Постанова

від 14.03.2013 по справі 804/2087/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. Справа № 804/2087/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представників відповідача Міхайлов О.В. Круглик А.М., Борис С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКОНДА" до Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОНДА» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської про скасування податкових повідомлень - рішень від 28.01.2013 р. №0000072301 на суму 326808,00 грн.; від 28.01.2013 р. №0000082301на суму 345743,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про невідповідність складеного відповідачем акту перевірки № 31/220/32974441 від 11.01.2013 р. та прийнятих відповідачем рішень вимогам закону, оскільки позивачем було правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі ПДВ). Зокрема, позивач зазначив, що в акті перевірки відповідачем зроблений необґрунтований висновок про те, що операції позивача з ТОВ «ТРЕМБІТА - ОПТ» та ПП «Євробентонбуд» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

З висновками та рішеннями відповідача позивач не погодився та зазначив, що ним відповідно до вимог законодавства були укладені угоди про поставку продукції, підстав для визнання таких угод нікчемними у відповідача не було.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили, надали суду письмові заперечення, пояснили, що відповідачем був складений акт № 31/220/32974441 від 11.01.2013 р. планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р. На підставі висновків акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 28.01.2013 р. №0000072301 на суму 326808,00 грн.; від 28.01.2013 р. №0000082301 на суму 345743,00 грн., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ. Зазначені штрафні санкції, пов'язані з не чинністю угод, укладених позивачем з ТОВ «ТРЕМБІТА - ОПТ» та ПП «Євробентонбуд», оскільки під час проведення перевірки позивачем не надані документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей та сировини, що вказує на безтоварний характер проведених операцій. За таких умов, на думку представника відповідача, укладені позивачем договори з ТОВ «ТРЕМБІТА - ОПТ» та ПП «Євробентонбуд» мають ознаки нікчемності. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОНДА», ідентифікаційний код 32974441, зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області області згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи від 01.12.2008 р.. зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтву № 100158660, виданому 08.01.2009 р.

В період з 04.12. 2012 р. по 03.01.2013 р. відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки був складений акт № 31/220/32974441 від 11.01.2013 р, в якому відповідачем встановлено порушення ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст..228. ст..234,ст. 664 Цивільного кодексу України ; п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.137.10 ст. 137, п.п.135.5.4 ст.135. п.144.1 ст.144, п.п.14.1.13 ст.14. п.198.6, п.198.3 ст.198. п.п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. №0000072301 на суму 326808,00 грн.; від 28.01.2013 р. №0000082301на суму 345743,00 грн.

Підставами нарахування зазначених податкових зобов'язань є висновок відповідача про те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «ТРЕМБІТА - ОПТ» та ПП «Євробентонбуд», мають ознаки нікчемності. В тому числі, у складеному відповідачем акті перевірки зазначено, що зазначені договори не містять істотних умов, встановлених законом, що вказує на безтоварний характер проведених операцій. Під час проведення перевірки позивачем не надані документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей та сировини, які передбачені зазначеними договорами з ТОВ «ТРЕМБІТА - ОПТ» та ПП «Євробентонбуд».

Стосовно виникнення права на податковий кредит суд зазначає, що підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до складу податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ по операціях із зазначеним контрагентом на підставі отриманих податкових накладних. Таким чином, спір виник з приводу правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за договорами, які, на думку відповідача, є нікчемними і не породжували правових наслідків.

З приводу наведеного суд зазначає, що у складеному відповідачем акті перевірки містяться суперечливі висновки щодо ознак недійсності укладених позивачем договорів. Зокрема, з підстав фіктивності вчинених позивачем правочинів, відповідачем зроблений висновок про нікчемність таких правочинів, визнання недійсними яких судом не вимагається з посиланням на частини 1, 2 статті 215 та статтю 228 ЦК України, де зазначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, зі змісту акту перевірки, на думку відповідача, випливає, що позивачем укладені договори без наміру створити реальні правові наслідки, з посиланням на ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тому суд враховує, що вчинення такого фіктивного правочину спеціально передбачене ст. 234 ЦК України, яка містить наступні приписи:

1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Отже, відповідачем не доведений та не обґрунтований висновок про те, що укладені позивачем договори у сфері господарської діяльності є нікчемними і не вимагають визнання їх недійсними судом.

Крім того, поняття господарської діяльності міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, яким визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарським кодексом України (надалі ГК України) закріплено принципи свободи вибору господарської діяльності. Зокрема, згідно ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. У ст. 44 ГК України зазначено, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Частинами 1 та 2 ст. 67 зазначеного Кодексу передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, та представниками сторін не заперечується, між ТОВ «ВІКОНДА» та ТОВ «ТРЕМБІТА-ОПТ» укладено Договір «Купівлі-Продажу надання» №175 від 01.08.2012 року відповідно до умов якого Продавець (ТОВ «ТРЕМБІТА-ОПТ») зобов'язується передати Покупцю (ТОВ «ВІКОНДА») у власність оброблюваний центр MULTIFAB 3000, а Покупець зобов'язується прийняти дане обладнання та сплатити за нього кошти в порядку і строки передбачені цим Договором.

Факт здійснення даної господарської операції підтверджується наступними первинними І документами:

- податковими накладними

- актами приймання-передачі основних засобів

- товарно-транспортною накладною

- актом виконаних робіт №156від 13.08.2012 р.

Факт проведення розрахунків ТОВ «ВІКОНДА» за поставлене обладнання підтверджується банківськими виписками ПАТ «КБ «Приватбанк».

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України під час здійснення даної господарської операції ТОВ «ТРЕМБІТА-ОПТ» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та було платником податку на додану вартість.

Крім того, куплений оброблювальний центр MULTIFAB 3000 в подальшому був використаний в господарській діяльності позивача так як його функціональні можливості спрямовані на виготовлення метало пластикових вікон чим і займається наше позивач.

Відповідно до Акту перевірки №31/220/32974441 від 11.01.2013р. договір «на виконання робіт з влаштування підлоги» від 01.04.2011 року №010411 укладений між ПП «Євробетонбуд» та ТОВ «ВІКОНДА» Криворізькою центральною МДПІ у Дніпропетровський області було визнано недійсним, в зв'язку з наступними обставинами:

-відсутність у ПП «Євробетонбуд» ліцензії на здійснення будівельної діяльності;

- відсутність у ПП «Євробетонбуд» основних фондів та трудових ресурсів ТОВ «ВІКОНДА» не може погодитись з висновками Криворізької центральної МДПІ у Дніпропетровський області, оскільки: дійсність і реальність операцій з вказаним вище контрагентом можна підтвердити складеними первинними документами або в судовому порядку, які пред'являлись для проведення перевірки.

Більш того працівникам податкової інспекції були надані банківські виписки ПАТ «КБ «Приватбанк» які свідчать, що ТОВ «ВІКОНДА» сплатило ПП «Євробетонбуд» всю суму боргу за договором №175 від 01.04.2011 p.

Крім того працівникам податкової інспекції були надані податкові накладні та акти приймання виконаних будівельних робіт, які мають відношення до цього договору, а це свідчить проте що, підприємства добросовісно виконували зобов'язання за договором №175 від 01.04.2011 р.

Відповідачем зазначено, що за даними офіційних сайтів Державної архітектурно - будівельної інспекції України та Державного підприємства Інформаційно - ресурсний центр ПП «Євробетонбуд» не мав зареєстрованої ліцензії на здійснення будівельної діяльності.

Суд звертає увагу на те що, вищевказані посилання відповідача не відповідають дійсності так як у ТОВ «ВІКОНДА» наявна копія ліцензії №359713 виданої ПП «Євробетонбуд» Державною Архітектурно - будівельною інспекцією від 14.12.2007 р. на здійснення будівельної діяльності, а це прямо спростовує висновки Криворізької центральної МДПІ про відсутність у ПП «Євробетонбуд» такої ліцензії.

Відповідно до частини 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За таких умов вбачається безпідставним посилання відповідача не нікчемність підписаних позивачем договорів, оскільки на момент підписання цих договорів через відсутність істотних умов вони не мають ознак правочинів, і до них не можуть застосовуватися приписи закону щодо недійсності правочину та наслідків його недійсності. З огляду на наведене, господарські операції між позивачем та ТОВ «ТРЕМБІТА - ОПТ» і ПП «Євробентонбуд» набули ознак правочину лише у момент здійснення поставок, що підтверджується підписанням відповідних накладних та актів прийму-передачі із зазначенням істотних умов такої господарської операції.

За наслідками перевірки відповідачем не встановлено ознак недійсності фактично вчинених позивачем та ТОВ «ТРЕМБІТА - ОПТ» та ПП «Євробентонбуд» правочинів у вигляді конкретних господарських операцій, оскільки умови поставок конкретних партій продукції відповідачем не досліджувалися, висновки про нікчемність зроблені відповідачем на загальних припущеннях. Такі висновки суперечать вимогам закріпленого у статті 204 Цивільного кодексу України принципу презумпції правомірності правочину, згідно якому правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність, зокрема, ґрунтуються на таких основних принципах як: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. За приписами статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Висновок про нікчемність господарських договорів відповідач обґрунтовує відсутністю необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме: ліцензії на здійснення будівельної діяльності, основних фондів, виробничих документів, трудових ресурсів.

Зі змісту підписаних позивачем та ТОВ «ТРЕМБІТА - ОПТ» і ПП «Євробентонбуд» договорів та документів про здійснення господарських операцій випливає, що між позивачем та ТОВ «ТРЕМБІТА - ОПТ» і ПП «Євробентонбуд» існували правовідносини стосовно поставки продукції. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕМБІТА-ОПТ» є недійсним через те, що за даними АІС «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та АІС «Митниця» не встановлено здійснення ТОВ «ТРЕМБІТА-ОПТ» зовнішньоекономічної діяльності не відповідають нормам діючого законодавства так як Податковий кодекс України та інші нормативно правові акти не встановлюють солідарну відповідальність продавця та покупця за порушення норм діючого законодавства України.

Таким чином, відповідачем не доведені підстави прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Складений відповідачем акт № 31/220/32974441 від 11.01.2013 р. не може слугувати такою підставою, оскільки судом встановлена невідповідність викладених в акті перевірки відомостей дійсним обставинам господарської діяльності позивача.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких умов, на підставі вищенаведених приписів закону, враховуючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті виключно на підставі необґрунтованих припущень відповідача, заявлені по справі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОНДА" до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.01.2013 р. №0000072301 на суму 326 808 (триста двадцять шість тисяч вісімсот вісім) грн. 00 коп..

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.01.2013 р. №0000082301 на суму 345 743 (триста сорок п'ять тисяч сімсот сорок три) грн. 00 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОНДА" судовий збір в розмірі 2294, 00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 березня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 15.03.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук