Постанова

від 18.03.2013 по справі 813/1534/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року 12 год. 43 хв. Справа № 813/1534/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Рубеля Б.Я.,

представника відповідача - Сподарика О.Р.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» до Миколаївської міжрайонної держаної податкової інспекції Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» до Миколаївської міжрайонної держаної податкової інспекції Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року №0000042321.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські операції ТзОВ «Проммонтаж СУ 27» з контрагентами - ПП «Фірма «Володар» та ТзОВ «Граньстройінвест» є реальними, а висновки відповідача базуються на припущеннях, є необ'єктивними та не підтвердженими належними доказами.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 18.03.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив. Позиція представника відповідача наведена у письмових запереченнях на адміністративний позов за № 3215/10-004 від 11.03.2013 року.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Проммонтаж СУ 27» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Володар» за травень 2011 та ТзОВ «Граньстройінвест» за вересень 2011 року, результати якої відображені в акті перевірки № 3/2200/01415683 від 04.01.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту та занижено суму податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 67 879,33 грн., а саме: за грудень 2011 року на 10 200 грн. та за вересень 2011 року на 57 679,33 грн.

Податковим органом зазначено, що господарські операції ТзОВ «Проммонтаж СУ 27» з ПП «Фірма «Володар» та ТзОВ «Граньстройінвест» не підтверджуються документально, отже не мали реального характеру. Крім того, у зазначених контрагентів позивача відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності. Відтак, Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області прийшла до висновку, що правочини між вказаними вище юридичними особами здійсненні без мети настання реальних наслідків.

На підставі висновків акту перевірки № 3/2200/01415683 від 04.01.2013 року, Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000042321 від 21.01.2013 року, яким ТзОВ «Проммонтаж Су-27» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 82 300,16 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТзОВ «Проммонтаж Су-27» оскаржило його в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Фірма «Володар» та ТзОВ «Граньстройінвест» не було, оскільки приватне підприємство не має трудових ресурсів, основних фондів для здійснення будь-якого виду господарської діяльності.

Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області при проведенні перевірки діяльності ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» використано відомості, зазначені в акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 року №72/23-1/31988783 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011року, в якому зазначено наступне. ПП «Фірма «Володар» за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса підприємства невідома. На підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників немає. Директором, бухгалтером та засновником приватного підприємства є одна особа - громадянка Російської Федерації ОСОБА_4, яка не проживає на території України.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_4, наданих працівникам податкового органу 14.12.2011 року, в серпні-вересні 2010 року вона погодилась на прохання її знайомого ОСОБА_5 виїхати у м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма «Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_4, вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП «Фірма «Володар» не вносила. Окрім цього вона взяла участь у відкритті розрахункового рахунка в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не мала та будь-яких документів цього підприємства вона не складала та не підписувала.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 617 від 28.09.2011 року НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області підпис директора ПП «Фірма «Володар» гр. ОСОБА_4, проставлений в договорі № 134 про визнання електронних документів від 29.04.2011р., укладеному між ПП «Фірма «Володар» та ДПІ у Вишгородському районі, виконаний не громадянкою ОСОБА_4, а іншою особою.

Господарські операції між ПП «Фірма «Володар» та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, 10.01.2012 року відносно ПП «Фірма «Володар» порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

Як встановлено відповідачем, 31.05.2011 року між ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» та ПП «Фірма «Володар» укладено договір б/н, відповідно до умов якого останній виконує механічно-монтажні роботи на об'єкті ТзОВ «Карпатнафтохім».

На виконання умов зазначеного договору ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» в травні 2011 року отримало від ПП «Фірма Володар» послуги на загальну суму 61 200 грн., в т.ч. ПДВ -10 200 грн. (акт виконаних робіт б/н від 31.05.2011 року на загальну суму 61 200 грн., в т.ч. ПДВ - 10 200 грн., податкова накладна № 189 від 31.05.2011 року на загальну суму 61 200грн., в т.ч. ПДВ -10 200 грн.).

Оплату за отримані послуги не проведено. На час підписання акту перевірки існує кредиторська заборгованість в сумі 61 200 грн.

Податок на додану вартість згідно отриманих податкових накладних (податкова накладна № 189 від 31.05.2011 року на загальну суму 61 200 грн., в т.ч. ПДВ - 10200 грн.) включено до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року.

За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між сумою задекларованого податкового зобов'язання ПП «Фірма «Володар» та сумою податкового кредиту, задекларованого ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» за травень 2011 року в сумі 10 200 грн.

Також, Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області використано відомості, зазначені в акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області 13.02.2012р. №280/23-1/37649152 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Граньстройінвест» (ЄДРПОУ 37649152) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13.04.2011 року по 31.12.2011 року». Так, податковим органом встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-ТрейдУкраїна» (ЄДРПОУ 34819946) за ст.212 ч.3 КК України та від 19.01.2012 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТзОВ «Граньстройінвест», з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяно велику матеріальну шкоду держав, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. На момент проведення перевірки первинні та інші документи ТзОВ «Граньстройінвест» відсутні, за адресою вказаною в реєстраційних документах, а саме: 7330, с. Димер вул. Шевченка, буд.28, підприємство не знаходиться. Також, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період з 13.04.2011 року по 31.12.2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «Граньстройінвест» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області встановлено, що між ТзОВ «Граньстройінвест» та ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» укладено договори № 16 та № 17 від 12.09.2011 року, згідно з якими ТзОВ «Граньстройінвест» повинно виконати монтажні роботи на об'єктах ТзОВ «Карпатнафтохім» та ТзОВ «Кроно-Україна».

На виконання умов зазначеного договору ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» у вересні 2011 року отримало від ТОВ «Граньстройінвест» послуги на загальну суму 346 076 грн., в т.ч. ПДВ-57 679,33грн. (акти виконаних робіт за вересень 2011р., податкова накладна №42 від 09.09.2011 року на загальну суму 41 076 грн., в т.ч. ПДВ - 6846 грн., податкова накладна №173 від 28.09.2011 року на загальну суму 305 000 грн., в т.ч. ПДВ -50 833,33грн).

Оплату за отримані послуги проведено в безготівковій формі з розрахункового рахунку. Податок на додану вартість згідно отриманих податкових накладних включено до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2011року. За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТзОВ «Граньстройінвест» та сумою податкового кредиту, задекларованого ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» за вересень 2011 року в розмірі 57679,33грн.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ТзОВ «Граньстройінвест» та ПП «Фірма «Володар».

На підтвердження реальності господарських операцій із ТзОВ «Граньстройінвест» позивач представив наступні первинні бухгалтерські документи, зокрема:

1. Податкові накладні № 173 від 28.09.2011 року, № 42 від 09.09.2011 року, № 189 від 31.05.2011 року;

2. Договори № 16 та № 17 від 06.09.2011 року;

3. Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року;

4. Акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року.

На підтвердження реальності господарських операцій із ПП «Фірма «Володар» позивач представив наступні первинні бухгалтерські документи, зокрема:

1. Податкову накладну № 189 від 31.05.2011 року;

2. Акт № 1 здачі-приймання робіт (надання послуг).

Судом встановлено, що первинні документи, представлені позивачем в обґрунтування своїх тверджень, хоча і оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», однак не відображають реального характеру господарських операцій, що відбулись між ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» та ТзОВ «Граньстройінвест» та ПП «Фірма «Володар».

Позивачем не представлені документи, які б підтверджували проведення взаєморозрахунків за виконані роботи (платіжні відомості) та подальше використання наданих контрагентами робіт у господарській діяльності. Крім того, позивачем не представлено договору, укладеного з ПП «Фірма «Володар», та довідки про вартість виконаних робіт.

Позивачем не спростовано висновків податкового органу про те, що його контрагенти не мали реальної можливості виконати монтажні роботи у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, виробничих потужностей, основних засобів, необхідних для виконання такого виду робіт, тощо.

Крім того, суд враховує, що відносно ПП «Фірма «Володар» та ТзОВ «Граньстройінвест» розглядаються кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

У зв'язку з наведеним, зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах, не відображають суті господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв із порушенням вимог чинного податкового законодавства.

Суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що правочини ТзОВ «Прем'єр груп» та ТзОВ «Оптик Україна» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а вчинені з метою незаконного формування податкового кредиту.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в Акті перевірки № 3/2200/01415683 від 04.01.2013 року, та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року №0000042321. При цьому, такі доводи відповідача не спростовані позивачем.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення неправомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22 березня 2013 року.

Суддя В.М. Сакалош