25/5-20/331. Матеріали справи №12/474-25/5-20/331 повернуто до Господарського суду м. Києва.

За резолюцією заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. справу № 12/474-25/5-20/331 передано судді Палію В.В. для подальшого розгляду.

У зв'язку з наведеним, ухвалою від 01.12.2008р. справа призначена до судового розгляду на 17.12.2008р.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи 17.12.2008р. відкладено.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. № 18, у зв'язку з закінченням повноважень судді Палія В.В., справу № 12/474-25/5-20/331 передано для подальшого розгляду судді Мудрому С.М. Проте, справу до розгляду не призначено у зв'язку з тим, що 13.01.2009р. справа № 12/474-25/5-20/331 скерована до апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2009р. № 12/474-25/5-20/331 відмовлено АТ «Актавіс» у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. у справі № 12/474-25/5-20/331.

За резолюцією заступника Голови Господарського суду міста Києва 05.02.2009р. справу № 12/474-25/5-20/331 передано для подальшого розгляду судді Мудрому С.М.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.02.2009р. № 01-1/15, у зв'язку із великою завантаженістю розглядом інших справ судді Мудрого С.М. та з метою уникнення затягування строків розгляду справи, справу № 12/474-25/5-20/331 передано для подальшого розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою суду від 18.02.2009р. справу № 12/474-25/5-20/331 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено справу до розгляду на 13.03.2009р. о 12:10 год.

В судове засідання, призначене на 13.03.2009р., представники позивача за первісним позовом та відповідача 1 за первісним позовом не з'явилися, вимоги ухвали суду від 18.02.2009р. не виконали.

Представник відповідача 2 за первісним позовом в судовому засіданні 13.03.2009 р. подав письмові пояснення та заяву у справі № 12/474-25/5-20/331 на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2009р., які були залучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2009 р., розгляд справи відкладено на 30.03.09 року.

В судовому засіданні, призначеному на 30.03.09. року, позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав та надав суду письмові пояснення на виконання вимог ухвал суду від 18.02.2009р. та від 13.03.2009р., які були залучені до матеріалів справи. Відповідач 2 за первісним позовом проти задоволення позовних вимог заперечував.

Позивач за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позовних вимог заперечував.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 30.03.2009 р. також надав суду клопотання про направлення кореспонденції у справі за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 22/7, кв. 96. Клопотання судом задоволено.

Сторони звернулися з спільним клопотанням про продовження строків розгляду справи. Клопотання сторін судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р., відповідно до ст.ст. 69, 77 ГПК України, строк вирішення спору по справі № 12/474-25/5-20/331 продовжено та відкладено її розгляд на 27.04.2009р. о 09:50 год.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 27.04.2009р. надав суду Заяву № б/н від 27.04.2009р., відповідно до якої зазначив, що єдиним відповідачем по справі слід вважати АТ «Актавіс»(юридична особа, зареєстрована згідно законодавства Болгарії, місцезнаходження: Болгарія, м. Софія, бул. Княгиня Марія Луіза, 2), оскільки Представництво АТ «Актавіс»не є юридичною особою.

Крім того, представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні 27.04.2009р. також були подані Уточнення позовних вимог, згідно яких позивач за первісним позовом залишив позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Актавіс»заборгованості в розмірі 463278,26 грн. та судових витрат без змін та звернувся до суду з клопотанням про вжиття стосовно відповідача за первісним позовом заходів забезпечення позову (надалі -Клопотання).

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, на момент виконання рішення.

Згідно з частиною першою ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем за первісним позовом у поданому Клопотанні не обґрунтовано, яким чином відсутність заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, згідно з заявленими позивачем за первісним позовом позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.

Крім того, звернувшись до суду з Клопотанням про забезпечення позову, позивач за первісним позовом, навіть не вказав обраний ним засіб забезпечення позову відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України.

Отже, Клопотання позивача за первісним позовом про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 463278,26 грн., з яких:

- 84546,00 грн. - штрафні санкції згідно п.5.2 Договору;

- 16909,20 грн. - штрафні санкції згідно п.5.5 Договору;

- 348329,52 грн. - пеня у розмірі 2% від загальної суми Договору, за 103 дні заборгованості згідно з п. 5.3. Договору;

- 13 493, 54 грн. 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Вищезазначені суми до стягнення та підстави на яких вони обраховані підтверджені позивачем за первісним позовом у судовому засіданні 27.04.2009 р., заяви, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, останнім не подавались.

Відповідач за первісним позовом (АТ «Актавіс»), з урахуванням питань, зазначених Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. для з'ясування при новому розгляді справи № 12/474-25/5, проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03.2007 р. у справі № 2о-125 відмовлено у задоволенні заяви Мітіна В.Ю. про встановлення факту наявності у нього, як директора Представництва Компанії АТ «Актавіс» в Україні, повноважень на виконання договору про публікацію рекламної продукції № УМГ/14 від 06.04.2006 р., укладеного між ТОВ «Інформаційний центр «Медпромінфо»та Представництвом Компанії АТ «Актавіс»в Україні. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва також встановлено, що «Представництво Компанії АТ «Актавіс»в Україні не є юридичною особою, а отже, воно не може виступати стороною по Договору № УМГ/14 від 06.04.2006 р., є всі підстави вважати, що Договір № УМГ/14 від 06.04.2006 р. є нікчемним правочином, відповідно до ст.ст. 215, 228 ЦК, окремі положення договору є нікчемними в силу ч. 2 ст. 207 ГК України, сторони не досягли згоди по всім істотним умовам, а отже Договір № УМГ/14 від 06.04.2006 р. є неукладеним. Відповідач за зустрічним позовом також зазначає, що рахунок-фактура, в порушення п. 4.3 Договору, не був наданий виконавцем замовнику, а отже, у відповідача за первісним позовом (замовника) не було підстав для проведення оплати; в свою чергу, оскільки замовник не провів оплату за Договором, у позивача за первісним позовом (виконавця) не було жодних підстав для початку виконання своїх зобов'язань за Договором (п. 2.5 Договору). Відповідач за первісним позовом також зазначає, що відповідно додатку № 1 до Договору замовник зобов'язується подати рекламний матеріал для п'ятого (випуску) газети до 21.03.2006 р., тобто ще до укладення Договору (06.04.2006 р.), а отже, Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а рівно цей Договір укладався не з метою його виконання.

Позивач за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав та просив визнати Договір від 06.04.2006р. № УМГ/14 про публікацію рекламної продукції недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, з огляду на те, що Постановою ВГСУ від 20.02.2007 р. по справі № 40/439 визнано відсутність підстав для визнання недійсним Договору про публікацію рекламної продукції № УМГ/14 від 06.04.2006 р., зокрема, з тих підстав, що згідно генеральної довіреності від 22.07.2005 р., виданої АТ «Актавіс», директора Представництва АТ «Актавіс» Мітіна В.Ю. уповноважено, зокрема, вчиняти всі необхідні для роботи представництва юридично значимі дії, в тому числі, укладати, змінювати та розривати договори, односторонні правочини, виконувати договори та приймати виконання.

Представники сторін повідомили суд, що ними подані всі наявні докази, які мають значення для розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 25.05.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 01.06.2009 року о 15:50.

Ухвалою суду від 01.06.2009 року припинено провадження у справі, щодо Представництва АТ «Актавіс», відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України. У зв'язку з припиненням провадження у справі, щодо Представництва АТ «Актавіс»(відповідача 1), суд ухвалив, що відповідач 2 - АТ «Актавіс»є відповідачем за первісним позовом.

В судовому засіданні, призначеному на 01.06.2009р., оголошено повний текст рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

06.04.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційний центр «Медпромінфо»(позивач за первісним позовом) в якості виконавця та Представництвом АТ «Актавіс»в Україні (відповідач за первісним позовом) в якості замовника укладено Договір про публікацію рекламної продукції № УМГ/14.

Відповідно до умов Договору, замовник зобов'язався подати та оплатити виконавцю розміщення рекламних матеріалів в газеті «Українська медична газета»в номерах №№ 5-12 протягом 2006 року кольорову рекламу в внутрішньому блоці об'ємом - 1 шпальта формату А 3 та статейний матеріал об'ємом -1 шпальта у кожному номері (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.5. Договору, виконавець зобов'язується приступити до виконання зобов'язань по Договору, за умови здійснення замовником оплати роботи за розміщення рекламних матеріалів, в порядку передбаченому цим договором на користь виконавця.

Відповідно п. 4.3. Договору, замовник зобов'язався оплатити 100% передоплати вартості рекламного матеріалу в кожному номері газети на поточний рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку-фактури.

Виконуючи вказівки, що містяться у Постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2008р.у справі № 12/474-25/5, щодо з'ясування питання про направлення (отримання) виконавцем рахунка-фактури від 11.04.2006р., судом встановлено наступне:

Матеріали справи містять копію рахунку - фактури від 11.04.2006р. (т. 1, а.с. 12).

У наданих суду при новому розгляді справи № 12/474-25/5-20/331 письмових поясненнях № 13/02-1 від 13.03.2009р. відповідач за первісним позовом заперечив отримання ним від позивача за первісним позовом спірного рахунку -фактури.

Позивач за первісним позовом, згідно змісту позовної заяви та наданих суду при новому розгляді справи № 12/474-25/5-20/331 уточнень позовних вимог, стверджує пред'явлення ним відповідачу за первісним позовом спірного рахунку -фактури 11.04.2006р., проте належних доказів на підтвердження такого не назвав та не подав в судовому засіданні.

Відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155), про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Розрахунковий документ на підтвердження направлення відповідачу за первісним позовом спірного рахунку - фактури в матеріалах справи відсутній, позивачем за первісним позовом не названий та не доданий до матеріалів справи.

Крім того, рахунок - фактура від 11.04.2006р., який знаходиться в матеріалах справи, не містить будь-яких відміток відповідача за первісним позовом про отримання цього рахунку -фактури особисто (підпису, реєстраційного штампу). Відповідач за первісним позовом не підтвердив отримання рахунку -фактури також і факсом.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати рахунок-фактуру від 11.04.2006р. таким, що був направлений позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом. Тому, згідно п. 4.3 Договору, у відповідача за первісним позовом (замовника) не виник обов'язок щодо здійснення ним 100% передоплати послуг позивачу за первісним позовом за розміщення рекламного матеріалу в кожному випуску номера газети протягом 3 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку-фактури, а рівно позивачем за первісним позовом не доведено суду порушення відповідачем п.п. 1.1, 4.3 Договору, стосовно оплати за Договором.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 348329,52 грн. - пені у розмірі 2% від загальної суми Договору, за 103 дні заборгованості згідно з п. 5.3. Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору, замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця пеню у розмірі 2% від загальної суми договору за кожен день прострочення, згідно вказаної формули, за порушення умов оплати, передбачених розділом 4 договору.

Оскільки у відповідача за первісним позовом не виникло обов'язку здійснювати оплату (рахунок-фактура не була надана для оплати), суд вважає безпідставним нарахування пені, відповідно до п. 5.3. Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили обов'язок замовника надати всі рекламні матеріали за 45 календарних днів до виходу відповідного номеру газети. При цьому, сторони погодили, що позивачем за первісним позовом затверджується графік, що є невід'ємною частиною цього договору.

Позивачем за первісним позовом затверджено «Графік строку виходу газети»(Додаток № 1 до договору № УМГ/14 від 06.04.2006 року), відповідно до якого, щодо газети № 5 (травень), подання рекламного матеріалу передбачено до 21.03, затвердження рекламного матеріалу передбачено до 17.04, розповсюдження передбачено до 25.05. В ході розгляду справи сторони не заперечували, про зазначення в графіку відповідних дат 2006 року.

Графік строку виходу газети, підписаний позивачем за первісним позовом як виконавцем, є доказом дотримання позивачем за первісним позовом вимог п. 3.1 договору. При цьому слід зазначити, що вказаний графік містить положення щодо виходу газети за весь період 2006 року (з січня по грудень, №№ 1 -12 газети), а рівно містить в собі частково інформацію, яка знаходиться поза межами дій Договору про публікацію рекламної продукції № УМГ/14 від 06.04.2006 р. Такі зазначення позивача за первісним позовом жодним чином не суперечать приписам законодавства та спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки, відповідно до договору.

Згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Пунктом 8.1 Договору сторони визначили, що останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами та діє до 29.12.2006 року, але у будь-якому випадку до здійснення всіх розрахунків за цим договором.

По матеріалам справи встановлено, що сторони не визначили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (будь -які зміни і доповнення спірного договору з цього приводу відсутні), а тому додаток № 1 має відношення до Договору про публікацію рекламної продукції № УМГ/14 від 06.04.2006 р. тільки в тій частині, яка відповідає строку цього договору, т.т. після 06.04.2006 р.

За таких обставин, відповідно до умов договору, відповідач за первісним позовом не міг надати позивачу за первісним позовом всю інформацію, передбачену п. 3.1. договору за 45 календарних днів до дати випуску номера газети, а саме до 21.03.2006 року, як передбачено «Графіком строку виходу газети».

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 16909,20 грн. - штрафних санкції згідно п.5.5 Договору .

Згідно з п. 5.5 Договору, замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця штраф у розмірі 10% від загальної суми договору у випадку подачі рекламних матеріалів з порушення строків, визначених п. 3.1. договору.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено суду порушення відповідачем за первісним позовом п. 3.1. договору, а тому у позивача за первісним позовом відсутні підстави для нарахування штрафу, відповідно до п. 5.5. договору.

Згідно з п. 3.7. Договору, замовник зобов'язується в сорокаденний строк у письмовому вигляді повідомити виконавця про зміни замовником умов пункту 1.1. Договору. Зміни розміщення рекламних матеріалів чи зміни умов п. 1.1.Договору допускаються замовником протягом року два рази, за умови своєчасного та належного повідомлення виконавця в порядку, передбаченому Договором.

Сторони у справі не надали суду будь-яких доказів направлення відповідачем за первісним позовом будь-яких повідомлень щодо зміни п. 1.1. договору.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 84546,00 грн. - штрафних санкцій згідно п. 5.2 Договору

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця штраф у розмірі 50% від загальної суми договору за порушення пп. 1.1, 3.5, 3.7 Договору.

В п. 1.1. ст. 1 Договору передбачено, що замовник зобов'язався подати та оплатити виконавцю розміщення рекламних матеріалів в газеті «Українська медична газета»в номерах №№ 5-12 протягом 2006 року кольорову рекламу в внутрішньому блоці об'ємом - 1 шпальта формату А 3 та статейний матеріал об'ємом -1 шпальта у кожному номері (п. 1.1. Договору). Судом встановлено, що розділ 1 договору визначає предмет договору, а обов'язки відповідача за первісним позовом визначені в розділі 3 та 4 договору.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом , який прийнято до розгляду разом з первісним позовом.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір від 06.04.2006р. № УМГ/14

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно -правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 вказаної статті);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 вказаної статті);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 вказаної статті);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 вказаної статті);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ЦК України поділяє недійсні правочини на два види: нікчемні і оспорювані.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При розгляді вимог зустрічного позову про визнання недійсним Договору про публікацію рекламної продукції № УМГ/14 від 06.04.2006 р. суд виходить з того, що факт відповідності Договору передбаченим законом умовам дійсності правочину вже був предметом розгляду по кількох судових справах, а саме: по справі № 40/439, що розглядалася Господарським судом м. Києва, та по справі № 2о-125, що розглядалася Голосіївським районним судом м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2007р. по справі № 40/439 підтверджено висновок апеляційної інстанції, викладений у постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 р., про те, що згідно генеральної довіреності від 22.07.05 р., виданою АТ «Актавіс», директора Представництва Мітіна В.Ю. уповноважено вчиняти всі необхідні для роботи представництва юридично значимі дії, в тому числі укладати, змінювати та розривати договори, односторонні правочини, виконувати договори та приймати виконання.

Однак, як зазначено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 р. по справі № 40/439, відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач (по справі № 40/439 - ТОВ «Медія Партнер») має право до прийняття рішення зі спору подати до первісного позивача (по справі № 40/439 -АТ «Актавіс») зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. У випадку справи № 40/439, ТОВ «Інформаційний центр «Медромінфо», визначений у якості відповідача -2 за зустрічним позовом по справі № 40/439, не був позивачем по первісному позову. А відтак, апеляційний суд по справі № 40/439 дійшов до висновку, підтриманого касаційною інстанцією, про відсутність підстав для визнання недійсним Договору про публікацію рекламної продукції № УМГ/14 від 06.04.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Медпромінфо" та Представництвом АТ "Актавіс", які в свою чергу є сторонами по справі № 12/474-25/5-20/331 .

Постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2007 р. набула законної сили з моменту її прийняття і є обов'язковою на всій території України, відповідно до ст. 115 ГПК України. Рішенням у справі № 2о-125 Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03. 2007 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог Мітіна В.Ю. про встановлення факту наявності в нього повноважень на виконання договору про публікацію рекламної продукції, згідно Договору №УМГ/14 від 06.04.2006 р.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України, та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням обставини справи, суд бере до уваги, в якості преюдиційних, факти, що встановлені в Постанові Вищого господарського суду України від 20.02.07р. по справі № 40/439, а саме:

- відповідно до генеральної довіреності від 22.07.05 р., виданої АТ "Актавіс", директора представництва Мітіна В.Ю. уповноважено вчиняти всі необхідні для роботи представництва юридично значимі дії, в тому числі укладати, змінювати та розривати договори, односторонні правочини, виконувати договори та приймати виконання;

- підстави для визнання недійсним Договору про публікацію рекламної продукції № УМГ/14 від 06.04.2006 р. відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що дотримання чи недотримання відповідачем за зустрічним позовом вимог законодавства України про охорону праці, не впливає жодним чином на дійсність договору, так як позивач за зустрічним позовом не має жодного відношення до процесу виконання відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов'язань щодо розміщення реклами.

Недотримання відповідачем за зустрічним позовом вимог законодавства щодо охорони праці може бути підставою для накладення на нього санкцій Держнаглядохоронпраці, але не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Позивачем за зустрічним позовом не було надано суду жодних доказів, які б свідчили, що укладений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Отже, у суду відсутні будь -які підстави вважати, що Договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та укладався не з метою його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю, або в частині.

В частині 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони, або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг), або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця штраф у розмірі 50% від загальної суми договору за порушення пп. 1.1, 3.5, 3.7 Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору, замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця пеню у розмірі 2% від загальної суми договору за кожен день прострочення, згідно вказаної формули, за порушення умов оплати.

Згідно з п. 5.5 Договору замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця штраф у розмірі 10% від загальної суми договору у випадку подачі рекламних матеріалів з порушення строків.

Здійснений судом аналіз змісту п.п. 5.2, 5.3, 5.5 Договору, призводить до висновку про їх нікчемність, відповідно до приписів ч. 2 ст. 207 ГК України, оскільки відповідальність за невиконання умов договору за цими пунктами покладено лише на одну сторону -замовника, причому така відповідальність є непропорційно завищеною.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За наведених обставин, інші частини Договору про публікацію рекламної продукції № УМГ/14 від 06.04.2006 р. суд вважає дійсними та укладеними сторонами з додержанням вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, оскільки:

- зміст Договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- директор Представництва АТ «Актавіс»Мітін В.Ю. (від позивача за зустрічним позовом) мав право вчиняти правочин по укладанню Договору та мав необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення сторін Договору було вільним і відповідало внутрішній волі останніх;

- Договір вчинений у письмовій формі, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 547 ЦК України;

- Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 1.1 Договору).

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною 4 вищеназваної статті ГПК України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, вимоги позивача за зустрічним позовом є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, в частині визнання недійсними п. п. 5.2, 5.3, 5.5 Договору про публікацію рекламної продукції № УМГУ 14 від 06.04.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочин, що визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 84546,00 грн. штрафних санкцій, згідно п.5.2 Договору, 16909,20 грн. штрафних санкцій згідно п.5.5 Договору та 348329,52 грн. пені у розмірі 2% від загальної суми Договору за 103 дні заборгованості, згідно з п. 5.3. Договору є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки вони пред'явлені, відповідно до пунктів договору, що визнані судом недійсними.

Позивачем за первісним позовом заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 493, 54 грн. - 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, стягуються з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

Позивач за первісним позовом не надав суду належних доказів, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем за первісним позовом саме грошових зобов'язань по спірному договору.

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 3% річних у розмірі 13 493, 54 грн. також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач за первісним позовом не звертався з позовною вимогою про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафних санкцій згідно з п. 5.7. Договору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Отже, витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті послуг адвоката, при відмові в позові покладаються на позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 207, 208, 215, 217, 228, 236, 547, 625, 631 ЦК України, ст.ст. 179, 193, ГК України, та ст.ст. 22, 32 -35, 43, 49, 82-85, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсними п.п. 5.2, 5.3, 5.5 Договору про публікацію рекламної продукції № УМГУ 14 від 06.04.2006 р.

4. В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гумега