Ухвала
від 19.03.2013 по справі 2а-13072/12/2670
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2013 р. м. Київ К/800/446/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Борисенко І.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря : Малюги Ю.В.

представників:

позивача: Черноморденко Н.Л.

відповідача : Макаревич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року

у справі № 2а-13072/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спекл»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Спекл») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2012 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2012 року № 0003182220 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 2206284,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року у справі № 2а-13072/12/2670 в частині задоволення позовних вимог, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено перевірку ТОВ «Спекл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 273/22-205/25397547 від 26.07.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 186.3 ст. 186 , підпункту 196.1.4 п. 196.1 ст. 196 , пп. 198.2, 198.3 , 198.6 ст. 198 , пп. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України , а саме занижено податок на додану вартість на загальну суму 2224476,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення рішення від 20.08.2012 року № 0003182220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 224 477 грн., з яких основний платіж - 2 224 476 грн. та штрафні фінансові санкції -1 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України (далі -ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України , сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ «Спекл»та ПП «Енерго-Комплекс»укладено договір поставки №12/08 від 12 серпня 2010 року (далі -договір № 12/08). Згідно пп. 2.4. п. 2 договору № 12/08 місцем поставки є: м. Київ, вул. Світлицького, 35. Підпунктами 2.4 та 2.5 п. 2 договору № 12/08 передбачено, що доставка товару здійснюється транспортними засобами постачальника та за його рахунок, а моментом поставки товару вважається підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

В свою чергу, 16 серпня 2010 року між ТОВ «Спекл»та ПП «ВКФ «Ніколь Плюс»укладено договір підряду №16/08-10 (далі -договір № 16/08-10), предметом якого є виконання поліграфічних робіт та виготовлення поліграфічної продукції. Відповідно до змін внесених до п. 8.3. договору № 16/08-10 додатковою угодою від 16.08.2010 року, приймання-передача матеріалів для виготовлення продукції, а також готової продукції після виконання робіт здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Світлицького, 35.

Відповідно до замовлень складених до договору № 16/08-10, поліграфічні послуги, які надавались ПП «ВКФ «Ніколь Плюс»позивачу полягали в виготовленні з надано ТОВ «Спекл»матеріалу стартових пакетів мобільних операторів «МТС»та «Київстар», пластикових карток та скетч карток. Водночас в зазначених замовленнях вказано про те, що доставка виготовленої продукції здійснюється підрядником на склад замовника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що готова продукція, відповідно до умов договору № 16/08-10 доставлялась підрядником за адресою знаходження нежитлових приміщень, які знаходяться в оренді у позивача та при цьому фізичні властивості виготовленої продукції, а саме, невеликий розмір, надавали підряднику можливість здійснювати її поставку власними силами без залучення транспортних компаній.

Фактичне отримання позивачем товару підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками-фактур, замовленнями до договору № 12/08, актами прийому-передачі давальницьких матеріалів, актами приймання-передачі робіт (надання послуг).

Використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів укладеними ПВТ "МТС Україна", ТОВ "ССТ-Україна", ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." та відповідними первинними документами.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зроблено висновок, що на час перевірки, договори укладені ТОВ «Спекл»з ПП «Енерго-Комплекс»та ПП «ВКФ «Ніколь Плюс»були сторонами виконані належним чином, позивач отримав товар та повністю його оплатив.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Отже, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді І.В. Борисенко Н.Є. Маринчак

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення19.03.2013
Оприлюднено22.03.2013
Номер документу30108556
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-13072/12/2670

Ухвала від 25.09.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Огурцов О.П.

Ухвала від 26.02.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 21.06.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 19.03.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 08.01.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 19.12.2012

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Саприкіна І.В.

Постанова від 24.10.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Огурцов О.П.

Ухвала від 25.09.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Огурцов О.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні