Ухвала

від 05.03.2013 по справі 2а-6898/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року Справа № 25818/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування першої податкової вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 16.09.2009 року № 1/851 про сплату ним податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 18235,54 грн. та другої податкової вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 06.11.2009 року № 2/944 про сплату ним податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 18492,70 грн. (в тому числі 18490,54 грн. основного платежу та 2,16 грн. пені).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з метою погашення податкового зобов'язання податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2009 року, подало 30.04.2009 року до податкового органу уточнюючий податковий розрахунок з додатками, однак відповідач неправомірно не врахував цього розрахунку. Жодних повідомлень щодо недоліків чи неприйняття поданих ним декларації чи розрахунків відповідач йому не надсилав. Отже, у позивача був відсутній податковий борг із сплати податку на додану вартість, тому відповідач безпідставно вживав заходів до стягнення податкового боргу шляхом виставлення першої та другої податкових вимог вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що долучені до матеріалів справи докази в їх сукупності підтверджують прийняття та визнання відповідачем поданого позивачем уточнюючого розрахунку від 30.04.2009 року з додатками. Відповідно до запису в обліковій картці позивача як платника ПДВ 30.04.2009 року відповідачем збільшено суму бюджетного відшкодування позивача в рахунок ПДВ на 20360 грн. на підставі уточнюючого розрахунку до декларації. Дана сума скерована відповідачем в тому числі на погашення податкового боргу, що утворився у зв'язку із донарахуванням позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001002300/0/17138 від 30.03.2009 року у сумі 17244,75 грн. Як вбачається із записів в обліковій картці, а також долучених копій податкових декларацій та розрахункових документів, за період з січня по серпень 2009 року, за позивачем на кінець кожного місяця числилася переплата з ПДВ. 10.09.2009 року відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування в рахунок ПДВ (згідно уточнюючого розрахунку до декларації) на 20360 грн., а також збільшив недоїмку позивача на підставі «невизначений документ» на суму 18235,54 грн. Проте, відповідач не зміг пояснити суду чи надати будь-яких розпорядчих документів чи інших документів, на підставі яких було вчинено вищеописані дії, а також визначено податковий борг позивача у сумі 18235,54 грн. Отже, відповідач не надав суду будь-яких документів, що підтверджували б наявність у позивача станом на 16.09.2009 року - дату виставлення першої податкової вимоги податкового боргу з ПДВ у сумі 18235,54 грн. Отже, у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не було законних підстав для прийняття спірного акту, тому такий підлягає скасуванню як протиправний. Оскільки друга податкова вимога виноситься у зв'язку із несплатою податкового боргу згідно першої податкової вимоги, та є похідною від неї, враховуючи вищенаведені висновки суду, друга податкова вимога також підлягає скасуванню як протиправна.

Не погодившись з вищенаведеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного питання, і суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення справи.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачено два способи визначення податкових зобов'язань: самостійне обчислення платником податків шляхом подання податкової декларації (розрахунку) та визначення контролюючим органом шляхом прийняття відповідних рішень.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 6.2 ст. 6 цього Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, визначення яких дане п 1.10 ст. 1 цього Закону, а саме це письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Отже, податкова вимога має бути надіслана платнику податків тільки за наявності в такого платника податкового боргу.

Податкові вимоги надсилаються у такі строки:

перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з облікової картки ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет» та копій податкових декларацій позивача з податку на додану вартість (ПДВ), щодо яких в матеріалах справи містяться докази їх вручення відповідачу, станом на 01.01.2009 року переплата позивача по ПДВ становила 70,19 грн. і така сума переплати залишалась протягом січня-березня 2009 року, оскільки позивачем в повному обсязі сплачувалися поточні зобов'язання.

В податковій декларації з ПДВ за лютий 2009 року ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет» заявило від'ємне значення ПДВ в розмірі 22427 грн. та віднесло цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 22.2 декларації).

В податковій декларації з ПДВ за березень 2009 року позивач заявив позитивне значення ПДВ у сумі 2067 грн. Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (лютий 2009 року) за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (березень 2009 року) становить 20360 грн., який був віднесений позивачем до рядка 26 декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

За наслідками проведеної перевірки позивача, результати якої оформлено актом від 19.03.2009 року, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення форми від 30.03.2009 року № 0001002300/0/17138, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 17244,75 грн., в тому числі 11496,50 грн. за основним платежем та 5748,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач отримав 30.03.2009 року, в адміністративному чи судовому порядку не оскаржував, тому зазначена в ньому сума податкового зобов'язання відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є узгодженою з дня отримання позивачем такого рішення.

Для погашення визначеного зазначеним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет» провело корегування показників декларації з ПДВ за березень 2009 року, подавши 30.04.2009 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ з додатками до нього.

Як вбачається із зазначеного уточнюючого розрахунку, від'ємне значення ПДВ в сумі 20360 грн. позивач переніс в рядок 25.2 податкової декларації з ПДВ за березень 2009 року, а саме у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Факт отримання Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова вказаного уточнюючого розрахунку з додатками підтверджується копіями протоколів імпорту файлів (звітність подавалася в електронній формі) з відмітками «документ імпортовано успішно на районному рівні».

Неприйняття відповідачем зазначеного уточнюючого розрахунку з додатками в зв'язку з їх неналежним оформленням, на думку податкового органу, колегія суддів вважає неправомірним з таких підстав.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої) , а такий платник податків має право або надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу, або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, жодних повідомлень щодо недоліків чи неприйняття поданих ним декларації чи розрахунків відповідач ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет» не надсилав.

Крім того, як вбачається із запису в обліковій картці позивача як платника ПДВ, 30.04.2009 року відповідачем збільшено суму бюджетного відшкодування позивача в рахунок ПДВ на 20360 грн. на підставі уточнюючого розрахунку до декларації. Дана сума скерована відповідачем в тому числі на погашення податкового боргу, що утворився у зв'язку з донарахуванням позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ на підставі податкового повідомлення рішення від 30.03.2009 року № 0001002300/0/17138 у сумі 17244,75 грн.

Також, як вбачається з акту невиїзної документальної перевірки від 07.08.2009 року № 1467/23-1/31978712, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова встановлено несвоєчасну сплату ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет» суми узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням. При цьому відповідач в акті перевірки як дату сплати зобов'язання за цим податковим повідомленням-рішенням вказує 30.04.2009 року, тобто дату прийняття уточнюючого розрахунку. А за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання (основного платежу) у сумі 11426,31 грн. шляхом зарахування від'ємного значення ПДВ на підставі уточнюючого розрахунку відповідач донарахував позивачу штраф у розмірі 10% суми несплати.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме обліковою карткою ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет», копіями податкових декларацій та розрахунковими документами, за період з січня по серпень 2009 року у позивача на кінець кожного місяця була переплата з ПДВ.

Як вбачається з облікової картки ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет», 10.09.2009 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова зменшила позивачу суму бюджетного відшкодування в рахунок ПДВ (згідно уточнюючого розрахунку до декларації) на 20360 грн., а також збільшила недоїмку позивача на підставі «невизначений документ»на суму 18235,54 грн.

Однак відповідач не надав суду жодних доказів, на підставі чого ним були вчинені зазначені дії, а також визначено податковий борг позивача у сумі 18235,54 грн.

Отже, відповідач не довів факту наявності у ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет» станом на дату виставлення першої податкової вимоги - 16.09.2009 року, податкового боргу з ПДВ у сумі 18235,54 грн., тому у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова не було правових підстав для направлення позивачу оскаржуваних податкових вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року у справі № 2а-6898/09/1370 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: В.Я. Качмар

В. В. Ніколін