Постанова

від 30.11.2006 по справі 10/426/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/426/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 листопада 2006 р.                                                                                   № 10/426/06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця"

на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 19.09.2006 р.

у справі№10/426/06

господарського суду Миколаївської області

за позовомДП "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця"

до ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця"

про визнання п. 4.3 статуту підприємства-позивача недійсним та права власності на нерухоме майно, передане позивачеві відповідачем згідно з актом прийому-передачі цілісного майнового комплексу 2003 р. та додатку від 24.05.2003 р. №2

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явився

від відповідача:Барандич І.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.09.2006 р. у справі №10/426/06 (суддя Горобченко Д.М.) позов задоволено: визнано п. 4.3 статуту Дочірнього підприємства "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства ЗАТ ЛОЗП Україна "Укрпрофоздоровниця", затвердженого загальними зборами ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" 22.01.2003 р. протоколом №3, недійсним; визнано за Дочірнім підприємством "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства ЗАТ ЛОЗП Україна "Укрпрофоздоровниця" право власності на майно —цілісний майновий комплекс ДП ОБОКГ за адресою: Миколаївська область, м.Очаків, вул. 60 років СРСР, буд. 8, відповідно до передаточного балансу станом на 01.04.2003 р. та додатків №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22; визнано за Дочірнім підприємством "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства ЗАТ ЛОЗП Україна "Укрпрофоздоровниця" право власності на майно: бульдозер ДТ (82-36 НИ), автомашину КО 50306 (00-71 НИН), автонавантажувач 4014 М, тракторний причеп 2 ПТС-4 (4847 НА), автомашину УАЗ-452 (87-07 НИО), автомобіль М21412 (23-32 НИЛ), автофургон ГА-53 (48-19 НІМ), автомашину ГАЗ-52 (93-76 НИЛ), автомобіль ММЗ-699 (08-02 НИН), автобус ЛАЗ-699 (54-74 НИО).

У касаційній скарзі ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" просить рішення господарського суду Миколаївської області від 19.09.2006 р. у справі №10/426/06 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення було порушено право власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на спірне майно, яке є непорушним, гарантоване і закріплене Конституцією України, Законом України "Про власність" та Цивільним кодексом України.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.

Дочірнє підприємство "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" створене Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" згідно з рішенням загальних зборів Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 22.01.2003 р. "Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Засновником і власником майна позивача є Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (п. 1.2 статуту Дочірнього підприємства "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця").

Відповідно до п. 4.3 статуту власником майна позивача є ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", підприємство володіє і користується належним йому майном без права прийняття рішення про відчуження основних фондів.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 04.07.2006 р. у справі №5/38 Дочірнє підприємство "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства ЗАТ ЛОЗП Україна "Укрпрофоздоровниця" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дивидова Е.В.

У зв'язку з визнанням Дочірнього підприємства "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства ЗАТ ЛОЗП Україна "Укрпрофоздоровниця" банкрутом, введенням ліквідаційної процедури, включенням майна банкрута (позивача) до ліквідаційної маси з метою реалізації для подальшого задоволення вимог кредиторів, ліквідатор звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним п. 4.3 статуту позивача (згідно з яким власником майна підприємства є ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", а позивач володіє і користується належним йому майном без права прийняття рішення про відчуження основних фондів) та про визнання права власності на нерухоме майно, передане позивачу згідно з актом прийому-передачі від 24.05.2003 р. №2 відповідачем, мотивуючи позовні вимоги тим, що для проведення ліквідаційної процедури з метою погашення кредиторських вимог і укладення договорів купівлі-продажу майна банкрута необхідно визнати право власності на майно, включене до ліквідаційної маси підприємства за позивачем, а п. 4.3 статуту (яким обмежено право позивача розпоряджатися майном, а саме —відчужувати основні фонди) суперечить вимогам чинного законодавства.

Задовольняючи позов та визнаючи п. 4.3 статуту Дочірнього підприємства "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства ЗАТ ЛОЗП Україна "Укрпрофоздоровниця", затвердженого загальними зборами ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" 22.01.2003 р. протоколом №3, недійсним та визнаючи за Дочірнім підприємством "Очаківське багатогалузеве об'єднання комунального господарства ЗАТ ЛОЗП Україна "Укрпрофоздоровниця" право власності на майно, господарський суд виходив із того, що позивач є юридичною особою, яка відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй майном, а оскільки власником майна є відповідач, то передане позивачеві майно має належати останньому на праві господарського відання, що (за висновком суду) є достатньою підставою як для визнання недійсним п. 4.3 статуту, так і для визнання за позивачем і права власності на спірне майно.

Однак, зазначені висновки господарського суду не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що власником майна підприємства позивача (основних фондів) є відповідач.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України (ст. 55 Закону України "Про власність").

Відповідно до ст. 135 Господарського кодексу України власник майна має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності —на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Однак, при прийнятті рішення вищезазначені норми законів залишилися поза увагою господарського суду.

Господарський суд, обмежившись посиланням на те, що передане власником позивачу майно має належати останньому на праві господарського відання, не встановив, на яких умовах було передано майно позивачу, не встановив правової природи взаємовідносин сторін.

Окрім того, обґрунтовуючи висновок про недійсність п. 4.3 статуту невідповідністю останнього нормам Цивільного та Господарського кодексів України, суд не взяв до уваги, що статут позивача було затверджено 22.01.2003 р. (тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України).

Також слід зазначити, що висновки господарського суду щодо власника майна є суперечливими, оскільки, встановивши, що власником спірного майна є відповідач, суд без будь-якого нормативного обґрунтування визнає право власності на вказане майно за позивачем.

Окрім того, суд не обґрунтував, яким чином відкриття ліквідаційної процедури і необхідність реалізації майна, включеного до ліквідаційної маси, в процедурі банкрутства позивача може вплинути на правовий статус вказаного майна, не надав нормативного обґрунтування і не навів підстав позбавлення власника права власності на своє майно і визнання недійсною норми статуту (якою визначено власника майна позивача).

Викладене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.09.2006 р. у справі №10/426/06 скасувати, а справу направити до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                                 С.Бакуліна