Ухвала

від 15.07.2014 по справі 804/2087/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року м. Київ К/800/14133/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 р.

у справі № 804/2087/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОНДА»

до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОНДА» (далі - позивач, ТОВ «ВІКОНДА») звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - відповідач, Криворізька МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. №0000072301 та від 28.01.2013 р. №0000082301.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Криворізька МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ВІКОНДА», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Криворізькою МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт № 31/220/32974441 від 11.01.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.137.10 ст. 137, п.п.135.5.4 ст.135. п.144.1 ст.144, п.п.14.1.13 ст.14. п.198.6, п.198.3 ст.198. п.п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. №0000072301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 326 808,00 грн., у тому числі 217 872,00 грн. - основний платіж, 108 936,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. №0000082301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 345 743,00 грн., у тому числі 282 216,00 грн. - основний платіж, 63 527,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ВІКОНДА» та ТОВ «ТРЕМБІТА-ОПТ» укладено договір купівлі-продажу №175 від 01.08.2012 р., відповідно до умов якого продавець (ТОВ «ТРЕМБІТА-ОПТ») зобов'язується передати покупцю (ТОВ «ВІКОНДА») у власність оброблюваний центр MULTIFAB 3000, а покупець зобов'язується прийняти дане обладнання та сплатити за нього кошти в порядку і строки передбачені цим договором.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами приймання-передачі основних засобів, товарно-транспортною накладною, актом виконаних робіт №156 від 13.08.2012 р.

Проведення розрахунків ТОВ «ВІКОНДА» за поставлене обладнання підтверджено банківськими виписками ПАТ «КБ «Приватбанк».

Крім того, судами встановлено, що придбане позивачем обладнання використовувалося у власній господарській діяльності.

Також між позивачем та ПП «Євробетонбуд» було укладено договір від 01.04.2011 року №010411 на виконання робіт з влаштування підлоги.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, банківськими виписками.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ПП «Євробетонбуд» та ТОВ «ТРЕМБІТА-ОПТ», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та нарахування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов