Постанова

від 12.06.2013 по справі 911/489/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 911/489/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Карпенко В.І., дов. від 01.11.12,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росіо"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.13 (дата підписання - 21.03.13)

у справі №911/489/13-г (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рувер Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росіо"

про стягнення 27077,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рувер Груп" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росіо" (далі - відповідач) про стягнення 27077,93 грн. задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24000,00 грн. основного боргу, 1731,60 грн. пені, 346,33 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.03.13 скасувати частково, постановити нове, яким зменшити суму 3% річних до 345,01 грн. та суму пені до 1727,79 грн., розмір судового збору - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем наведено невірний розрахунок 3% річних та пені, який неправомірно задоволено судом першої інстанції.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.04.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.13 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.06.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 30.04.13) позивачу - 03.05.13 та відповідачу - 14.05.13, долучені до матеріалів справи.

12.06.13 у судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 20.03.13 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання ст.102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.12 між сторонами укладено договір поставки №5 (далі - договір), відповідно до якого постачальник (позивач) постачає, а покупець (відповідач) приймає гофропродукцію на умовах, що передбачені договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 3.4 договору кількість, асортимент, ціна та дата відпуску кожної партії товару узгоджується згідно заявок покупця, які передаються покупцем постачальнику за 10 днів до поставки товару. Постачальник виготовляє та поставляє товар покупцю на його склад власним транспортом разом з товаросупровідними документами.

Згідно п.5.1 договору оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дня поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.15, в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань та задоволення законних вимог (п. 10.3 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 43580,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 30.07.12 №72 на суму 24431,70 грн. та від 27.09.12 №70 на суму 19148,80 грн. та товарно-транспортними накладними.

Факт отримання товару за видатковими накладними не заперечується відповідачем та підтверджується підписом уповноваженої, згідно довіреності від 30.07.12 №0034, особи у графі «Отримав(ла)» та відтиском печатки ТОВ "Росіо".

Однак, відповідач зобов'язання по оплаті товару виконав частково, сплативши 19580,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.09.12 №361 на суму 3431,70 грн., від 10.09.12 №43 на суму 5000,00 грн., від 25.09.12 №79 на суму 2000,00 грн., від 01.10.12 №90 на суму 2000,00 грн., від 16.10.12 №116 на суму 1000,00 грн., від 25.10.12 №148 на суму 700,00 грн., від 06.11.12 №167 на суму 1000,00 грн., від 13.11.12 №379 на суму 288,00 грн., від 13.11.12 №187 на суму 300,00 грн., від 20.11.12 №197 на суму 860,80 грн., від 04.12.12 №221 на суму 2000,00 грн. та від 21.02.13 №48 на суму 1000,00 грн. (після порушення провадження у справі).

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 24000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на наявні докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення 24000,00 грн. основного боргу (позовна вимога з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.03.13).

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

У п.7.2 договору зазначено, що у разі порушення покупцем грошових зобов'язань, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач наводить розрахунок та просить стягнути з відповідача 346,33 грн. 3% річних та 1731,60 грн. пені.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції здійснив перерахунок сум 3% річних та пені з зазначенням періодів нарахування, згідно якого до стягнення підлягають суми більші, ніж заявлено позивачем. Однак, місцевий господарський суд правомірно не вийшов за межі позовних вимог та обґрунтовано задовольнив заявлені позивачем 346,33 грн. 3% річних та 1731,60 грн. пені.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, а також не надано доказів, які б свідчили про погашення суми основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 20.03.13 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росіо" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 20.03.13 у справі №911/489/13-г - без змін.

2. Матеріали справи №911/489/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.