Рішення

від 20.03.2013 по справі 911/489/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2013 р. Справа № 911/489/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» , м. Черкаси,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо» , м. Бориспіль Київської області,

про стягнення 27077,93 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Карпенко В.І. , уповноважений, довіреність від 04.02.2013р. № 04/02;

від відповідача: не з'явився ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп», м. Черкаси звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 05.02.2013р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо», м. Бориспіль, в якій просить суд стягнути з відповідача 27077,93 грн. заборгованості за Договором поставки №5 від 25.01.2012р., з яких: 25000,00 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 346,33 грн. та пеня в сумі 1731,60 грн., а також покласти на відповідача відшкодування позивачу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Договору поставки №5 від 25.01.2012р., поставив відповідачу товар (гофропродукцію) на загальну суму 43580,50 грн., проте відповідач свої господарські зобов'язання за зазначеним договором виконав неналежним чином та сплатив за отриманий товар частково в сумі 18580,50 грн., в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 25000,00 грн. Також, як стверджує позивач, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення 3% річних в сумі 346,33 грн., та передбачена договором пеня в сумі 1731,60 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2013р. порушено провадження у справі №911/489/13-г та призначено справу до розгляду.

Ухвалою від 27.02.2013р. розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою представника відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів.

В судове засідання 20.03.2013р. з'явився представник позивача, подав витребувані судом документи та в усних поясненнях просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у судове засідання 20.03.2013р. не з'явився та вимоги ухвал господарського суду від 13.02.2013р. та від 27.02.2013р. не виконав.

Як свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, відповідач був завчасно належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

20.03.2013р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що відповідач додатково після порушення провадження у справі перерахував позивачу 1000,00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшує розмір позовної вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу до 24000,00 грн. Позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних позивач не змінює.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з поданої заяви від 20.03.2013р., позивач не змінює предмету або підстав позову, а відповідно до свого права, передбаченого ст. 22 ГПК України, зменшує суму позову, за таких обставин зазначена заява приймається судом до розгляду.

Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» від 20.03.2013р. про зменшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо»» 24000,00 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 346,33 грн. та пені в сумі 1731,60 грн.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп», м. Черкаси (далі по тексту - ТОВ «Рувер Груп»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо», м. Бориспіль Київської області (далі по тексту - ТОВ «Росіо»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 25.01.2012р. між ТОВ «Рувер Груп» (постачальник) та ТОВ «Росіо» (покупець) Договір поставки №5 (далі по тексту - Договір), згідно якого постачальник постачає, а покупець приймає гофропродукцію (товар). Відповідно до умов Договору:

- Кількість, асортимент, ціна та дата відпуску кожної партії товару узгоджується згідно заявок покупця, які передаються покупцем постачальнику за 10 днів до поставки товару. Постачальник виготовляє та поставляє товар покупцю на його склад власним транспортом разом з товаросупровідними документами (пункти 2.1, 3.2, 3.4, 6.3 Договору);

- Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем на протязі 14 календарних днів з дня поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.1 Договору);

- У разі порушення покупцем грошових зобов'язань, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу (п. 7.2. Договору);

- Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2015р., в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань та задоволення законних вимог (п. 10.3 Договору);

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 43580,50 грн., що підтверджується відповідними підписаними обома сторонами видатковими накладними:

від 30.07.2012р. № 72 на суму 24431,70 грн. (з ПДВ);

від 27.09.2012р. № 70 на суму 19148,80 грн. (з ПДВ),

відповідними ним товарно-транспортними накладними від 30.07.2012р. № 72 та від 27.09.2012р. №70 а також довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 30.07.2012р. № 0034, виписаною та засвідченою печаткою відповідача (належним чином засвідчені копії накладних та довіреності наявні в матеріалах справи, оригінали надані для огляду в судовому засіданні), які достовірно підтверджують факт отримання відповідачем товару від позивача.

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем на протязі 14 календарних днів з дня поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Таким чином граничний строк оплати отриманого товару за видатковою накладною від 30.07.2012р. № 72 становить 13.08.2012р., а за видатковою накладною від 27.09.2012р. № 70 становить 11.10.2012р.

Позивач твердить, що відповідач станом на день порушення провадження у справі свої зобов'язання по оплаті товару виконав неналежним чином та сплатив за поставлений товар частково в сумі 18580,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Крім того, після порушення провадження у справі відповідач додатково перерахував позивачу платіжним дорученням від 21.02.2013р. №48 1000,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, доводів позивача не спростував. Суд ухвалами від 13.02.2013р. (копію якої відповідач отримав 28.02.2013р.) та від 27.02.2013р. (копія якої відповідач отримав 05.03.2013р.) в порядку ст. 65 ГПК України двічі зобов'язував відповідача подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірними видатковими накладними від 30.07.2012р. № 72 та від 27.09.2012р. № 70. Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав, витребувані судом документи не подав, обставин, які перешкодили йому виконати вимоги суду та з'явитись в судове засідання, відповідач не зазначив.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Росіо» своїх зобов'язань за договором поставки від 25.01.2012р. № 5, який полягає у несплаті грошових коштів за отриманий за товар в сумі 43580,50 - 18580,50 грн. - 1000,00грн. = 24000,00 грн. в строк, визначений пунктом 5.1 Договору. Зазначене додатково підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим печатками обох сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2012р., згідно якого відповідач визнав заборгованість станом на 31.12.2012р. в сумі 25000,00 грн.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24000,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню повністю.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 7.2 Договору, в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що в сумі складає 1731,60 грн.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до частини шостої ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 23.03.2012р. встановлений на рівні 7,50%.

Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 346,33 грн.

Відповідно до положень частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктом 5.1 Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену пунктом 7.2 Договору, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст. 625 Цивільного кодексу України;

- визначений постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ на рівні 7,5%,

та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача, належні строки його виконання, передбачені законом та Договором, встановлену ставку НБУ та положення частини 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано:

ПідставаСтрок оплати (пункт 5.1 Договору)Фактично сплаченоОсновний боргПеріод простро-ченняПеня, грн. (пункт 7.2 Договору) 3% річних, грн. Видаткова накладна № 72 від 30.07.2012р. на суму 24431,70 грн. 13.08.2012 24431,70 14.08.2012 - 04.09.2012 220,29 44,18 Платіжне доручення від 05.09.2012р. №361 05.09.2012 3431,70 21000.00 05.09.2012 - 09.09.2012 43,03 8,63 Платіжне доручення від 10.09.2012р. № 43 10.09.2012 5000,00 16000,00 10.09.2012 - 24.09.2012 98,36 19,73 Платіжне доручення від 25.09.2012р. № 79 25.09.2012 2000,00 14000,00 25.09.2012 - 30.09.2012 34,43 6,90 Платіжне доручення від 01.10.2012р. № 90 01.10.2012 2000,00 12000,00 01.10.2012 - 10.10.2012 49,18 9,86 Видаткова накладна № 70 від 27.09.2012р. на суму 19148,80 грн. 11.10.2012 31148,80 11.10.2012 - 15.10.2012 63,83 12,80 Платіжне доручення від 16.10.2012 № 116 16.10.2012 1000,00 30148,80 16.10.2012 - 24.10.2012 111,20 22,30 Платіжне доручення від 25.10.2012 № 148 25.10.2012 700,00 29448,80 25.10.2012 - 05.11.2012 144,83 29,05 Платіжне доручення від 06.11.2012 № 167 06.11.2012 1000,00 28448,80 06.11.2012 - 12.11.2012 81,62 16,37 Платіжне доручення від 13.11.2012 № 379 13.11.2012 288,00 28160,80 Платіжне доручення від 13.11.2012 № 187 13.11.2012 300,00 27860,80 13.11.2012 - 19.11.2012 79,93 16,03 Платіжне доручення від 20.11.2012 № 197 20.11.2012 860,80 27000,00 20.11.2012 - 03.12.2012 154,92 31,07 Платіжне доручення від 04.12.2012 № 221 04.12.2012 2000,00 25000,00 04.12.2012 - 12.02.2013* 727,46 145,89 Платіжне доручення від 21.02.2013 № 48 21.02.2013 1000,00 24000,00 всього 24000,00 1809,08 362,81 * на день подання позову

судом встановлено, що на день подання позову з відповідача належать до стягнення пеня в сумі 1809,08 грн. та 3% річних в сумі 362,81 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 1731,60 грн. пені та 346,33 грн. річних і заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалось. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача річних та пені підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо» на користь позивача заборгованості в розмірі 26077,93 грн., з яких 24000,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 346,33 грн., та пеня в сумі 1731,60 грн. У зв'язку із задоволенням позову, суд, відповідно до ст. 49 ЦК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в сумі 1720,50 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6, ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, частини 1, 2 ст. 549, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ст. 230, частини 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 22, 33, 34, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорозька, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 34413140)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» (18005, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, буд 31, кімната 305, код ЄДРПОУ 37067673)

24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень нуль копійок) основного боргу,

1731,60 грн. (одну тисячу сімсот тридцять одну гривню шістдесят копійок) пені,

346,33 грн. (триста сорок шість гривень тридцять три копійки) 3% річних,

1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 21.03.2013р.