Постанова

від 20.03.2013 по справі 24/5005/6799/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 р. Справа № 24/5005/6799/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову та ухвалувід 11.12.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. господарського суду Дніпропетровської області у справі№ 24/5005/6799/2012 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Бестбуд Груп", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Максимець Ю.П.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2012 року порушено провадження у справі № 24/5005/6799/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Бестбуд Груп" (далі - Боржник,Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2012 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік - до 16.08.2013 року, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Максимець Ю.П.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року (суддя - Н.М. Калиниченко) затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника та вважати погашеними вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, припинено повноваження ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Максимець Ю.П., а також провадження у справі.

Не погодившись із вказаними постановою та ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі-Інспекція, ДПІ) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2012 року та припинити провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року (головуючий суддя - Лисенко О.М., судді: Джихур О.В., Виноградник О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 51 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Боржника та припиняючи провадження у справі про банкрутство, місцевий суд встановив, що Товариство було визнано банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, про що була здійснена необхідна публікація. Відповідно ж до звіту ліквідатора майна, земельних ділянок, транспорту, грошових коштів та інших активів у Боржника не виявлено, встановлена заборгованість перед єдиним кредитором, однак ні він, ні будь-який інший кредитор із вимогами у справі не звертались. Вимоги, підтверджені доказами, не підлягають задоволенню за відсутністю майна. Також, суд вказав, що заперечення щодо звіту та ліквідаційного балансу не надходили, а щодо податкової перевірки ліквідатор повідомив про відсутність первинних документів та банківських виписок. Підтримуючи ці висновки, апеляційний суд додав, що норми Закону про банкрутство не містять заборони на оскарження податковими органами судового рішення у справі про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними судами висновками, оскільки вони зроблені без врахування всіх встановлених у справі обставин та з невірним застосуванням норм Закону про банкрутство, а також виходить з того, що постанова про визнання Боржника банкрутом не була предметом перегляду ані в апеляційному, ані в касаційному порядку.

Враховуючи ж особливості провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником згідно ст. 51 Закону про банкрутство, та відсутність підготовчого засідання у справі, як це передбачено нормами ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, перевірка та оцінка на предмет підтвердженності належними доказами у справі обставин щодо дотримання умов (як спеціальних, так і загальних), відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство що ліквідується власником згідно ст. 51 Закону про банкрутство, здійснюється у судовому засіданні, коли вирішується питання про визнання такого боржника банкрутом.

Відповідно до норм частини 1 статті 51 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами .

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень частин 2, 3 ст. 7 Закону про банкрутство, полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

Втім, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що в порушення викладених норм Боржником не була проведена належним чином інвентаризація та оцінка наявного у нього майна та грошових коштів, а є відомості лише щодо аналізу кредиторської та дебіторської заборгованості Боржника (т. 1 а.с. 30). З цього випливає, що аналіз активів та пасивів Товариства був зроблений неналежним чином, а складений у справі проміжний ліквідаційний баланс Боржника станом на 07.08.2012 року (т. 1 а.с.35-37) не відповідає дійсним обставинам, а тому складений в порушення наведених вище приписів законодавства. При цьому, щодо наявності у Боржника грошових коштів, слід звернути увагу на те, що за два дні до прийняття 01.06.2012 року єдиним засновником Товариства - Максимець ЮП., рішення про ліквідацію останнього (т. 1 а.с. 29) цьому ж засновнику за видатковим касовим ордером від 30.05.2012 року (т. 1 а.с. 61) була видано 1000 грн. 00 коп., що дорівнює всій сумі внеску до статутного фонду Товариства при його створенні (т. 1 а.с. 38-39).

Що ж до повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію Товариства, як цього вимагають норми ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, касаційний суд звертає увагу на те, що незважаючи на прийняття власником-засновником Боржника 01.06.2012 року рішення про ліквідацію останнього, а також направлення до податкового органу заяви про зняття його з обліку від 01.06.2012 року (за формою 8-ОПП - т. 1 а.с. 43), додана до касаційної скарги податкова декларація, подана керівником Товариства до податкового органу за півріччя 2012 року (другий квартал), тобто і за червень 2012 року, із визначенням в цій декларації доходу, витрат та податкового зобов'язання, спростовують наведені вище та встановлені судами обставини щодо припинення боржником підприємницької діяльності.

Відсутність та непідтвердженність належними доказами згаданих вище передумов для порушення справи про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону, що є обов'язковими умовами порушення та складовими предмету спору у справі про банкрутство в порядку означеної статті, свідчить про недотримання викладених положень законодавства про банкрутство.

Отже, суд першої інстанції та апеляційний суд, затвердивши звіт ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника за результатами проведення дій у ліквідаційній процедурі та припинивши у зв'язку з цим провадження у справі, зробили неправомірний висновок, не звернувши уваги на згадані вище обставини та порушивши норми ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 Господарського кодексу України та ст. 7 Закону про банкрутство.

Пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, справа про банкрутство Товариства порушена безпідставно та за відсутністю предмету спору, у зв'язку із чим за наявності вказаних порушень законодавства при порушенні справи про банкрутство Товариства в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, провадження у справі про банкрутство Товариства підлягає припиненню, як безпідставно порушене.

Поряд з викладеним, суд касаційної інстанції вважає за необхідне додати наступне.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.08.2012 року в газеті "Голос України" № 160 (5410) була здійснена публікація про визнання банкрутом Товариства (т. 1 а.с. 107). Однак, як встановили суди, жодний кредитор, у тому числі зазначений Боржником в заяві про порушення справи про банкрутство - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (розмір вимог складає 23 000 грн. 00 коп.) із кредиторськими вимогами до Товариства не звернулися, як цього вимагають норми ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, що відповідно до норм п. 8 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство є підставою для припинення провадження у справі не у зв'язку із банкрутством та ліквідацією такого боржника.

За таких обставин справи та виходячи із повноважень касаційного суду, що передбачені нормами п. 4 ст. 111 9 ГПК України, оскаржувані ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника, припинення провадження у справі, а також постанова апеляційного суду про залишення її без змін підлягають скасуванню як незаконні та такі, що прийняті із невірним застосуванням норм законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 7, 40, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. у справі № 24/5005/6799/2012 скасувати.

3. Провадження у справі № 24/5005/6799/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Бестбуд Груп" припинити.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 21.03.2013 року.